Постанова

від 10.04.2019 по справі 904/4680/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 місто Дніпро Справа № 904/4680/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 (повний текст складений 16.01.2019, суддя Воронько Д.В.) у справі №904/4680/18:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 28 808,79 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" 28 808,79 грн., з яких: основний борг у сумі 25 731,71 грн., пеня у сумі 2 835,67 грн. та 3% річних у сумі 241,41 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 у справі №904/4680/18 позов задоволений частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" основний борг у сумі 25 731,71 грн., пеню у сумі 2 702,87 грн., 3% річних у сумі 241,41 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 753,88 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору № 128 оренди нерухомого майна від 05.02.2016 в частині сплати орендної плати за період з березня по вересень 2018. При цьому місцевим господарським судом враховане часткове повернення орендованого майна позивачу та внесенням змін до договору оренди в частині визначення розміру орендної плати відповідно до додаткової угоди №7 від 06.06.2018.

Оскільки позивачем допущено помилку під час нарахування пені (неправильно визначений період прострочення), місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунку пені та дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтел" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 у справі №904/4680/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про стягнення орендної плати, оскільки частину орендованого майна відповідач повернув згідно актів приймання-передачі від 30.04.2017 та від 07.05.2018, іншу частині орендованого майна позивач відмовляється прийняти, у зв'язку з чим неправомірно стягує орендну плату.

Апелянт зазначає, що повернення орендованого майна орендарю свідчить про те, що орендар (відповідач) прийняв пропозицію про припинення договору оренди, тому нарахування орендної плати є безпідставним.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2019 відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 у справі №904/4680/18, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

07.03.2019 від Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Позивач зазначає, що з урахуванням частини повернутого орендованого майна у відповідача залишилось у користування обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 5 одиниць, тому твердження апелянта про припинення договору є безпідставними. Також позивач вважає безпідставними посилання апелянта на те, що позивач відмовляється прийняти частині орендованого майна, оскільки доказів звернення із такою заявою апелянтом не надано. Оскільки орендна плата заявлена за частину орендованого майна, яке фактично перебуває у користуванні відповідача, позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтел" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 128 разом з протоколом розбіжностей № 1 від 29.02.2016 та протоколом узгодження розбіжностей від 17.03.2016, за умовами пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) приміщення в будівлі АТС (інв. №10312) площею 26,68 кв.м та обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 10 одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Раєвського, 1а, що є власністю орендодавця.

Згідно з пунктом 1.3 договору майно передається в оренду з метою надання телекомунікаційних послуг за основним видом діяльності відповідно до ліцензії. Використання орендованого майна не за призначенням забороняється.

Передача майна в оренду оформляється актом приймання-передачі. Орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі орендованого майна (п. 2.1 договору).

Орендар 02.01.2016 на підставі акту приймання-передачі майна до договору прийняв у платне строкове користування від орендодавця майно відповідно до переліку.

30.04.2017 за актом приймання-передачі майна до договору орендар повернув орендодавцю частину орендованого майна, у зв'язку з чим 31.05.2017 сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору, якою пункт 1.1 договору виклали у наступній редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) приміщення в будівлі АТС (інв. №10312) площею 26,68 кв.м та обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 10 одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, що є власністю орендодавця".

Відповідно до пункту 4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 06.02.2018, розмір місячної орендної плати за користування обладнанням складає 6931,44 грн., в тому числі ПДВ 1155,24 грн. Нарахування ПДВ здійснюється згідно чинного законодавства.

07.05.2018 на підставі акту приймання-передачі майна орендарем було повернуто орендодавцю частину орендованого майна, у зв'язку з чим пункт 1.1 договору оренди сторони погодили у новій редакції, а саме: "орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) - обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 5 (п'ять) одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, що є власністю орендодавця", про що укладена додаткова угода № 7 від 06.06.2018.

Пунктом 4.1 (в редакції додаткової угоди № 7 від 06.06.2018) передбачено, що розмір місячної орендної плати за користування обладнанням складає 2 463,08 грн., в тому числі ПДВ - 410,51 грн. Нарахування ПДВ здійснюється згідно чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 06.06.2018) орендар здійснює сплату орендної плати не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом 100% попередньої оплати. Плата за перший місяць оренди здійснюється орендарем протягом трьох банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі. Остаточний розрахунок орендар здійснює в 15 денний термін з дати виписки рахунку. Орендна плата може коригуватися згідно рішення Правління Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком".

