Постанова

від 20.06.2007 по справі 11/170-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/170-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 червня 2007 р.                                                                          Справа № 11/170-07

за позовом      товариства з обмеженою відповідальністю  «Юридична компанія «Феміда»,

                       м. Вінниця

до                    управління Пенсійного фонду у Замостянському районі м. Вінниці, м. Вінниця

про                  визнання недійсними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування

                       фінансових санкцій.    

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача      -    Б. Благун за дорученням;

від відповідача  -    С. Рзаєва  за дорученням.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсними вимоги про сплату боргу б/н. від 28.02.2007р. та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України  або страхувальником  сум своєчасно не обчислених  та не сплачених страхових внесків від 28.02.2007р..

Позов мотивовано тим, що оскаржувані вимога та рішення суперечать чинному законнодавству України, оскільки позивач як суб'єкт малого підприємництва, сплачує єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування, запровадженої  Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України  від 28.06.1999р. № 746) і не є платником  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що передбачено Указом та відповідає приписам ст. 11 Закону України «Про підтримку  малого підприємництва».  Враховуючи, що на момент проведення перевірки  зміни до законодавства про спрощену систему оподаткування щодо положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України не внесені, позивач вважає, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV  не поширюються  на суб'єктів спрощеної системи оподаткування до моменту законодавчого врегулювання  цих питань.

Відповідач в запереченнях  за № 537/06-25/08 від 11.05.2007р.  не погоджується з позовними вимогами виходячи з наступного. Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України,  незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання  громадян профспілки, фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності  та інші особи (включаючи юридичних осіб), які  обрали особливий порядок  оподаткування (єдиний податок).  Указ Президента,  на який посилається позивач,  являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»регулює відносини, що виникають  між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.   Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці правовідносини лише у випадках передбачених наведеним Законом, або в  частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших  обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.  Статус страхувальника  та відповідно платника страхових внесків суб'єктів спрощеної  системи оподаткування  набувають  виключно на підставі  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Висновок позивача про те,  що  Указ Президента має пріоритетне значення стосовно Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є юридично неспроможним, оскільки він суперечить  принципу верховенства права.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з‘ясувавши обставини справи та оцінивши  наявні у справі докази, судом встановлено, що 28.02.2007р.  головним спеціалістом управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці  проведена документальна перевірка  з дотримання вимог чинного законодавства щодо сплати коштів до Пенсійного фонду ТОВ  «Юридична компанія «Феміда»за період з жовтня 2004 року по грудень 2006 року за результатами якої складено акт № 11 від 28.02.2007р..  

На підставі вказаного акту перевірки  управлінням Пенсійного фонду України у Замостнянському районі м. Вінниці прийнято рішення № 58 про застосування фінансових санкцій  за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків а саме: про застосування на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»штрафних санкцій в розмірі 51995 грн. 29 коп. за затримку сплати страхових внесків в сумі 68483 грн. 86 коп..

            Також 28.02.2007р. товариству направлено вимогу б/н. про сплату боргу в сумі 68483 грн. 86 коп. недоїмки зі страхових внесків.

Як виплаває з акту перевірки, позивачу  донараховано  суму страхових  внесків  за  за період з жовтня 2004 року по грудень 2006 року в сумі 32 % від фонду отриманої заробітної плати за мінусом суми, яка надійшла до Пенсійного фонду України у складі сплаченого позивачем єдиного податку, та на підставі пункту 4 частини 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовано штрафні санкції з донарахованої суми в розмірі 5% за кожний звітний період до дати донарахування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Феміда», як суб'єкт малого підприємництва, сплачує єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування, запровадженої Указом Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року) і не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що передбачене вищевказаним Указом.

На підставі свідоцтва №0228004309 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою серії А № 432011 від 13.12.2005р. (а.с.16) позивач в період 2004-2006р.р. сплачував єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), 42 відсотки якого відповідно до ст.2 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрямовано у Пенсійний фонд України.

Порядок сплати страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, врегульований Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно зі ст.58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Даний Закон передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, що означає залежність розмірів пенсій від страхового стажу і заробітку застрахованої особи, з якого обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

            Статтею 5 Закону № 1058 встановлено, що він регулює правовідносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону № 1058 страхувальниками і платниками страхових внесків, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.

Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначений п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058.

Доводи позивача щодо пріоритетності Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. №727 в редакції Указу Президента України від 28.06.1999р. №746 перед Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є помилковими, оскільки вони суперечать конституційному принципу верховенства права.

За таких обставин, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України №746 не має пріоритету перед Законом та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до пенсійного фонду.

Враховуючи, що  відповідно до ч.4 ст.18 Закону № 1058 страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці  внески не поширюється податкове законодавство.

             За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення  позову  в частині  визнання недійсною  та скасування вимоги про сплату боргу б/н. від 28.02.2007р..

Статтею 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

При донарахуванні своєчасно не обчислених та несплачених позивачем страхових внесків відповідач врахував суму внесків, яка надійшла від позивача у складі сплаченого єдиного податку, що спростовує доводи позивача щодо подвійного оподаткування. Разом з тим при обрахуванні штрафних санкцій ним не враховано, що відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону вони нараховуються за наявності двох умов, а саме: необчислення страхувальником та несплата страхових внесків.

В період 2004-2006 років  одночасно діяли Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Тому сплачені суб'єктом підприємницької діяльності у складі єдиного податку та перераховані органом Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України кошти зараховувалися у рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснювалося на підставі пред'явлених платником копій платіжних документів про сплату єдиного податку.

Позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, в період з жовтня 2004 року по грудень 2006 року подавав звітність до управління ПФУ в якій не вказував ставку страхових внесків від суми фактичних витрат на оплату праці. При перевірці розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період посадова особа органу ПФУ за наслідками  перевірки жодних порушень  з  боку позивача не встановила.

          З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що у 2004 році та на момент проведення перевірки  не було врегульовано питання щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України,  суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій є не правомірним.

         З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення  № 58 від 28.02.2007р. про застосування фінансових санкцій  підлягають задоволенню.

За вказаних вище обставин, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

    ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці № 58 від 28.02.2007р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України  або страхувальником  сум своєчасно не обчислених  та не сплачених страхових внесків в розмірі 51995 грн. 29 коп..

3.          В частині визнання недійсною та скасування вимоги управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці б/н. від 28.02.2007р.  про сплату боргу в розмірі  68483 грн. 86 коп. відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Феміда» (вул. Червоних курсантів, 8/14, м. Вінниця, р/р. 260004163, Вінницька обласна дирекція АППБ «Аваль», м. Вінниця, МФО 302247, код 30957953) 1, 70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 27.06.2007р.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.