Рішення

від 09.01.2019 по справі 913/495/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 січня 2019 року Справа № 913/495/18

м. Харків Провадження №17/913/495/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовом Приватного підприємства ВІТАЛ , м. Рубіжне Луганської області,

до Фізичної особи - підприємця Куліш Алли Терентіївни, м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 516815 грн 61 коп.

Секретар судового засідання Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Шурхно А.А., адвокат на підставі ордеру №369824 від 10.10.2018, посвідчення № 174 від 27.09.2012;

від відповідача: Дубровін А.В., адвокат, свідоцтво № 661 від 16.05.2001, довіреність від 09.11.2018, зареєстровано в реєстрі за № 1542.

Обставини справи: Приватне підприємство ВІТАЛ (позивач у справі) звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця Куліш Алли Терентіївни (відповідач у справі) про стягнення 516815 грн 61 коп., з яких: 458007,20 грн - безпідставно одержані кошти та 58808,41 грн - проценти за користування грошовими коштами.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що він помилково перерахував грошові кошти в сумі 458007,20 грн двома платежами, та, що жодних договірних відносин купівлі - продажу між ним та відповідачем не було.

Ухвалою суду від 19.10.2018 відкрито провадження у справі № 913/495/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

12.11.2018 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позов від 09.11.2018 №09-11/18-В, в якому він заперечував проти позову, позовні вимоги не визнав повністю, вважав їх незаконними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначив, що він як Продавець та позивач як Покупець домовились щодо усіх істотних умов Договору купівлі - продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Майно) та відбулось часткове виконання цього договору.

Відповідач повідомив, що на виконання умов вказаного Договору він пред'явив позивачу для оплати Майна рахунки № 13 від 19.12.2017 на суму 305877,20 грн (з призначенням платежу: Переплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 за перший та останній місяці та № 2 від 30.01.2018 на суму 152130,00 грн (з призначенням платежу: Переплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 за другий місяць .

Як зазначав відповідач, позивач оплатив вказані рахунки, що підтверджується платіжним дорученням № 1336 від 26.12.2017 на суму 305877,20 грн та платіжним дорученням № 1387 від 31.01.2018 на суму 152130,00 грн з посиланням на зазначені рахунки.

Відповідач повідомив, що він неодноразово усно запрошував позивача до нотаріуса для нотаріального посвідчення Договору купівлі - продажу Майна, але позивач ухилявся від вчинення зазначеної нотаріальної дії, тому 15.08.2018 відповідач направив позивачу вже письмове запрошення №14-08/18 від 14.08.2018, в якому він запропонував позивачу прибути 21.08.2018 до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення Договору купівлі - продажу Майна від 26.12.2017.

Відповідач зазначав, що позивач 20.08.2018 отримав вказане запрошення, але 21.08.2018 о 10 годині 00 хвилин до приватного нотаріуса не з'явився, причин неявки не повідомив.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що доводи позивача щодо відсутності договірних відносин між сторонами за Договором купівлі - продажу Майна не відповідають дійсності, грошові кошти у сумі 458007,20 грн набуті відповідачем на правовій підставі, тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

15.11.2018 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 15.11.2018, в якій він повністю підтримує свої позовні вимоги та не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що 26.12.2017 між фізичною особою ОСОБА_4, як Покупцем, та відповідачем у справі, як Продавцем, було укладено попередній договір купівлі - продажу Майна (далі - Попередній договір), основний договір купівлі - продажу Майна повинен був бути укладений до 01.03.2018, але з вини відповідача він не укладався, оскільки відповідач не підготував всі необхідні документи на нерухоме майно, зокрема, документи на земельну ділянку на ім'я ФОП Куліш А.Т. (договору суборенди та дозволу Рубіжанської міської ради на суборенду земельної ділянки).

Як повідомив позивач, 27.07.2018 ОСОБА_4 надіслала лист-вимогу до ФОП Куліш А.Т. про припинення дії попереднього договору з підстав того, що відповідач ухиляється від його укладання без письмового повідомлення поважних причин та вимогу згідно п.5.3 Попереднього договору повернути завдаток у термін до 01.08.2018. Вказаний лист 27.07.2018 отримав представник відповідача за довіреністю Чучук С.Л., але відповіді позивач не отримав. Крім того, позивач надіслав відповідачу Акт звірки розрахунків від 31.07.2018, який отримано відповідачем 08.08.2018, але відповіді від нього позивач також не отримав.

