Єдиний унікальний номер: 448/1463/18
Провадження № 2/448/127/19
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
11.01.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Торська І.В.,
за участю секретаря Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 та Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення факту проживання однією сім'єю,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що її цивільному чоловікові ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,94436 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №050989, виданого 10.08.2004р.
Вказує, що 21.08.2013р. помер ОСОБА_3, а після його смерті належну йому спадщину у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України фактично прийняла позивач ОСОБА_1, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років перед відкриттям спадщини та вважається спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом
Зазначає, що через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу про право власності на зазначену спірну земельну ділянку позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 1998р. по 21.08.2013р., та визнати за нею, позивачем ОСОБА_1, право власності на спірну земельну ділянку площею 0,94436га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача - Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності та проти позову не заперечує.
Представник третьої особи - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/945 від 11.12.2018р. та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.12.2018р. №54425380, з яких вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3, який помер 21.08.2013р., в нотаріальній конторі не заводилися, а також клопотання, в якому просить розглядати дану справу за їх відсутності.
ОСОБА_1 особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №1649/01-16 від 04.12.2018р. та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 04.12.2018р. №54340035, з яких вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3, який помер 21.08.2013р., в нотаріальній конторі не заводилися, а також клопотання, в якому просить розглядати дану справу за їх відсутності.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін та показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування (пункт 2) роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що 21.08.2013 року помер ОСОБА_3.
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить право власності на земельну ділянку площею 0,94436 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №050989, виданого 10.08.2004р .
Спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном, в тому числі зазначеною вище земельною ділянкою не розпорядився.
У зв'язку з відсутністю заповіту спадкодавця ОСОБА_3 та відсутністю спадкоємців першої-третьої черг спадкування за законом спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_3, право на спадкування такої в порядку ч.2 ст.1258 ЦК України отримали спадкоємці четвертої черги спадкування за законом, зокрема позивач ОСОБА_1.
Матеріалами справи підтверджено, а тому суд вважає доведеним факт того, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно спільно проживав із ОСОБА_1 з 1998р. по день його смерті до 21.08.2013р. за адресою: м.Судова Вишня, вул.Квітнева, 11, Мостиського району Львівської області, вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Даний факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, довідкою виданою виконкомом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 05.07.2018р. №3467 та актом обстеження матеріально-побутових умов від 04.07.2018р.
Згідно з ч. 2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Зі змісту п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування випливає, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Частиною 2 статті 64 ЖК України передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Встановлення зазначеного факту має юридичне значення, так як дає позивачу підстави для реалізації свого права на оформлення спадщини, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити наступний факт, а саме те, що ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_3, який помер 21.08.2013року, однією сім'єю за адресою: м.Судова Вишня, вул.Квітнева,11, Мостиського району Львівської області з 1998року до 21.08.2013р
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом вчинила дії, які свідчать про прийняття нею даної спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Судововишнянською міською радою Мостиського району Львівської області 05.07.2018р. за №3467, - ОСОБА_3, котрий помер 21.08.2013р., на час смерті проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На час смерті разом з ним за вказаною адресою проживала позивач ОСОБА_1
Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, позивач не заявила про відмову від даної спадщини.
Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3
Згідно повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори №01-16/945 від 11.12.2018р. та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.12.2018р. №54425380, відомо, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3, який помер 21.08.2013р., в нотаріальній конторі не заводилися.
Спадкоємців попередніх черг спадкування за законом та інших можливих спадкоємців, які б претендували чи прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, крім позивача, судом не встановлено.
В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3; листом-повідомленням з приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 16.07.2018р. №852/01-16 про відмову у оформленні спадкових прав, після смерті ОСОБА_3; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.12.2018р. №54425380; довідками, виданими виконкомом Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області від 08.06.2018р.; копією паспорта позивача по справі; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельну ділянку) не може бути вирішено в позасудовому порядку (нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину), тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за нею (позивачем) права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положення ст.ст.81,131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Пленум Верховного Суду України в Постанові 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (ч.1 ст.3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або попорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.
З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3; вона у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняла дану спадщину; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить зазначена земельна ділянка; право власності на спірну земельну ділянку було посвідчене належним чином правовстановлюючим документом, однак оригінал такого втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом .
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для встановлення факту спільного проживання позивача із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років та визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, на яку видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3., який помер 21.08.2013р
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, ч.3 ст.200, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 та Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_3, який помер 21.08.2013року, однією сім'єю за адресою: м.Судова Вишня, вул.Квітнева,11, Мостиського району Львівської області з 1998року до 21.08.2013р.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,94436 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622482000:19:000:0050, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №050989, виданого 10.08.2004р. ОСОБА_3, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 21.08.2013р.
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителька та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1.
Відповідач: Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Дидятичі Мостиського району Львівської області; ідентифікаційний код - 04371673.
ОСОБА_1 особи:
- приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 10/2, Львівської області);
-Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області (місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22; ідентифікаційний код - 02899453).
Повний текст судового рішення складено 16.01.2019р.
Суддя І.В.Торська
Рішення набрало законної сили
___
Суддя І.В.Торська
Суд | Мостиський районний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2019 |
Оприлюднено | 17.01.2019 |
Номер документу | 79202262 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Мостиський районний суд Львівської області
Торська І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні