Рішення

від 16.01.2019 по справі 905/2002/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2019 м.Харків Справа № 905/2002/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моєкс» , м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 9528,39грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моєкс» , м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 9528,39грн., у тому числі: 4308,28грн. суми пені, 1427,47грн. суми 3% річних, 3792,64грн. суми інфляційних втрат.

В позовній заяві позивачем була допущена описка щодо зазначення номеру договору, укладеного з відповідачем, у зв'язку з чим правильним номером договору слід вважати №196-пм-13 від 23.08.13р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №196-пм-13 від 23.08.13р. та рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.18р. у справі №905/447/18, внаслідок чого, позивачем додатково нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2002/18.

Ухвалою суду від 01.11.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

19.11.18р. від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Також, 19.11.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду від 20.11.18р. відкрито провадження у справі №905/2002/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 18.12.18р.

Ухвалою господарського суду від 18.12.18р. судове засідання відкладено на 16.01.19р.

09.01.19р. до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судове засідання 16.01.19р. представники сторін не з'явились; про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про місце, час та дату судового засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, суд

встановив:

23.08.13р. між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Моєкс м.Маріуполь та відповідачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" укладений договір поставки №196-пм-13 на виконання умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №РН-001498 від 21.08.17р., №РН-001525 від 28.08.17р., №РН-001526 від 28.08.17р., №РН-001529 від 28.08.17р., №РН-001530 від 28.08.17р., №РН-001596 від 06.09.17р., №РН-001606 від 07.09.17р., № РН-001651 від 13.09.17р., №РН-001654 від 13.09.17р., № РН-001701 від 21.09.17р., №РН-001718 від 26.09.17р., №РН-001719 від 26.09.17р.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором та видатковими накладними був предметом дослідження у судовій справі №905/447/18.

Рішенням господарського суду Донецької області №905/447/18 від 26.07.18р. позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Моєкс м.Маріуполь до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд", м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 58593,25грн. та1762,00грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Протягом червня-вересня 2018 року відповідачем було погашено у повному обсязі основний борг, стягнутий за рішенням суду в розмірі 58593,25грн.

Проте, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині погашення основного боргу у сумі 58593,25грн., позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення пеня у розмірі 4308,28грн., інфляційні втрати у розмірі 3792,64грн. та 3% річних у розмірі 1427,47грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на обставини того, що рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.18р. у справі №905/447/18 за позовом ТОВ Моєкс до ТОВ "Континіум-Трейд", м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ТОВ "Континіум-Трейд" стягнута заборгованість за договором поставки №196/16-пм-13 від 23.08.13р., тоді як у даній справі позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору поставки №196-п-м-13 від 23.08.13р., згідно якого рішення про стягнення заборгованості господарським судом Донецької області не прийнято.

Також, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині пені у повному обсязі внаслідок спливу строку позовної давності.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України) .

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а також штрафний санкцій у вигляді пені, передбачених умовами договору.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.5. договору, в разі несвоєчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.18р. у справі №905/447/18, встановлено, що у відповідача була наявна заборгованість з основного боргу перед позивачем у сумі 58593,25грн.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №196-пм-13 від 23.08.13р. з оплати отриманого товару. Рішення суду набуло чинності та станом на теперішній час є чинним.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Судом встановлено, що відповідачем в період після винесення судового рішення повністю погашена заборгованість у сумі основного боргу в розмірі 58593,25грн., стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.18р. у справі №905/447/18, що підтверджується, доданими до матеріалів позовної заяви звітами ПАТ КБ Приватбанк про дебітові та кредитові операції по рахунку №26004188191001 ТОВ Моєкс з 01.06.18р. по 31.08.18р. та з 01.09.18р. по 30.09.18р.

Враховуючи, що погашення заборгованості відповідачем було здійснено несвоєчасно та частинами, позивач нараховує пеню в розмірі 4308,28грн., 3% річних в розмірі 1427,47грн. та інфляційні втрати у розмірі 3792,64грн.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.

Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Судом встановлено, що в межах справи №905/447/18 позивачем вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені не заявлялися.

Судом перевірено розрахунок 3% річних і інфляційних нарахувань та встановлено, що такі розрахунки є арифметично не вірними.

Провівши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 1405,84грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1405,84грн.

Провівши перерахунок інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 4054,36грн., тоді як позивачем заявлено 3792,64грн.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3792,64грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних здійснена судом за допомогою програми Ліга Закон .

Між тим, відповідач у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у повному обсязі внаслідок спливу строку позовної давності.

З огляду на зазначене, суд приймає до уваги приписи ст.258 ЦК України, за якими для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на зазначені правові норми суд враховує, що за загальним правилом у подібних правовідносинах, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові №914/508/17 від 20.08.18р.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням суду від 26.07.18р. у справі №905/447/18, згідно п.8.2.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних діб з моменту поставки.

