Постанова

від 15.01.2019 по справі 804/3923/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3923/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

                     суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотовой А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Агенство розвитку Дніпра" Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (суддя Боженко Н.В.) в адміністративній справі №804/3923/18 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Агенство розвитку Дніпра" Дніпровської міської ради, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради, в якому просило стягнути з Комунального підприємства «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 128 265,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Також, скаржник стверджує, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не відмовляв особам з інвалідністю в укладенні трудового договору.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржене рішення залишити без змін, як законне та обгрунтоване, зазначаючи, що відповідачем не надано доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, яким має бути відповідний наказ по підприємству. Крім того, відповідачем також не подавався звіт форми 3-ПН до Державної служби зайнятості, що є обов'язком підприємства.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не прибули. Скаржник, отримавши 29 грудня 2018 року судову повістку, про причини неприбуття суд не повідомив. Позивач направив заяву № 04-01/30 від 11 січня 2019 року про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

На Комунальне підприємство «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради покладено обов'язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

05 лютого 2018 року Комунальним підприємством «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради подано звіт № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому зазначено про створення 1 робочого місця для особи з інвалідністю.

За звітом відповідача форми № 10-ПІ у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 20 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві «-» осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» -1 особа.

У рядку 6 звіту форми №10-ПІ відповідачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування інвалідів у сумі «-», тобто адміністративно-господарські санкції на підприємство нараховуватись не повинні.

Згідно з розрахунком суми позову наданим позивачем, Комунальним підприємством «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 128 265,50 грн. за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю в 2017 році.

Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 цього ж передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року затверджена форма звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що роботодавець, створивши робоче місце для інваліда, та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Згідно звіту форми 10-ПІ у Комунального підприємства «Агенство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради середньооблікова чисельність штатних працівників в 2017 році складала 20 осіб, а згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2017 році визначена для відповідача 1 місце.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу Дніпропетровського обласного центру зайнятості відповідачем звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів у 2017 році не направлялись, що підтверджується додатком до листа від 08.05.2018 року № 12/19-1452 Дніпропетровського обласного центру зайнятості. Крім того, у заяві відповідача від 02 липня 2018 року теж, зазначено, що в Комунальному підприємстві "Агенство розвитку Дніпра" Дніпровської міської ради протягом 2017 року не працювали особи з інвалідністю та звіт 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не подавався.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не здійснено перевірку правильності обчислення сум адміністративно-господарської санкції, колегія суддів зазначає наступне.

При розгляді справи в суді першої сумнівів стосовно правильності обчислення сум адміністративно-господарської санкції не виникало, оскільки позивачем здійснено розрахунок на підставі відомостей про середньорічну заробітну плату штатного працівника, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік. У свою чергу, відповідачем суду апеляційної інстанції не надано альтернативного розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій та не повідомлено, в чому саме полягає неправильність обчислення цих сум в адміністративному позові.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Агенство розвитку Дніпра" Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року в адміністративній справі №804/3923/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 січня 2019 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя                                                                      А.В. Шлай

                     суддя                                                                      О.О. Круговий

                     суддя                                                                      Т.С. Прокопчук