Позивач наполягав, що тільки після отримання зазначених вище листів відповідач у серпні - вересні 2018 року став надсилати до нього запрошення до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу Майна.

Позивач зазначав, що жодних договірних відносин у нього з приводу купівлі - продажу нерухомого майна - будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з ФОП Куліш А.Т. не було та немає. Навіть Попередній договір купівлі - продажу вказаного нерухомого майна був підписаний фізичною особою ОСОБА_4, а не юридичною особою ПП Вітал .

Твердження відповідача, що договір купівлі - продажу нерухомого майна між сторонами був укладений шляхом переписки та направленням рахунків на оплату вартості цього майна, тобто у спрощений спосіб, позивач вважає недопустимим, оскільки відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі - продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач наполягав, що він помилково перерахував відповідачу гроші на загальну суму 459007,20 грн за платіжними дорученнями № 1336 від 26.12.2017 на суму 305877,20 грн та № 1387 від 31.01.2018 на суму 152130,00 грн, а також помилково вказав: переплата за продаж приміщення за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд.29А .

29.11.2018 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 28.11.2018 № 28-11/18-З, в яких він наполягав на своїх доводах викладених у відзиві на позов від 09.11.2018 №09-11/18-В та просив відмовити в позові повністю.

12.12.2018 до відділу документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 17.12.2018 №17-12/18-П, в яких він повідомив, що право власності на об'єкт нежитлового нерухомого майна: будівлю магазину, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31683617, номер запису: 444 в книзі: 1 дод., стор.428, що розташована за адресою: 93000, Україна, Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Менделєєва, буд.29, загальною площею 78,7 кв.м., основною площею 53,1 кв.м. (далі - Майно) на момент виставлення рахунків № 13 від 19.12.2017 на суму 305877,20 грн та №2 від 30.01.2018 на суму 152130,00 грн належало відповідачу, а з 29.08.2018 та на час розгляду цієї справи право власності на Майно належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування № 678 від 29.08.2018.

Відповідач також повідомив, що після отримання грошових коштів, як передплати за договором купівлі - продажу Майна від ПП Вітал , договір купівлі - продажу між фізичною особою ОСОБА_4, як Покупцем та фізичною особою Куліш А.Т., як Продавцем не укладався.

Разом із поясненням представник відповідача надав інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 146736914 від 24.11.2018 на підтвердження права власності на спірне майно на момент виставлення рахунків № 13 від 19.12.2017 на суму 305877,20 грн та №2 від 30.01.2018 на суму 152130,00 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2019.

08.01.2019 від представника позивача до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання від 03.01.2019 (дата накладної поштового відправлення 04.01.2019) про подання доказів, а саме: копій опису вкладення та поштової квитанції про відправлення документів ФОП Куліш А.Т; заяви-вимоги про повернення безпідставно отриманих грошових коштів; копії нотаріально посвідченої довіреності ФОП Куліш А.Т. на імя Чучука С.Л.; скрін-шот електронного листа до Господарського суду Луганської області від 13.12.2018.

Представник позивача усно просив визнати поважними причини неподання цих доказів в підготовчому провадженні, оскільки вважав, що надасть їх в судовому засіданні 17.12.2018, в якому йому довелось бути відсутнім у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні 12.12.2018.

Однак, суд залишає клопотання представника позивача без розгляду керуючись ч.2 ст.207 ГПК України, у зв'язку з тим, що позивач не зазначив поважних причин не подання вказаних доказів в підготовчого провадженні.

Доводи про поважність пропуску строку для подання доказів судом відхиляються з огляду на те, що докази були отримані ним 05.12.2018 і до 17.12.2018 було достатньо часу для подання їх суду. Крім того, заява про відкладення розгляду справи, надіслана на електронну адресу суду була складена з порушенням відповідного порядку надання електронних доказів передбаченого ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , оскільки на ній відсутній цифровий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу яка його надсилає. У зв'язку з вищенаведеним, вказана заява не долучалась судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

05.12.2017 між Фізичною особою - підприємцем Куліш Аллою Терентіївною, як Орендодавцем, та Приватним підприємством Вітал , як Орендарем, був укладений договір оренди № 77 (далі - Договір оренди), згідно умов п 1.1 якого, Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у користування за плату на певний строк в оренду наступний об'єкт нерухомого нежитлового майна: будівлю магазину, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31683617, номер запису: 444 в книзі: 1 дод., стор. 428, розташованого на земельній ділянці площею 0,0096га за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно технічного паспорту (інвентарний номер 1234, реєстровий номер 444), виготовленого Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Рубіжанської міської ради за станом на 05.11.2009, складається з А.а- основна будівля, загальною площею 78,7 кв.м., основною площею 53,1 кв.м. (надалі по тексту - Майно) (а.с.14-16).

Згідно з п.1.8 Договору оренди, Орендодавець є власником Майна на підставі Договору купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна від 08.08.2011 (реєстраційний номер 1688).

У п. 2.1 Договору оренди визначено, що передача Майна в оренду і повернення Майна з оренди оформлюється актами приймання-передачі, які підписуються сторонами і скріплюються їх печатками (за наявності).

Відповідно до умов п.8.1 Договору оренди, цей Договір набирає чинності з моменту його укладання і застосовується до відносин між Сторонами, які виникнуть з 01.12.2017

Пунктом 8.2 Договору оренди встановлено, що Договір укладено на строк 18 місяців (1 рік 6 місяців), обчислення якого починається з 01.12.2017 та закінчується 31.05.2019.

Факт передачі вказаного нерухомого майна підтверджується доданим до справи Актом № 2 прийняття-передачі майна в оренду від 05.12.2017, який підписано обома сторонами та засвідчений печаткою позивача (а.с.54).

26.12.2017 між фізичною особою Куліш Аллою Терентіївною, як Продавцем, та фізичною особою ОСОБА_4, як Покупцем, був підписаний попередній договір (далі - Попередній договір) (а.с.17,18).

Згідно з п.1.1 Попереднього договору, сторони зобов'язуються до 01.03.2018 укласти договір купівлі-продажу об'єкту нежитлового нерухомого майна (далі - Основний договір) на наступних умовах:

- п.1.1.1 Предмет Основного договору: за договором купівлі-продажу Продавець зобов'язується передати наступний об'єкт нежитлового нерухомого майна: будівлю магазину, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31683617, номер запису: 444 в книзі: 1 дод., стор. 428, розташованого на земельній ділянці площею 0,0096га за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно технічного паспорту (інвентарний номер 1234, реєстровий номер 444), виготовленого Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Рубіжанської міської ради за станом на 05.11.2009, складається з А.а- основна будівля, загальною площею 78,7 кв.м., основною площею 53,1 кв.м. (далі - Майно), право власності на яке належить Продавцеві на підставі Договору купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна від 08.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О.В. 08.09.2011, зареєстрованого в реєстрі за №1688, у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти це Майно і сплатити за нього певну грошову суму (ціну Майна).

26.12.2017 згідно платіжного доручення № 1336 позивачем було перераховано на користь відповідача 305877,20 грн з призначенням платежу: Передплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 згідно рахунка №13 від 26.12.2017 без ПДВ (а.с.22).

31.01.2018 згідно платіжного доручення № 1387 позивачем було перераховано на користь відповідача 152130,00 грн з призначенням платежу: Передплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 за другий місяць, рах.№2 від 30.01.2018 (а.с.23).

27.07.2018 ОСОБА_4 надіслала лист-вимогу до ФОП Куліш А.Т. про припинення дії попереднього договору з підстав того, що відповідач ухиляється від його укладання без письмового повідомлення поважних причин,а також, згідно з п.5.3 Попереднього договору, повернути завдаток у термін до 01.08.2018. Вказаний лист 27.07.2018 отримав представник відповідача за довіреністю Чучук С.Л. (а.с.71).

15.08.2018 відповідач направив позивачу письмове запрошення №14-08/18 від 14.08.2018, в якому він запропонував позивачу прибути 21.08.2018 до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення Договору купівлі - продажу Майна. Зазначений лист позивачем отримано 20.08.2018. (а.с.59-60).

