Рішення

від 14.01.2019 по справі 904/5242/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5242/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотивна компанія", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення 196870,80 грн

у присутності представників:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, ордер серії КВ № 303724 від 12.12.2018, довіреність від 12.12.2018;

від відповідача: адвокат ОСОБА_2, довіреність № 197 від 11.10.2018

СУТЬ СПОРУ:

21.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотивна компанія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 172800,00 грн основного боргу, 17452,80 грн пені, 5184,00 грн штрафу та 1434,00 грн 3% річних, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання умов договору поставки № 18092, укладеного між сторонами 11.06.2018.

Ухвалою від 26.11.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 19.12.2018.

Відповідач 05.12.2018 надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1434,00 грн заперечив.

Ухвалою від 19.12.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.01.2019.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.01.2019, сторони підтримали свої вимоги та заперечення стосовно предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотивна компанія" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) укладено договір поставки №18092 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник у відповідності з цим договором зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару: комплект (шарове гніздо креслення Р1774,00 з шаровим вкладишем креслення Р1773,00) з високоміцного чавуну з кулястим графітом зміцненого методом аустемперизації.

Пунктом 1.3 договору визначено умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" на склад замовника за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 транспортом та за рахунок постачальника.

Пунктами 1.4, 3.1 договору передбачено, що ціна, кількість та асортимент товару зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 6.2 договору загальна сума за цим договором складає - 144000,00 грн, крім того ПДВ-20% - 28800,00 грн; всього: 172800,00 грн.

У розділі 5 договору сторони узгодили порядок поставки товару.

Так, як визначено пунктом 5.1 договору, поставка товару здійснюється упродовж 5 календарних днів від дня отримання заявки від замовника.

Передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар (п. 5.2 договору).

Представник замовника при прийнятті товару звіряє відповідність кількості і асортименту товару, вказаних в накладній, кількості і асортименту товару, узгодженій сторонами, розписується за отримання товару та передає постачальнику (при необхідності) доручення на отримання партії товару (п. 5.8 договору).

Пунктами 6.1 договору визначено, що замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у специфікації.

Розрахунки за договором проводяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки на підставі отриманого від постачальника рахунку (п. 7.1 договору).

Згідно з пунктом 14.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано специфікацію №1 до договору (а.с. 13), в якій узгоджено поставку наступного товару: комплекта (шарове гніздо креслення з шаровим вкладишем) з високоміцного чавуну з кулястим графітом зміцненого методом аустемперизації (кресленя Р1773.00, Р1774.00), у кількості 3 шт за ціною 48000,00 грн без ПДВ за одиницю товару, на загальну суму 172800,00 грн з ПДВ.

На виконання умов договору постачальник поставив замовнику товар на загальну суму 172800,00 грн, що підтверджується: видатковою накладною №1 від 11.06.2018 на суму 172800,00 грн, підписаною уповноваженим представником відповідача ОСОБА_3 без заперечень та зауважень; довіреністю відповідача №681 від 12.06.2018, виданою на ім'я економіста ОСОБА_3, на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, а також експрес-накладною №10023329080 від 11.06.2018 служби доставки "Нова Пошта", через яку було здійснено поставку товару відповідачеві.

Як стверджує позивач, 13.06.2018 ним через ТОВ "КСД Ю ЕЙ" на адресу відповідача був направлений рахунок, який останній отримав 14.06.2018, у підтвердження чого позивачем надано копії акту приймання-здачі наданих кур'єрських послуг від 30.06.2018 до договору №305316 та квитанцію кур'єрської служби доставки за №0001421814 (а.с. 19, 20).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач, як визначено умовами п. 7.1 договору, повинен був оплатити вартість отриманого ним товару за видатковою накладною №1 від 11.06.2018 протягом 30 банківських днів з дня поставки товару - тобто не пізніше 24.07.2018.

Однак, як свідчать матеріали, відповідач у порушення умов договору своїх зобов'язань по оплаті за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 172800,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №171 від 18.09.2018 з вимогою сплатити заборгованість у вказаній сумі, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач факту невиконання зобов'язання по оплаті отриманого ним товару не спростував та не оспорив, доказів погашення суми боргу суду не надав; у відзиві на позовну заяву висловив заперечення лише в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 1434,00 грн з огляду на умови п. 13.4 договору.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 10.3 договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі трьох відсотків від несплаченої суми.

Позивач за порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару нарахував та заявив до стягнення з нього пеню в розмірі 0,1% від несплаченої вартості товару у сумі 17452,80 грн за період прострочення оплати товару з 31.07.2018 по 09.11.2018 (101 день), штраф у сумі 5184,00 грн за прострочення понад 30 днів та, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ України, - 3% річних у сумі 1434,00 грн за період з 31.07.2018 по 09.11.2018 (101 день).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно зі статтею першою якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, статтею третьою Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тож, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову, оскільки після здійсненого судом перерахунку за визначений позивачем період пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування, становить 17204,25 грн.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку суми штрафу в розмірі 5184,00 грн встановлено його обгрунтованість та арифметичну вірність, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1434,00 грн за період з 31.07.2018 по 09.11.2018, суд дійшов висновку про її безпідставність, з огляду на умови п. 13.4 укладеного сторонами договору.

Так, відповідно до пункту 13.4 договору сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Включення даного пункту до умов договору поставки №18092 від 11.06.2017 узгоджується з принципом свободи договору, задекларованим у статті 627 ЦКУ України, яким встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому, з урахуванням умов п. 13.4 договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1434,00 грн задоволенню не підлягають.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 172800,00 грн, пені в сумі 17204,25 грн та штрафу в сумі 5184,00 грн, з відмовою в іншій частині позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2927,82 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотивна компанія" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 4, оф. 6; ідентифікаційний код 39496771) основний борг у сумі 172800,00 грн, пеню у сумі 17204,25 грн, штраф у сумі 5184,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2927,82 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.01.2019.

Суддя ОСОБА_4