Постанова

від 16.01.2019 по справі 809/1011/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/2286/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року (головуючий суддя Гундяк В.Д. м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання нечинним та скасування запису,-

В С Т А Н О В И В :

публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просило визнати нечинним та скасувати запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 11121110017000967 від 27.05.2013 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ Софія ІФ (код за ЄДРПОУ 34624093, юридична адреса: 78423, Івано-Франківська обл., с. Гвізд, вул. Новопроектна, буд. 60) шляхом внесення державним реєстратором Надвірнянської районної державної адміністрації відомостей про скасування даного запису.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції публічне акціонерне товариство Дельта Банк оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі .

В апеляційній скарзі зазначає, що 21.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк (надалі за текстом - Банк) та ТОВ Софія ІФ був укладений кредитний договір № 122/КВ-07, згідно з умовами якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти (надалі по тексту - Кредит) у розмірі 1 500 000,00 доларів США на строк з 21.11.2007 до 20.11.2012. Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - Транш) у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування.

Того ж числа в забезпечення виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором між позивачем і ОСОБА_1 (надалі по тексту - Іпотекодавець), який є майновим поручителем ТОВ Софія ІФ було укладено іпотечний договір (банківський № 122/2квіп-07-01 (надалі по тексту - Іпотечний договір), згідно з яким предметом іпотеки (надалі за текстом - Майно) є: комерціалізований торговий центр ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3038,3 кв. м.

Крім того 27.11.2007 в забезпечення виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором між позивачем і ОСОБА_1, який є майновим поручителем ТОВ Софія ІФ було укладено іпотечний договір (банківський № І22/2квіп-07 (надалі - Іпотечний договір 1). згідно з яким предметом іпотеки (надалі за текстом - Майно І) є: готель ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 6362,6 кв.м.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 вказаних Іпотечних договорів за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі та набуває право звернення на майно у випадку порушення Боржником умов Кредитного договору, або порушення Іпотекодавцем умов цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору визначено час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права із закінчення строку договору сторони не звільняються від відповідальності за його порушення.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві/кредитодавцеві кошти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України, ст. 92. 95 Закону України Про банки та банківську діяльність . Постанови Правління НБУ №369 Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства , 02.07.2010 між ТОВ Укрпромбанк , АТ Дельта Банк та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ Укрпромбанку на користь АТ Дельта Банку , відповідно до п. 3.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 3.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, апелянт вважає, що АТ Дельта Банк набуло право вимоги за кредитним договором № І22/КВ-07 від 21.11.2007.

На момент проведення державної реєстрації припинення юридичної особи існувала заборгованість за Кредитним договором. Станом на 15.05.2018 рахується заборгованість у розмірі 11 585 846,21 грн.

Таким чином, внаслідок відсутності у ТОВ Софія ІФ майна та коштів для задоволення грошових вимог, виникають підстави для ліквідації юридичної особи в порядку встановленому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного Кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Мінімальна заробітна плата у 2013 році згідно ЗУ Про Державний бюджет України становила 1147,00 грн, отже 300 мінімальних заробітних плат становить 344 100 грн. Заборгованість перед АТ Дельта Банк станом на 10.01.2013 становила 6 415 082,81 грн. (заяву про наявність такої заборгованості додано ОСОБА_1 до пояснень), тобто значно більше.

Крім того, згідно пояснень третьої особи - ОСОБА_1 (він в той же час був і директором ТзОВ Софія ІФ і лишається майновим поручителем щодо забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТзОВ Софія ІФ ) йому не було відомо, щодо відступлення прав вимоги до АТ Дельта Банк . Проте наявність заборгованості перед ТОВ Український промисловий банк йому було відомо. ОСОБА_1, як директор ТзОВ Софія ІФ , підписував кредитний договір № 122/КВ-07 від 21.11.2007 і відповідно як директор контролював сплату заборгованості по ньому. Проте в ліквідаційному балансі, який був поданий ТзОВ Софія ІФ за підписом ОСОБА_1 відсутня інформація про наявність такої заборгованості.

Однак, ТзОВ Софія ІФ не виконало вказані вимоги законодавства та не звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки даним обставинам справи. А отже вказане свідчить про те, що внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запису про проведення державної реєстрації припинення ТОВ Софія ІФ було здійснено на підставі недостовірних даних.

Незаконне внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи унеможливило відшкодування непогашених кредиторських вимог ТОВ Софія ІФ перед АТ Дельта Банк , предметів іпотеки та застав.

