Ухвала

від 14.01.2019 по справі 826/9998/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9998/16

УХВАЛА

14 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вайз Тул до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2018 року позов ТОВ Вайз Тул задоволено повністю.

Відповідач, Державна фіскальна служба України, не погоджуючись із вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ст.295 КАС України, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, апелянтом не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та адресу електронної пошти, апеляційна скарга підписана представником відповідача, однак до апеляційної скарги додано ксерокопію довіреності засвідчену цим самим представником, хоча довіреність такого права не містить.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 18 грудня 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача, без дати та номеру, про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що процесуальним законодавством не визначено чітко строків на повторне звернення з апеляційною скаргою, в той же час, ДФС України не мало можливості подати повторно апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам ст.296 КАС України в строк, визначений ст.295 КАС України, у зв'язку з неможливістю сплати судового збору, що, на думку апелянта, свідчить про об'єктивність причин пропуску строку та дає підстави для його поновлення. Також скаржник звернув увагу, що апеляційну скаргу подано в межах річного строку, пропуск якого унеможливлює повторне звернення суб'єкта владних повноважень з апеляційною скаргою та є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. У вказаному клопотанні апелянт зазначив, що після надходження оригіналу платіжного доручення від Державної казначейської служби України, останнє негайно буде направлено до Київського апеляційного адміністративного суду, в той час, як разом із клопотанням відповідачем було подано до суду платіжне доручення від 25 жовтня 2018 року №2692 на суму 4134,00 грн. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №826/9998/16.

03 січня 2019 року до суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків, в якому скаржник зазначив, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року отримана апелянтом 22 грудня 2018 року та повідомив суд, що ДФС України позбавлена можливості сплатити судовий збір, оскільки зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками.

04 січня 2019 року апелянтом подано до суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано: заяву про продовження строків на сплату судового, мотивоване тим, що операції на рахунках ДФС України тимчасово зупинені Державною казначейською службою України; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване зокрема тим, що звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду судом апеляційної інстанції; оригінал довіреності від 10 грудня 2018 року №99-99-11-01-17/26/95 на підтвердження повноважень представника; Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної фіскальної служби України, ідентифікаційний код юридичної особи - 39292197.

З матеріалів справи вбачається, що вперше відповідач звернувся з апеляційною скаргою 09 серпня 2018 року, що підтверджується штемпелем ВПЗ на конверті (а.с.142) і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху, у зв'язку з не поданням доказів сплати судового збору, одночасно ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року у задоволенні клопотання ДФС України про звільнення від сплати судового збору відмовлено. 27 вересня 2018 року відповідач звернувся до суду із заявою про продовження строків для усунення недоліків, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі яка її подала.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, якою було повернуто першу апеляційну скаргу відповідача, у касаційному порядку не оскаржувались.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

При цьому, невиконання скаржником в повному обсязі вимог процесуального законодавства, що мало наслідком залишення без руху первинної апеляційної скарги та повернення його апеляційної скарги, не є підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

На думку відповідача, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на апеляційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску, адже порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 ч.5 ст.296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, ст.44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2018 року отримано скаржником 16 липня 2017 року (як зазначено ним у апеляційній скарзі), а апеляційну скаргу, вдруге подано лише 29 жовтня 2018 року (згідно з відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду першої інстанції), тобто з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку на апеляційне оскарження, беручи до уваги неповажність зазначених апелянтом причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення, наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

В той же час, суд не вбачає підстав для продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги із зазначених скаржником підстав щодо неможливості у встановлений строк сплатити судовий збір з підстав зупинення операції з бюджетними коштами за всіма рахунками відповідача, оскільки матеріали справи містять платіжне доручення від 25 жовтня 2018 року №2692 на суму 4134,00 грн. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №826/9998/16.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір у разі відмови у відкритті апеляційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 169, 299 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотань Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вайз Тул до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма