Рішення

від 17.12.2018 по справі 911/2566/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа № 911/2566/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Потапчук Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства Вишгородтепломережа

до Міської ради ветеранів війни, праці, збройних сил

про стягнення 65 881,49 грн.

за участю представників:

позивача : Пироженко А.О. - предст. за дов. від 10.12.2018 № 1704/08;

відповідача: Жуланов П.Г. - голова ради.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Вишгородське районне комунальне підприємство Вишгородтепломережа (далі - позивач) з позовом до Міської ради ветеранів війни, праці, збройних сил (далі - відповідач) про стягнення 65 881,49 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині здійснення розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію на підставі Договору від 01.10.2015 № 23702 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17.12.2018.

10.12.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на ст. 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , зазначає, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні 17.12.2018 представники сторін надали усні пояснення по суті спору, з посиланням на обставини, викладені в заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

10.12.2018, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01.10.2015 між КП Вишгородтепломережа (постачальник) та Міською радою ветеранів війни, праці, збройних сил (споживач) укладено Договір ТП № 23702 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобов'язався надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим Договором.

Згідно з п. п. 2.1-2.2 Договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах та за тарифом згідно з Додатковм 1 до цього Договору та при виконанні п. 4.2.1, п. 4.2.2 цього Договору. При зміні тарифу, його застосування проводиться з моменту встановлення уповноваженим органом.

Адреса, об'єм, опалювальна площа та теплове навантаження об'єктів споживача вказані в Додатку 3 до цього Договору (п. 2.5 Договору).

У відповідності з пп. пп. 4.2.1-4.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язався: додержуватися кількості споживання теплової енергії в обсягах, які визначені у Додатку 1 до цього Договору, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку на оплату та акту виконаних робіт. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за звітним (розрахунковим). Обов'язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати покладається на споживача (п. п. 7.4.-7.6. Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2016 і поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з початку фактичного постачання теплової енергії споживачу.

Пунктом 11.4 Договору сторони обумовили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв'язку з чим Договір є пролонгованим.

У Додатку 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу.

Згідно з Додатком 3 до Договору було визначено приміщення, в яке буде здійснюватись постачання теплової енергії, яке знаходиться за адресою: м. Вишгород, вул. Б. Хмельницького, 7.

На виконання умов Договору, за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року, позивач здійснив постачання теплової енергії відповідачеві на загальну суму 65 881,49 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями актів надання послуг, а саме: № 1973 від 30.11.2015 на суму 3 458,89 грн., № 2357 від 29.12.2015 на суму 2 569,25 грн., № 300 від 28.01.2016 на суму 3 362,02 грн., № 607 від 29.02.2016 на суму 3 030,88 грн., № 986 від 31.03.2016 на суму 2 936,18 грн., № 1734 від 31.10.2016 на суму 443,94 грн., № 1976 від 30.11.2016 на суму 1 944,77 грн., № 2259 від 28.12.2016 на суму 3 938,87 грн., № 244 від 31.01.2017 на суму 5 406,60 грн., № 562 від 28.02.2017 на суму 5 878,50 грн., № 774 від 31.03.2017 на суму 4 295,54 грн., № 1115 від 31.10.2017 на суму 737,26 грн., № 1543 від 30.11.2017 на суму 3 748,63 грн., № 1980 від 29.12.2017 на суму 5 542,88 грн., № 184 від 31.01.2018 на суму 5 162,81 грн., № 506 від 28.02.2018 на суму 5 841,92 грн., № 780 від 31.03.2018 на суму 7 582,15 грн.

На оплату зазначених актів позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем актів надання послуг та рахунків на оплату підтверджується його відмітками про отримання, а також копіями списків згрупованих поштових відправлень, доданими до позовної заяви.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов Договору не розрахувався за отриману теплову енергію, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 65 881,49 грн., за стягненням якої позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач не заперечує факт отримання теплової енергії від позивача, однак зазначає, що в силу ст. 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту Міська рада ветеранів війни, праці, збройних сил звільнена від плати за користування комунальними послугами, водночас відшкодування витрат на за отриману теплову енергію має здійснюватись за рахунок коштів місцевого бюджету.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з підпунктом "в" п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських.

Міська рада ветеранів війни, праці, збройних сил (код ЄДРПОУ 24883234) включена до реєстру неприбуткових організацій, що підтверджується довідкою ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 16.05.2012 № 597/9/15-119/57.

Згідно ст. 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Оскільки відповідач в силу ст. 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту звільняється від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщеннях, які він займає, то позивач має право заявляти до стягнення заборгованість за спожиті комунальні послуги понад такі середні норми споживання (надання) комунальних послуг.

Проте, з наявного у позовній заяві розрахунку боргу за спожиту теплову енергію Міською радою ветеранів війни, праці, збройних сил за період з листопада 2015 року по березень 2018 року на суму 65 881,49 грн. не вбачається, що позивачем враховано спеціальний статус відповідача при здійсненні нарахувань за надане тепло у спірному періоді.

Позивач не надав жодних доказів на підтвердження середніх норм споживання теплової енергії у приміщенні, яке займає відповідач, а відтак не довів, що заявлена ним до стягнення сума заборгованості з оплати послуг постачання теплової енергії є нарахованою сумою понад середні норми споживання цих послуг відповідачем (надання цих послуг відповідачу) у спірний період.

Таким чином, позивач не довів, що у межах даного спору порушуються його права саме відповідачем, оскільки від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщення, яке займає відповідач, останній протягом спірного періоду був звільнений згідно статті 20 вказаного вище Закону, та, при цьому, доказів, що заявлена до стягнення заборгованість нарахована за послуги, спожиті відповідачем поза середніх норм їх споживання відповідачем (надання відповідачу) у спірний період, позивач суду не надав.

Частинами 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки норма ст. 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту звільняє відповідача від плати за користування комунальними послугами у межах середніх норм споживання (надання) у приміщенні, яке займає відповідач, і при цьому, доказів, що заявлена заборгованість нарахована за послуги, спожиті поза межами середніх норм споживання (надання) і про це є відповідний розрахунок, позивач суду не надав, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.01.2019.

Суддя О.В. Щоткін