Відповідь на назначений лист позивачем не надавалася.

29.08.2018 відповідачем нерухоме майно відчужено згідно з договором дарування № 678 на користь ОСОБА_7, згідно з Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.11.2018 (а.с.100,101).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вказаний Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна, є нікчемним правочином, відповідно до норм ст.ст.635, 657 Цивільного кодексу України, оскільки не був нотаріально посвідченим.

Позивач вказує, що, він помилково перерахував, а відповідач отримав гроші у сумі 305877,20 грн за платіжним дорученням № 1336 від 26.12.2017 та у сумі 152130,00 грн за платіжним дорученням № 1387 від 31.01.2018, на загальну суму 458007,20 грн. Призначення платежу в обох платіжних дорученнях помилково вказано: переплата за продаж приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, позивач зазначає, що він не укладав жодних договорів з відповідачем з приводу придбання зазначеного приміщення, а отже і правових підстав отримання вказаних грошових коштів немає.

У зв'язку з зазначеним, позивач з посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 458007,20 грн.

Крім того, позивачем на підставі ст.1214 та ст.536 ЦК України нараховані та пред'явлені до стягнення проценти за користування грошовими коштами у сумі 58808,41 грн, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву від 09.11.2018 №09-11/18-В, заперечення на відповідь на відзив від 28.11.2018 № 28-11/18-З та письмові пояснення від 17.12.2018 №17-12/18-П, згідно яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених вище.

Позивач у відповіді на відзив від 15.11.2018 доводи відповідача відхиляє та наполягає на задоволенні позову.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та дослідивши надані ними докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202 , 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із положеннями ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України ), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України ).

Положеннями ст. 657 ЦК України чітко встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: такий договір повинен укладатись в письмовій формі та з обов'язковим нотаріальним посвідченням.

З аналізу зазначених норм діючого законодавства вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути укладено в спрощений спосіб.

Таким чином, положення ч.2 ст.220 ЦК України, де передбачено, що наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, не підлягає застосуванню до правовідносин, що склалися між Позивачем та Відповідачем.

Як встановлено судом, за платіжними дорученнями № 1336 від 26.12.2017 з призначенням платежу: Передплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 згідно рахунка №13 від 26.12.2017 без ПДВ на суму 152130,00 грн та № 1387 від 31.01.2018 з призначенням платежу: Передплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 за другий місяць, рах.№2 від 30.01.2018 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 458007,20 грн (а.с.22,23).

Факт отримання грошових коштів у загальній сумі 458007,20 грн та факт їх неповернення відповідачем не заперечується.

Договір купівлі-продажу Майна у належній, передбаченій законом формі між позивачем та відповідачем не укладався, нотаріально не посвідчувався.

Договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем, врегульовано правовідносини щодо користування майном, переданим в оренду. Умов щодо купівлі-продажу орендованого майна Договором не передбачено, отже відсутні підстави для визнання встановленим предмета та ціни договору купівлі - продажу, шляхом підписання Договору оренди.

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача, що саме визначення Майна в Договорі оренди за адресою АДРЕСА_2 , яке передано в оренду (п.1.1 Договору оренди) та його вартості (п. 1.4 Договору оренди), підтверджує домовленість сторін щодо таких істотних умов договору купівлі-продажу об'єкту нежитлового нерухомого Майна, як його предмет та ціна.

Також суд відхиляє доводи відповідача, що наявність домовленості сторін щодо предмету та ціни Договору купівлі-продажу нерухомого майна підтверджується письмовими доказами: актом приймання-передачі майна в оренду № 2 від 05.12.2017, рахунками № 13 від 19.12.2017 на суму 305877,20 грн та № 2 від 30.01.2018 на суму 152130,00 грн з призначенням платежу Передплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 , платіжними дорученнями № 1336 від 26.12.2017 на суму 305877,20 грн та № 1387 від 31.01.2018 на суму 152130,00 грн, з огляду на наступне.

По-перше, акт приймання-передачі майна в оренду № 2 від 05.12.2017 підтверджує виконання сторонами умов Договору оренди і не відноситься до купівлі - продажу Майна.

