Рішення

від 08.01.2019 по справі 911/2012/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2019 р. Справа № 911/2012/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Трейд континент»

про стягнення 1 720 000,00 гривень

за участю представника відповідача ОСОБА_1 (ордер серії КР №63568)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.09.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор» (далі - ТОВ «Нардор» /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Трейд континент» (далі - ТОВ «БЦ-Трейд континент» /відповідач) про стягнення 1 720 000,00 гривень, помилково перерахованих у липні, серпні 2018 року з призначеннями платежів: «за послуги» , «за матеріали» .

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами безпідставного заволодіння Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ-Трейд континент» належними позивачу грошовими коштами у розмірі 1 720 000,00 гривень, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, у тому числі усні, стосовно надання послуг та поставки матеріалів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі №911/2012/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор» залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

28.09.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач надав витребувані судом відомості та пояснення стосовно поданого позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2018 прийнято позовну заяву ТОВ «Нардор» до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 29.10.2018, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексу України заяви та клопотання, за їх наявності, у тому числі відповідачу - відзив на позов, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань - до 26.10.2018.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі, відповідні процесуальні права і обов'язки та строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

12.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор» надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Континент трейд» , що розміщені на відповідно вказаних позивачем банківських рахунках, в межах безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 720 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2018 відкладено підготовче засідання на 05.11.2018.

05.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «БЦ-Трейд континент» просило визнати поважними причини пропуску строку для подання вказаного відзиву та прийняти його у зв'язку з невчасним отриманням відповідачем копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Зважаючи на вказані відповідачем доводи стосовно неможливості подання відзиву у встановлені строки, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску відповідних строків та прийняття відзиву відповідача до розгляду.

Водночас, відповідно до змісту вказаного відзиву відповідач просив викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_2, яка працює на посаді бухгалтера ТОВ «БЦ-Трейд континент» .

Згідно ч. 1 ст. 87, ч. 1 ст. 89 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

З системного аналізу вищенаведених процесуальних приписів слідує, що передумовою для виклику судом свідка у судове засідання в порядку ст. 89 ГПК України є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутня заява ОСОБА_2, як свідка, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виклику відповідної особи для допиту у якості свідка, як наслідок - відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2018 відкладено підготовче засідання на 20.11.2018.

19.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2018 відкладено підготовче засідання на 03.12.2018.

03.12.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на участь представника відповідача у судовому засіданні з розгляду іншої справи.

03.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення з довідкою про відсутність укладених з відповідачем договорів та отримання від нього товарів і послуг, а також заява про відновлення строків для подання вказаної довідки.

Відповідна заява обґрунтована тим, що про невизнані у довідці обставини позивач дізнався лише після подання відповідачем договорів та видаткових накладних разом з відзивом по справі.

Зважаючи на вказані позивачем доводи стосовно неможливості подання доказів у встановлені строки, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску відповідних строків, поновлення строків для подання вказаних доказів та прийняття їх до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 177, ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

03.12.2018 у підготовчому засіданні, встановивши відсутність визначених статтею 183 ГПК України підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, у той час як зазначені у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи доводи не є підставами для вчинення відповідних процесуальних дій у розумінні ст. 183 ГПК України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду по суті на 27.12.2018.

У судовому засіданні 27.12.2018 оголошено перерву до 08.01.2019.

У судовому засіданні 08.01.2019 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до викладених у позовній заяві пояснень, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нардор» відповідно до платіжних доручень №№646-651 від 20.07.2018, №659 від 25.07.2018, №660 від 26.07.2018, №№662-665 від 29.07.2018 та №675 від 01.08.2018 помилково перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «БЦ-Трейд континент» кошти у загальному розмірі 1 720 000,00 грн з призначенням платежу - за послуги/за матеріали.

В підтвердження проведення вищенаведених операцій позивачем надано відповідні платіжні доручення та копії банківських виписок.

Втім, як зауважив позивач, у договірних відносинах з відповідачем він не перебуває, усних домовленостей стосовно поставки матеріалів та надання послуг у позивача з відповідачем не було.

09.08.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів, на яку, згідно доводів позивача, відповідач не відповів, безпідставно отримані кошти не повернув.

З огляду вищенаведеного, посилаючись на те, що у відповідача з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання по поверненню безпідставно отриманих коштів позивача, останній просить суд стягнути з відповідача 1 720 000,00 грн помилково перерахованих коштів.

Заперечуючи проти відповідно заявленої вимоги відповідач вказав, що кошти у загальному розмірі 1 720 000,00 грн позивачем перераховано на рахунок ТОВ «БЦ-Трейд континент» за матеріали та послуги, що були поставлені відповідачем за договором поставки №07/05-18 від 07.05.2018 та договором підряду на виконання підрядних робіт №30/11-17 від 30.11.2017, копії яких додано до відзиву.

В розрізі вказаних доводів відповідач зауважив на домовленості керівників сторін підписати договори, на підставі яких позивачем було перераховано кошти за матеріали та послуги, згодом.

Таким чином, відповідач вказав, що він 29.09.2018 надіслав позивачу для підписання договір поставки №07/05-18 від 07.05.2018, договір підряду на виконання підрядних робіт №30/11-17 від 30.11.2017, а також видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт, копії яких додано до відзиву. В підтвердження обставин надіслання вказаних документів відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу №0850000742264.

За доводами відповідача, ним не отримано вищевказаних документів, тобто сторони уклали усну угоду.

Крім того, на спростування безпідставного отримання коштів від позивача відповідач зазначив, що ним було сплачено відповідні суми податку на додану вартість, в підтвердження чого до відзиву додано копії податкової декларації з податку на додану вартість за 2018 рік, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та квитанції №2 від 17.08.2018.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У свою чергу, позивач не погодився із доводами відповідача з огляду на те, що усі зазначені відповідачем обставини не відповідають дійсності, жодних домовленостей, у тому числі усних, стосовно перерахування коштів та підписання договорів між сторонами не було, у той час як всі надані відповідачем документи складені ним під час розгляду вказаної справи та не підтверджують виникнення між сторонами договірних відносин.

До того ж, позивач зауважив, що жодних робіт та послуг від відповідача він не отримував, в підтвердження чого надав власну довідку за підписом директора.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника відповідача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. ст. 205, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Водночас, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, суду не надано належних доказів на підтвердження обставин укладення між сторонами договору про поставку товарів, робіт та послуг загальною вартістю 1 720 000,00 грн у будь якій із передбачених законом спосіб, як-то: шляхом підписання письмового договору або шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, що спростовує посилання відповідача на укладення договору з позивачем в усній формі.

До того ж, обставини перерахування позивачем коштів за виставленими відповідачем рахунками чи надісланим листом з пропозицією поставити товар та/або надати послуги, доказово не підтверджені, а вказані в платіжних дорученнях призначення платежу не містять жодних посилань на договори, рахунки, листи.

Доводи ж відповідача стосовно надіслання позивачу на підписання договору поставки №07/05-18 від 07.05.2018, договору підряду на виконання підрядних робіт №30/11-17 від 30.11.2017, а також видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт, оцінюються судом критично, а самі документи не приймаються як достовірні докази виникнення між сторонами договірних правовідносин, позаяк вказані договори не підписані жодною із сторін, а зі змісту відповідно наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу №0850000742264 не вбачається надіслання на адресу позивача саме цих документів.

Водночас, за приписами ст. ст. 640, 642, 646 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Таким чином, дії відповідача щодо надіслання позивачу не підписаних зі свого боку документів, у тому числі договорів, актів, накладних, не засвідчують ані обставин надіслання пропозиції укласти договір, ані обставин його укладення, адже договір вважається укладеним саме з моменту надання повної і безумовної відповіді на пропозицію.

Жодні дії сторін вказаного спору, у тому числі і перерахування позивачем відповідачу коштів, не свідчать про те, що сторони робили одна одній пропозиції укласти договір та, відповідно, надавали на таку пропозицію повну і безумовну відповідь.

Отже, суд дійшов висновку, що перерахування позивачем за платіжними дорученнями №№646-651 від 20.07.2018, №659 від 25.07.2018, №660 від 26.07.2018, №№662-665 від 29.07.2018 та №675 від 01.08.2018 на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 1 720 000,00 грн є помилковим, оскільки здійснено без достатньої правової підстави, а відповідним чином проведені платежі не породжують для відповідача жодних обов'язків з постачання товарів/надання робіт та послуг.

Посилання ж відповідача на наявність підстав отримання вказаних коштів з огляду на обставини реєстрації податкової декларації та сплати податку на додану вартість на відповідну суму визнаються судом неспроможними, оскільки подання та реєстрація податкової декларації свідчить лише про її прийняття органом фіскальної служби, який, надалі, відповідно до вимог податкового законодавства здійснює перевірку реальності проведення господарських операцій, а тому відповідні документи не є достатніми доказами на підтвердження виникнення господарським відносин між сторонами.

З огляду наведеного, враховуючи обставини відсутності між сторонами будь-яких господарських правовідносин, як правових підстав для виникнення у позивача обов'язку по перерахуванню відповідачу 1 720 000,00 грн, в тому числі у якості оплати вартості послуг/матеріалів, суд дійшов висновку, що з вини позивача відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно - кошти у розмірі 1 720 000,00 грн.

Пунктами 1.24, 1.23 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

У відповідності до пунктів 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 720 000,00 грн помилково перерахованих коштів з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 205, 207, 640, 642, 646, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Трейд континент» (09104, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Театральна, 9, офіс 21, ідентифікаційний код 40634942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нардор» (49100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 40299913) 1 720 000 (один мільйон сімсот двадцять тисяч) грн 00 коп. помилково перерахованих коштів та 25 800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.01.2019.

Суддя В.А. Ярема