Ухвала

від 16.01.2019 по справі 160/7455/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 січня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7455/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Юрко І.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі №160/7455/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Солар-Профі до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у вказаній вище справі позовну заяву задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Перевіривши вказану апеляційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Апеляційна скарга від імені Державної фіскальної служби України підписана ОСОБА_1.

На підтвердження повноважень вказаної особи до апеляційної скарги додано копію довіреності від 28.09.2018 №99-99-11-17/04/94.

Вказана копія довіреності завірена, крім іншого, особистим підписом особи, якій така довіреність видана - ОСОБА_1.

Також копія вказаної довіреності міститься в матеріалах справи. Вказана копія також завірена особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.96).

Разом з тим, суд вважає, що представник не має права завіряти копію довіреності, яка йому видана довірителем, з наступних підстав.

Так, згідно частини першої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати вимогам, встановленим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, яка видала довіреність.

Копія довіреності, що завірена особою, якій така довіреність видана, не може бути належним доказом дійсної волі довірителя на уповноваження представника діяти в його інтересах.

Копія довіреності повинна бути завірена таким чином, щоб виключати будь-які сумніви стосовно її справжності.

Згідно частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Згідно частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Також в матеріалах справи (а.с.109) міститься копія довіреності ДФС України на ім'я ОСОБА_1 від 28.09.2018 №99-99-11-17/04/94, однак копія вказаної довіреності завірена лише печаткою ДФС України.

Проте, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181, право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства, положеннями (статутами) установ, положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями.

Пунктом 10 Розділу ІІ названих Правил передбачено, що порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій» . У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія» .

Напис про засвідчення копії довіреності на а.с.109 не містить назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Таким чином, матеріали справи не містять оригіналу довіреності, або її копії, засвідченої суддею, або копії, засвідченої у визначеному законом порядку, що суперечить вимогам частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір.

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на час подання апеляційної скарги) визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, для обчислення розміру судового збору за подання апеляційної скарги необхідно встановити, яка сума судового збору підлягала сплаті за подання адміністративного позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було заявлено шість позовних вимог немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року установлено у розмірі 1762 гривні.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 10572 гривні (1762 грн. х 6).

З урахуванням викладеного, відповідачу при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 15858 гривень (10572 гривні х 150%).

Відповідач документ про сплату судового збору до апеляційної скарги не додав.

Враховуючи викладене, скаржникові необхідно надати суду документ про сплату судового збору у зазначеному вище розмірі за наступними реквізитами:

отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 34317206081005;

код класифікації доходів бюджету: 22030101;

призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без руху.

Скаржникові усунути встановлені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:

- оформленого належним чином документа про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу;

- документа про сплату судового збору у розмірі 15858,00 гривень.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя І.В. Юрко