Таким чином, доведення Банку до неплатоспроможності через неповернення кредитних коштів позичальниками - юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, а також їх поручителями, серед яких також є ТОВ Софія ІФ , заподіяло збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює виплати відшкодування коштів вкладникам банку.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28.12.2018 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому він зазначає, що враховуючи наявну у ТОВ Софія ІФ заборгованість перед позивачем, внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб є незаконним та унеможливило відшкодування непогашених кредиторських вимог ТОВ Софія ІФ перед ПАТ Дельта Банк , предметів іпотек та застав. Тому, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Софія ІФ зареєстроване 18.12.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно вказаного витягу 07.11.2012 до Єдиного державного реєстру внесено рішення засновників щодо припинення діяльності Товариства в результаті ліквідації; при цьому кредиторам надано строк до 09.01.2013 для пред'явлення своїх вимог до товариства з обмеженою відповідальністю Софія ІФ . 27.05.2013 головою комісії з припинення - ОСОБА_1 державному реєстратору було надано документи, необхідні для проведення реєстраційної дії - припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Софія ІФ . Державний реєстратор на підставі поданих документів для здійснення реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, вніс запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи на підставі рішення засновників.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно вказав, що дані правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з статтею 1 цього ж Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 4 вказаного Закону, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом (частина перша статті 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ).

Перелік документів, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженим ними органом щодо припинення юридичної особи, визначений статтею 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців . Так, частинами першою, другою, четвертою, п'ятою вказаної статті цього Закону визначено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. У випадках, встановлених законом, крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних державних органів на припинення юридичної особи. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті. Документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації , ОСОБА_1 було подано державному реєстратору всі необхідні документи (а.с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 згаданого вище Закону державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду, повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Статтею 36 вищевказаного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Так, згідно ч. 1 згаданої статті для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування; довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2013 після закінчення строку заявлення вимог кредиторами Товариством подано до державного реєстратора всі передбачені вищенаведеною нормою документи, необхідні для проведення реєстраційної дії - припинення юридичної особи в результаті ліквідації. При цьому, на виконання вимог ч. 2 ст. 36 Закону головою ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи в результаті ліквідації письмово зазначено та підтверджено підписом, що ним вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку

припинення юридичної особи, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону державний реєстратор, отримавши документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, зобов'язаний перевірити інформацію про наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно такої юридичної особи.

При цьому, позивачем не вказано про наявність на момент вчинення відповідної реєстраційної дії будь-яких відкритих виконавчих проваджень стосовно ТОВ Софія ІФ , які б у свою чергу унеможливлювали проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

За наявності підстав, визначених абзацом першим цієї частини, державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за принципом мовчазної згоди, про що вносить відповідний запис до Єдиного державного реєстру.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо вони не передбачені цією статтею.

З огляду на це, суд першої інстанції вірно вважав, що встановивши відсутність підстав для залишення поданих документів без розгляду, державний реєстратор зобов'язаний був внести запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру, що ним і було зроблено. А отже, внесення відповідного запису до ЄДР відбулось з дотриманням усіх вимог чинного, на момент проведення такої дії, законодавства України, в межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При цьому, судом правильно зазначено, що державний реєстратор не наділений повноваженнями перевіряти законність та правомірність прийнятих власниками або уповноваженими органами юридичної особи тих чи інших рішень, які подаються в подальшому державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії, оскільки згідно частини четвертої статті 53 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідальність за внесення до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, покладається на винних осіб.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з?ясував, що позивач із відповідачем безпосередньо у публічно-правові відносини не вступав, а оскаржуване рішення жодним чином не порушує право або законний інтерес позивача саме у сфері публічно-правових відносин, при цьому наявність спорів між позивачем та третьою особою у сфері приватно-правових відносин жодним чином не може свідчити про порушення прав ПАТ Дельта Банк діями державного реєстратора, оскільки вирішення таких спорів може відбуватись і відбувалось в порядку цивільного судочинства, з виключенням можливості їх вирішення шляхом оспорювання позивачем правомірності включення відомостей про ТОВ Софія ІФ до ЄДР.

Оскільки позивач не навів жодних підстав, які б свідчили про протиправність дій суб'єкта владних повноважень з внесення відповідного запису, а зазначає, як підставу позову, виключно неправомірні на думку ПАТ Дельта Банк дії ТОВ Софія ІФ то суд першої інстанції обґрунтовано вважав вимоги позивача безпідставними, оскільки дії Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області були правомірними, повністю відповідали положенням діючого на той час законодавства України, а тому позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року по справі № 809/1011/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.М. Судова-Хомюк