Постанова

від 15.04.2019 по справі 911/2566/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа№ 911/2566/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2018 року (дата складення повного тексту 16.01.2019 року)

у справі № 911/2566/18 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

до Міської ради ветеранів війни, праці, збройних сил

про стягнення 65 881,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Міської ради ветеранів війни, праці, збройних сил (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 65 881,49 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині здійснення розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію на підставі договору від 01.10.2015 року № 23702 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Господарський суд Київської області в задоволені позову відмовив своїм рішенням від 17.12.2018 року (повне рішення складено та підписано 16.01.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначив, що для того, щоб реалізувати своє право, що полягає у звільненні від сплати за отриману теплову енергію в межах середніх норм споживання, відповідач повинен був провести відповідну реєстрацію в органах казначейства і отримувати відповідні кошти від міської ради, як підтримку для міської ради ветеранів війни, праці, збройних сил. Відповідач відповідної реєстрації не вчинив.

Разом з цим скаржник зазначив, що не зареєструвавшись у відповідних органах казначейства та не зареєструвавши зобов'язання за договором - відповідач порушив законодавство та позбавив себе такої фінансової підтримки, хоча міська рада готова була перераховувати відповідні кошти.

Крім того, скаржник вказав, що відповідач в разі задоволення позову може звернутися до відповідних органів (казначейства та міської ради) з відповідним зверненням, щодо компенсації коштів за отримані комунальні послуги (теплову енергію).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2019 року справу № 911/2566/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2018 року у справі №911/2566/18 своєю ухвалою від 12.02.2019 року.

01.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого за твердженням відповідача грошові кошти на які розраховувала міська рада для надання фінансової допомоги відповідачу відселені не були, а у відповідача відсутні відповідні кошти.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2566/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 року прийнято матеріали справи № 911/2566/18 з розгляду апеляційної скарги Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2018 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 01.10.2015 року між КП "Вишгородтепломережа" (постачальник) та Міською радою ветеранів війни, праці, збройних сил (споживач) було укладено договір ТП № 23702 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобов'язався надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. п. 2.1-2.2 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах та за тарифом згідно з додатком 1 до цього договору та при виконанні п. 4.2.1, п. 4.2.2 цього договору. При зміні тарифу, його застосування проводиться з моменту встановлення уповноваженим органом.

Згідно п. 2.5 договору, адреса, об'єм, опалювальна площа та теплове навантаження об'єктів споживача вказані в додатку 3 до цього договору.

У відповідності з пп. пп. 4.2.1-4.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язався: додержуватися кількості споживання теплової енергії в обсягах, які визначені у додатку 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.п. 7.4.-7.6. договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку на оплату та акту виконаних робіт. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за звітним (розрахунковим). Обов'язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати покладається на споживача.

Згідно п. 11.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2016 року і поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з початку фактичного постачання теплової енергії споживачу.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п. 11.4 договору).

Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв'язку з чим договір є пролонгованим.

У Додатку 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу.

Згідно з додатком 3 до договору було визначено приміщення, в яке буде здійснюватись постачання теплової енергії, яке знаходиться за адресою: м. Вишгород, вул. Б. Хмельницького, 7.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року, позивач здійснив постачання теплової енергії відповідачеві на загальну суму 65881,49 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями актів надання послуг, а саме: № 1973 від 30.11.2015 року на суму 3458,89 грн, № 2357 від 29.12.2015 року на суму 2569,25 грн, № 300 від 28.01.2016 року на суму 3362,02 грн, № 607 від 29.02.2016 року на суму 3030,88 грн, № 986 від 31.03.2016 року на суму 2936,18 грн, № 1734 від 31.10.2016 року на суму 443,94 грн, № 1976 від 30.11.2016 року на суму 1944,77 грн, № 2259 від 28.12.2016 року на суму 3938,87 грн, № 244 від 31.01.2017 року на суму 5406,60 грн, № 562 від 28.02.2017 року на суму 5878,50 грн, № 774 від 31.03.2017 року на суму 4295,54 грн, № 1115 від 31.10.2017 року на суму 737,26 грн, № 1543 від 30.11.2017 року на суму 3748,63 грн, № 1980 від 29.12.2017 року на суму 5542,88 грн, № 184 від 31.01.2018 року на суму 5 162,81 грн, № 506 від 28.02.2018 року на суму 5841,92 грн, № 780 від 31.03.2018 року на суму 7582,15 грн.

На оплату зазначених актів позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки (наявні в матеріалах справи).

Отримання відповідачем актів надання послуг та рахунків на оплату підтверджується його відмітками про отримання, а також копіями списків згрупованих поштових відправлень, доданими до позовної заяви.

Так, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору не розрахувався за отриману теплову енергію, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 65881,49 грн.

Відповідач в свою чергу, не заперечує факт отримання теплової енергії від позивача, однак зазначає, що в силу ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Міська рада ветеранів війни, праці, збройних сил звільнена від плати за користування комунальними послугами, водночас відшкодування витрат на за отриману теплову енергію має здійснюватись за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з підпунктом "в" п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, міська рада ветеранів війни, праці, збройних сил (код ЄДРПОУ 24883234) включена до реєстру неприбуткових організацій, що підтверджується довідкою ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 16.05.2012 року № 597/9/15-119/57.

Згідно ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Оскільки відповідач в силу ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" звільняється від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщеннях, які він займає, то позивач має право заявляти до стягнення заборгованість за спожиті комунальні послуги понад такі середні норми споживання (надання) комунальних послуг.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, з наявного у позовній заяві розрахунку боргу за спожиту теплову енергію Міською радою ветеранів війни, праці, збройних сил за період з листопада 2015 року по березень 2018 року на суму 65881,49 грн не вбачається, що позивачем було враховано спеціальний статус відповідача при здійсненні нарахувань за надане тепло у спірному періоді.

Так, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження середніх норм споживання теплової енергії у приміщенні, яке займає відповідач, а відтак не довів, що заявлена ним до стягнення сума заборгованості з оплати послуг постачання теплової енергії є нарахованою сумою понад середні норми споживання цих послуг відповідачем (надання цих послуг відповідачу) у спірний період.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не довів, що у межах даного спору порушуються його права саме відповідачем, оскільки від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання (надання), у приміщення, яке займає відповідач, останній протягом спірного періоду був звільнений згідно ст. 20 вказаного вище Закону, та, при цьому, доказів, що заявлена до стягнення заборгованість нарахована за послуги, спожиті відповідачем поза середніх норм їх споживання відповідачем (надання відповідачу) у спірний період, матеріали справи не містять.

Разом з цим, колегія суддів приймає як наладжене твердження скаржника, що відповідач повинен був провести відповідну реєстрацію в органах казначейства і отримувати відповідні кошти від міської ради, як підтримку для міської ради ветеранів війни, праці, збройних сил, відповідач відповідної реєстрації не вчинив, проте вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні саме щодо порушення порядку нарахування оплати за спожиту теплову енергію.

З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2018 року у справі №911/2566/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/2566/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

Є.Ю. Пономаренко