По-друге, ні в рахунках, ні в платіжних дорученнях не вказано загальної вартості Майна та не визначено його індивідуальних ознак майна, як то: склад майна, його площа, інвентарний номер та ін. (зазначено лише його місцезнаходження), що свідчило б про погодженнями сторонами ціни договору купівлі-продажу його предмету.

Також суд вважає неналежним доказом у даній справі попередній договір між фізичною особою ОСОБА_9 та фізичною особою ОСОБА_4 від 26.12.2017, з підстав його нікчемності, а також іншого суб'єктного складу.

Також суд звертає увагу, що рахунки, які були виставлені відповідачем не можуть свідчити про наявність підстави для отримання грошових коштів, оскільки, по-перше, у платіжному дорученні № 1330 від 26.12.2017 в призначенні платежу міститься посилання на рахунок № 13 від 26.12.2017, який не виставлявся відповідачем, натомість виставлявся рахунок № 13 від 19.12.2017.

Крім того, призначення платежу у іншому платіжному доручені № 1387 від 31.01.2018 Передплата за продаж приміщення за адресою АДРЕСА_2 за другий місяць, рах.№2 від 30.01.2018 за відсутності договору купівлі-продажу, який є нотаріально посвідченим, та домовленості сторін щодо укладання такого договору зі всіма його істотними умовами, не може свідчити про наявність підстав для одержання грошових коштів в сумі 458007,20 грн.

Суд також звертає увагу, що грошові кошти на даний час не було повернуто відповідачкою не зважаючи на те, що з 29.08.2018 вона вже не була власником, адже Майно було нею подаровано ОСОБА_7 згідно відповідного правочину, про що свідчить запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 24.11.2018 (а.с.100,101).

Викладене свідчить, що між ПП Вітал та ФОП Куліш А.Т. були відсутні правовідносини щодо купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, відповідач отримав від позивача та утримує на час розгляду справи грошові кошти на загальну суму 458007,20 грн без достатньої правової підстави.

З урахуванням зазначеного вище, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 458007,20 грн як безпідставно набутих, є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем на підставі ст.1214 та ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення проценти за користування грошовими коштами у сумі 58808,41 грн у розмірі облікової ставки НБУ згідно наданого позивачем розрахунку.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до ч.2 ст. 536 ЦК розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач нарахував відсотки за користування грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ, застосовуючи аналогію закону, зокрема, норми ст. 1048 ЦК України. З цього приводу суд зазначає наступне.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновок позивача про застосовування до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Згідно із приписами ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Позивачем нараховано 3 % річних на суму 305877,20 грн за період з 26.12.2017 по цей час (з урахуванням кількості днів у розрахунку, кінцевою датою є дата позовної заяви - 10.10.2018) та 3 % річних на суму 152130,00 грн за період з 31.01.2018 по 10.10.2018 (враховуючи вищевказане щодо кінцевої дати періоду).

Однак, суд звертає увагу на помилковість вказаного розрахунку, адже позивач необґрунтовано у період прострочення включив дні перерахування грошових коштів 26.12.2017 та 31.01.2018, адже прострочення відбулось з 27.12.2017 та 01.02.2018 відповідно.

За уточненим розрахунком 3 % річних, зробленим судом за допомогою програми Законодавство , проценти за користування грошовими коштами складають 10391,46 грн, з яких:

- 3% річних на суму 305877,20 грн складають 7240,49 грн (305877,20 грн х 288 днів (з 27.12.2017 по 10.10.2018) х 3% : 365).

- 3% річних на суму 152130,00 грн складають 3150,97 грн (152130,00 грн х 252 дня (з 01.02.2018 по 10.10.2018) х 3% : 365).

У задоволенні решти 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 458007,20 грн та проценти за користування грошовими коштами у сумі 10391,46 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7025,98 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст. 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України , суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Куліш Алли Терентіївни, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Приватного підприємства ВІТАЛ , вул. Менделєєва, 22А, м. Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 30687778, грошові кошти у сумі 458007,20 грн та проценти за користування грошовими коштами у сумі 10391,46 грн, судовий збір у сумі 7025,98 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 09.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2019.

Суддя О.С. Фонова