Таким чином, позовна давність за вимогами про стягнення пені, нарахованої у зв'язку із неналежним виконання зобов'язань з оплати товару, що поставлений за договором поставки №196-пм-13 від 23.08.13р., з урахуванням його умов, має розпочинатися з наступного дня після спливу 30 календарних діб після прийняття товару за відповідною видатковою накладною.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно надано позивачем розрахунок пені проведений по видатковим накладним №1651 від 13.09.17р. на суму 7092,28грн., №1654 від 13.09.17р. на суму 7658,93грн., №1701 від 21.09.17р. на суму 6832,68грн., №1718 від 26.09.17р. на суму 1572,89грн., №1719 від 26.09.17р. на суму 4998,01грн.

Рішенням господарського суду Донецької області №905/447/18 від 26.07.18р. встановлено, що по видатковим накладним №1651 та №1654 від 13.09.17р. платіж мав бути здійснений не пізніше 13.10.17р., тому прострочення почалося з 14.10.17р., по видатковій накладній №1701 від 21.09.17р. платіж мав бути здійснений не пізніше 23.10.17р., тому відповідно прострочення почалося з 24.10.17р., а по видатковим накладним №1718 та №1719 від 26.09.17р. платіж мав бути здійснений не пізніше 26.10.17р., тому відповідно прострочення почалося з 27.10.17р.

Позивач нараховує пеню по видатковим накладним №1651 та №1654 від 13.09.17р. з 24.10.17р., по видатковій накладній №1701 від 21.09.17р. з 01.11.17р., та по видатковим накладним №1718 та №1719 від 26.09.17р. з 06.11.17р.

Відповідно до матеріалів справи, позовна заява у даній справі направлена до суду 25.10.18р., що підтверджується накладною Укрпошти, яка міститься на поштовому конверті в якому позовна заява надійшла до суду.

За таких обставин, оскільки відповідачем заявлено вимоги щодо застосування строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару згідно умов договору по видатковим накладним №1651 та №1654 від 13.09.17р. за період з 24.10.17р. по 25.10.17р. слід відмовити , у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності для заявлення вимог за вказаний період.

Разом з тим, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару відповідно до умов договору по видатковим накладним №1701 від 21.09.17р. за період з 01.11.17р. по 24.04.18р., №1718 від 26.09.17р. за період з 06.11.17р. по 27.04.18р., №1719 від 26.09.17р. за період з 06.11.17р. по 27.04.18р.

Таким чином, з урахування строку позовної давності вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 4057,37грн., з яких: по накладній №1651 від 13.09.17р. за період з 26.10.17р. по 14.04.18р. в сумі 1006,91грн., по накладній №1654 від 13.09.17р. за період з 26.10.17р. по 14.04.18р. в сумі 1087,36грн., по накладній №1701 від 21.09.17р. за період з 01.11.17р. по 24.04.18р. в сумі 1003,75грн., по накладній №1718 від 26.09.17р. за період з 06.11.17р. по 27.04.18р. в сумі 229,64грн., по накладній №1719 від 26.09.17р. за період з 06.11.17р. по 27.04.18р. в сумі 729,71грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з посиланням на обставини того, що рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.18р. у справі №905/447/18 за позовом ТОВ Моєкс до ТОВ "Континіум-Трейд", м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ТОВ "Континіум-Трейд" стягнута заборгованість за договором поставки №196/16-пм-13 від 23.08.13р., тоді як у даній справі позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору поставки №196-п-м-13 від 23.08.13р., згідно якого рішення про стягнення заборгованості господарським судом Донецької області не прийнято, відхиляються судом оскільки як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.18р. у справі №905/447/18, на яке посилається позивач у даній справі, встановлено факт неналежного виконання ТОВ Континіум-Трейд , м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ТОВ Континіум-Трейд саме умов договору поставки №196-п-м-13 від 23.08.13р. та внаслідок чого з останнього стягнуто на користь позивача заборгованість в розмірі 58593,25грн.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1405,84грн., інфляційні втрати в сумі 3792,64грн., пеню в сумі 4057,37грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Моєкс , м.Маріуполь, Донецька область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , м.Луцьк, в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 9528,39грн., у тому числі: 4308,28грн. суми пені, 1427,47грн. суми 3% річних, 3792,64грн. суми інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (43000, Волинська область, м.Луцьк, проспект Соборності, 43; код ЄДРПОУ 33170637) в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (87512, Донецька область, м.Маріуполь, Володарське шосе, 2; код ЄДРПОУ 38181340) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Моєкс (87554, Донецька область, м.Маріуполь, бул. ШевченкоАДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 23776743) 3% річних в сумі 1405,84грн., інфляційні втрати в сумі 3792,64грн., пеню в сумі 4057,37грн. та судові витрати в розмірі 1711,60грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 16.01.19р.

Суддя М.О. Лейба