Рішення

від 14.01.2019 по справі 904/4680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4680/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 28808,79 грн

у присутності представників:

від позивача: адвокат Колесніченко І.В., довіреність № 53-02/268 від 17.12.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

18.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення 28808,79 грн, з яких: основний борг у сумі 25731,71 грн, пеня у сумі 2835,67 грн та 3% річних у сумі 241,41 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 128 оренди нерухомого майна, укладеного між сторонами 05.02.2016.

Ухвалою суду від 22.10.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач повністю виконав вимоги вказаної ухвали, надіславши до суду 12.11.2018 відповідні докази усунення недоліків.

Ухвалою від 15.11.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченими ГПК України, з повідомленням сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документах. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення, що повернулись від відповідача, про вручення останньому поштової кореспонденції суду, а тому є всі підстави вважати, що відповідач був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи у суді.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, ігнорування відповідачем вимог суду щодо присутності його представника у судовому засіданні та невжиття ним заходів до надання вичерпного переліку доказів, які б підтверджували його доводи та заперечення, свідчить про навмисне затягнення судового процесу, що призводить до порушення прав та інтересів іншої сторони.

Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на що суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтел" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 128 (далі - договір) разом з протоколом розбіжностей № 1 від 29.02.2016 та протоколом узгодження розбіжностей від 17.03.2016, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) приміщення в будівлі АТС (інв. №10312) площею 26,68 кв.м та обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 10 одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Раєвського, 1а, що являється власністю орендодавця.

Згідно з п. 1.3 договору, майно передається в оренду з метою надання телекомунікаційних послуг за основним видом діяльності відповідно до ліцензії. Використання орендованого майна не за призначенням забороняється.

Передача майна в оренду оформляється актом приймання-передачі. Орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі орендованого майна (п. 2.1 договору).

Орендар 02.01.2016 на підставі акту приймання-передачі майна до договору прийняв у платне строкове користування від орендодавця майно відповідно до переліку.

30.04.2017 за актом приймання-передачі майна до договору орендар повернув орендодавцю частину орендованого майна, в результаті чого 31.05.2017 сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору, якою п. 1.1 договору виклали у наступній редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) приміщення в будівлі АТС (інв. №10312) площею 26,68 кв.м та обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 10 одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, що являється власністю орендодавця".

Відповідно до п. 4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 06.02.2018, розмір місячної орендної плати за користування обладнанням складає 6931,44 грн, в тому числі ПДВ 1155,24 грн. Нарахування ПДВ здійснюється згідно чинного законодавства.

Згодом, на підставі акту приймання-передачі майна від 07.05.2018 орендарем було повернуто орендодавцю частину орендованого майна, у зв'язку з чим п. 1.1. договору оренди сторони погодили у новій редакції, а саме: "орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) - обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 5 (п'ять) одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, що являється власністю орендодавця", про що свідчить додаткова угода № 7 від 06.06.2018.

Пунктом 4.1., у редакції додаткової угоди № 7 від 06.06.2018 до договору, передбачено, що розмір місячної орендної плати за користування обладнанням складає 2463,08 грн, в тому числі ПДВ - 410,51 грн. Нарахування ПДВ здійснюється згідно чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 7 від 06.06.2018, орендар здійснює сплату орендної плати не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом 100% попередньої оплати. Плата за перший місяць оренди здійснюється орендарем протягом трьох банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі. Остаточний розрахунок орендар здійснює в 15 денний термін з дати виписки рахунку. Орендна плата може коригуватися згідно рішення Правління ПАТ "Кривбасзалізрудком".

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму: за березень 2018 року на суму 6931,44 грн згідно рахунку-фактури № 2336 від 31.03.2018, за квітень 2018 року на суму 6931,44 грн згідно рахунку-фактури № 2459 від 30.04.2018, за травень 2018 року на суму 3472,01 грн згідно рахунку-фактури № 2600 від 31.05.2018, за червень 2018 року на суму 2463,08 грн згідно рахунку-фактури № 2748 від 30.06.2018, за липень 2018 року на суму 2463 08 грн згідно рахунку-фактури № 2904 від 31.07.2018, за серпень 2018 року на суму 2463,08 грн згідно рахунку-фактури № 3025 від 31.08.2018, за вересень 2018 року на суму 2463,08 грн згідно рахунку-фактури № 3150 від 30.09.2018.

В свою чергу відповідач лише частково здійснив оплату виставлених рахунків, а саме в березні 2018 орендарем на рахунок позивача було сплачено 1455,50 грн. Тож загальна сума заборгованості у відповідача перед позивачем складає 25731,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№ 53-02/1815 від 23.06.2018 та № 53-02/2008 від 10.07.2018), які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, нарахувавши на суму основного боргу пеню та 3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнав та не оспорив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт користуванням відповідачем на праві оренди майном позивача доведено та відповідачем не оспорено, що також підтверджено матеріалами справи.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Отже, позивачем доведено той факт, що наразі має місце заборгованість відповідача за порушення ним своїх фінансових зобов'язань перед позивачем щодо сплати орендної плати у розмірі 25731,71 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 8.3 договору визначено, що у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 232 ГК України, зокрема ч. 6 якої визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені за кожним рахунком окремо, суд встановив, що позивач не вірно визначив період для її нарахування за зобов'язаннями сплати орендних платежів, а саме початок прострочення виконання зобов'язання. Так, наприклад, за зобов'язаннями березня 2018 року період прострочення починається з 16.04.2018, а не з 15.04.2018, як визначив позивач, оскільки за умовами договору остаточний розрахунок орендар здійснює в 15 денний термін з дати виписки рахунку. Матеріали ж справи свідчать, що рахунок був виписаний позивачем 31.03.2018, а тому останнім днем виконання зобов'язань формально є 15.04.2018, з огляду на що період прострочення виконання зобав'язання починається саме з 16.04.2018. Аналогічна помилка у розрахунку позивача була виявлена судом стосовно інших періодів прострочення виконання зобов'язань з орендної плати при нарахуванні пені.

Отже, за розрахунком суду загальна сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача за кожною накладною окремо за загальний період з 16.04.2018 по 15.10.2018 складає 2702,87 грн, в решті суми її нарахування слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних за загальний період з 16.04.2018 по 15.10.2018 у сумі 241,41 грн, суд дійшов висновку про те, що вони розраховані вірно і підлягають до стягнення з відповідача у заявленій позивачем сумі.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати орендних платежів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 25731,71 грн, пені у сумі 2702,87 грн, 3% річних у сумі 241,41 грн; в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1753,88 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Героїв підпільників, буд. 36, прим. 3; ідентифікаційний код 32264755) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) основний борг у сумі 25731,71 грн, пеню у сумі 2702,87 грн, 3% річних у сумі 241,41 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1753,88 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.01.2019.

Суддя В.Д. Воронько