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №6 від 06.02.2018 сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору оренди нерухомого майна №128 від 05.02.2016 до 31.12.2018.

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Промтел" рахунки на оплату: № 2336 від 31.03.2018 за березень 2018 на суму 6931,44 грн., № 2459 від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 6931,44 грн., №2600 від 31.05.2018 за травень 2018 на суму 3472,01 грн., № 2748 від 30.06.2018 за червень 2018 на суму 2463,08 грн., № 2904 від 31.07.2018 за липень 2018 на суму 2463,08 грн., № 3025 від 31.08.2018 за серпень 2018 на суму 2463,08 грн., №3150 від 30.09.2018 за вересень 2018 на суму 2463,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтел" лише частково здійснило оплату виставлених рахунків, а саме в березні 2018 у сумі 1 455,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" з претензіями (№ 53-02/1815 від 23.06.2018 та № 53-02/2008 від 10.07.2018), які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати на підставі договору оренди нерухомого майна № 128 від 05.02.2016.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати за період з березня по вересень 2018.

З урахуванням пункту 4.2 договору (з урахуванням внесених змін) строк сплати за період з березня по вересень 2018, є таким, що настав.

Доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 25 731,71 грн. відповідачем не надано, тому місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 25 731,71 грн.

Апелянт не погоджується із наявність заборгованості з орендної плати, оскільки частину орендованого майна повернуто на підставі актів приймання-передачі від 30.04.2017 та від 07.05.2018, іншу частині орендованого майна позивач відмовляється прийняти, у зв'язку з чим неправомірно стягує орендну плату. Також апелянт вважає, що у зв'язку із поверненням орендованого майна відсутній предмет договору оренди нерухомого майна №128 від 05.02.2016.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки після підписання кожного акту про повернення частини майна сторонами укладались додаткові угоди №5 від 30.04.2017 та №7 від 07.05.2018, якими вносились зміни в пункт 1.1 договору в частині майна, яке перебуває в оренді та в пункт 4.1 договору щодо зміни орендної плати у зв'язку з поверненням частини орендованого майна.

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №7) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (далі - орендоване майно) - обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 5 (п'ять) одиниць за переліком згідно додатку № 2 до цього договору, що є власністю орендодавця.

В матеріалах справи містяться копії актів наданих послуг за період з березня по вересень 2018 згідно договору оренди нерухомого майна №128 від 05.02.2016, які підписані представниками Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел".

За таких обставин матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем орендованим обладнанням на підставі договору оренди нерухомого майна №128 від 05.02.2016 та спростовуються доводи апелянта про припинення договору оренди та відсутність предмету договору.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.3 договору у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за загальний період з 15.04.2018 по 15.10.2018 у сумі 2 835,67 грн.

Місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунку пені за кожним рахунком окремо, та встановив, що позивач неправильно визначив період для її нарахування за зобов'язаннями сплати орендних платежів, а саме початок прострочення виконання зобов'язання.

За результатами здійсненого судом розрахунку пені, загальна сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача за кожною накладною окремо за загальний період з 16.04.2018 по 15.10.2018 складає 2 702,87 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів стосовно неправильності арифметичного підрахунку пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% за загальний період з 16.04.2018 по 15.10.2018 у сумі 241,41 грн.

Місцевий господарський суд здійснив перевірки правильності розрахунків та дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем орендованим обладнанням на підставі договору оренди нерухомого майна №128 від 05.02.2016, а також нарахування позивачем орендної плати за обладнання, яке фактично перебуває у користуванні відповідача (обладнання автоматичної телефонної станції АТС-36 у кількості 5 одиниць).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів апелянта про відмову позивача прийняти частину орендованого обладнання.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апелянтом не спростовані факти та висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтел" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 у справі №904/4680/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2019 у справі №904/4680/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтел".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.04.2019.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко