Постанова

від 16.01.2019 по справі 823/1947/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1947/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Аліменка В.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної інспекція сільського господарства в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна інспекція сільського господарства України, Головне управління Державного казначейства в Черкаській області, Голова ліквідаційної комісії Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Міністерство аграрної політики та продовольства України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати наказ №57-к від 14.11.2016 року "Про звільнення ОСОБА_2" незаконним;

- скасувати наказ №57-к від 14.11.2016 року "Про звільнення ОСОБА_2" з посади головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти рослин управління контролю якості насіння та садивного матеріалу у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, п. 1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Тальнівської районної Державної насіннєвої інспекції;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2016 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі і який на день пред'явлення позову становить 2255 грн. 50 коп.;

- зобов'язати відповідача відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150000 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць;

- зобов'язати голову ліквідаційної комісії Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- в порядку ст. 166 КАС постановити окрему ухвалу і направити в Міністерство аграрної політики та продовольства України і до управління МВС в Черкаській області для продовження проведення провадження кримінальної справи №12014250040002524 від 28.06.2014 року ч. 2 ст. 382 КК України, №42016251010000038 ч. 1 ст. 175 КК України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Тальнівської районної Державної насіннєвої інспекції залишено без розгляду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Тальнівської районної Державної насіннєвої інспекції відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, що з явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції №9-к від 06 березня 2007 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції.

Наказом Черкаської обласної насіннєвої інспекції від 03 грудня 2012 року № 68-к ОСОБА_2 звільнено із займаною посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне, неналежне виконання своїх посадових обов язків, грубе порушення трудової дисципліни, невиконання без поважних причин правил внутрішнього трудового розпорядку .

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року наказ Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції №68-к від 03 грудня 2012 року про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції.

На підставі зазначеного рішення суду, Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області видано наказ від 13 серпня 2014 року №138-к Про поновлення ОСОБА_2. , яким скасовано наказ Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції від 03 грудня 2012 року №68-к та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції з 13 серпня 2014 року, попереджено про його наступне вивільнення у зв'язку з відсутністю зазначеної посади в штатному розписі Держсільгоспінспекції в Черкаській області.

Відповідно до наказу Держсільгоспінспекції в Черкаській області від 11 лютого 2015 року № 17-к Про скасування наказів скасовано наказ Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції від 03 грудня 2012 року № 68-к Про звільнення ОСОБА_2. та наказ від 13 серпня 2014 року №138-к Про поновлення на посаді ОСОБА_2.

Наказом від 11 лютого 2015 року №18-к Про поновлення на посаді ОСОБА_2. позивача поновлено на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції з дня звільнення.

У подальшому відповідачем було запропоновано позивачу іншу роботу та згідно з наказом від 05 травня 2015 року відповідно до заяви позивача від 05.05.2015 року, прийнято наказ №39-к Про переведення ОСОБА_2. з 05 травня 2015 року позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти насіння управління контролю якості насіння та садивного матеріалу, увільнивши з посади начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції (а.с.139, т.1).

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі №823/3526/14 та додаткової постанови цього ж суду від 05 червня 2015 року №823/2/13-а, наказом від 11 серпня 2015 року №55-к скасовано накази від 13 серпня 2014 року №138-к Про поновлення на посаді ОСОБА_2. , від 11 лютого 2015 року №17-к Про скасування наказів та від 11 лютого 2015 року №18-к Про поновлення на посаді ОСОБА_2. (а.с.138, т.1).

11 серпня 2015 року відповідачем прийнято наказ №56-к Про поновлення на посаді ОСОБА_2 , яким позивача поновлено на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції з 04 грудня 2012 року. Закріплено за позивачем робоче місце за адресою: м. Тальне, пров. Котовського,14 та встановлено робочий час відповідно до режиму роботи інспекції (а.с.137, т.1).

У зв'язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства України та Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади , від 30 червня 2015 року №447 Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства та наказу Державної інспекції сільського господарства України від 07 липня 2015 року №3 Про утворення комісії з ліквідації територіальних органів Державної інспекції сільського господарства України від 07 липня 2015 року №3 Про утворення комісії з ліквідації територіальних органів Державної інспекції сільського господарства України , наказу Голови комісії з ліквідації Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 09 липня 2015 року №28-о, ОСОБА_2 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено про наступне вивільнення.

Попередження отримано позивачем 16 липня 2015 року.

14 листопада 2016 року відповідачем прийнято наказ №57-к Про звільнення ОСОБА_2. у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області з посади головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти рослин управління контролю якості насіння та садивного матеріалу, 14.11.2016 року за ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до постанови КМ України №447 від 30 червня 2015 року Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства згідно з переліком: Державну інспекцію сільського господарства у Черкаській області.

Загалом зазначеною постановою КМ України було ліквідовано всі обласні Державні інспекції сільського господарства.

Згідно з частиною 2 Постанови КМ України №442 від 10 вересня 2014 року Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади прийнято рішення ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення реєстрації та обліку машин на Міністерство внутрішніх справ, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині експлуатації та технічного стану машин - на Державну службу з безпеки на транспорті, функції із здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва - на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Отже, Державну інспекцію сільського господарства було ліквідовано як таку та її обов'язки передано іншим державним органам.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11. 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або якщо власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Оспорюючи законність звільнення з роботи позивач зазначив, що під час поновлення його на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції та під час переведення на посаду головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти насіння управління контролю якості насіння та садивного матеріалу, звільнення з посади начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції згідно наказу №39-к від 05 травня 2015 року, відповідач діяв протиправно, так як на час вчинення таких дій не було затверджено штатного розпису та кошторису із відповідною посадою позивача - начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції.

Тобто, позивач стверджує, що фактично не був допущений до виконання обов'язків начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції, а отже незаконно звільнений з посади головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти насіння управління контролю якості насіння та садивного матеріалу відповідно до наказу №50-к від 14 листопада 2016 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно надано оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону №889 Про державну службу , підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з частиною 3 ст. 87 Закону №889 процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 даної статті визначається законодавством про працю.

Звільнення відповідно до п.1 ч.1 даної статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: зміни в організації виробництва і праці, в т.ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом ст. 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами у передбачених ним випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови КМ України від 12 грудня 2011 року №1300 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства, в т.ч. Державну інспекцію сільського господарства в Черкаській області, яка є правонаступником Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28 січня 2014 року за №10261120010000100 внесено запис про припинення за рішенням засновників Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції, правонаступником якої є Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області.

Відповідно до ч.2 Постанови КМ України №442 від 10 вересня 2014 року Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади прийнято рішення ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення реєстрації та обліку машин на Міністерство внутрішніх справ, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині експлуатації та технічного стану машин - на Державну службу з безпеки на транспорті, функції із здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва - на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Як слідує з витягу з ЄДР юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області з 09 липня 2015 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників та відповідно Державна інспекція сільського господарства перебуває в стані припинення з 30 квітня 2015 року.

Отже, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області фактично ліквідована, правонаступництво після її ліквідації не наступає, функції інспекції передано іншим державним органам.

Відповідно до п.18 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України №9 у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

Таким чином, у разі ліквідації підприємства чи організації без правонаступництва, особу незаконно звільнену з роботи не може бути поновлено на роботі, тоді як може бути лише вирішено питання стягнення зарплати за час вимушеного прогулу.

Що стосується доводів позивача стосовно його незаконного звільнення з роботи, то колегія суддів не може з ними погодитись, так як вони не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Посилання позивача на ту обставин, що його фактично не було поновлено на роботі згідно рішення попереднього суду, не виплачено середній заробіток колегія суддів вважає не може бути підставою для визнання наказу №57-к від 14.11.2016 року про звільнення позивача незаконним та його скасування.

Фактичний недопуск до роботи після поновлення на роботі позивача відповідно до рішення суду від 24 квітня 2013 року є не виконанням зазначеного судового рішення, а тому позивач може вирішувати питання поновлення його на роботі через орган державної виконавчої служби або ж звертатись до суду з відповідним позовом.

У даній справі суд має перевірити законність звільнення позивача з роботи саме відповідно до наказу №57-к від 14.11.2016 року.

Наказ №55к від 11.08. 2015 року, яким скасовано наказ №138-к від 13,08.2014 року Про поновлення на посаді ОСОБА_2. , скасовано наказ №17-к від 11.02.2015 року Про скасування наказів та скасовано наказ №18к від 11.02.2015 року Про поновлення на посаді ОСОБА_2. , не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, що на виконання постанови та додаткової постанови Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/2/13-а позивач був поновлений на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції з 04 грудня 2012 року.

Відповідно до поданої позивачем заяви останнього було переведено відповідно до наказу від 05.05.2015 року на посаду головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти насіння і звільнено з посади начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції.

Судом першої інстанції було досліджено штатні розписи відповідача та встановлено, що у штатних розписах відсутня посада на яку поновлювався позивач за наказом від 11 лютого 2015 року №18-к та від 11 серпня 2015 року №56-к та відсутні звернення щодо внесення змін до штатного розпису та кошторису, що фактично стало підставою для скасування наказу №560-кв від 14 вересня 2015 року.

Також, суд першої інстанції вірно послався на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі №823/5107/15 якою було встановлено. що позивача на підставі його заяви від 05.05.2015 року переведено на посаду головного спеціаліста. Зазначений наказ є чинним та не був скасований в установленому законом порядку, а тому є законним.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що позивача було своєчасно попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства за 2 місяці перед звільненням. Пропонувати іншу роботу позивачу відповідач не мав підстав, оскільки таке право наступає виключно у разі наявності можливості здійснити переведення на іншу роботу, тоді як у даному випадку у зв'язку з ліквідацією підприємства фактично мала місце ліквідація всіх посад, в т.ч. і самої установи.

Не виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року не може вплинути на законність і правомірність звільнення позивача з роботи відповідно до наказу № №57-к від 14.11.2016 року.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія вважає, що наказ №57-к від 14.11.2016 року про звільнення позивача з роботи є законним, а звільнення ОСОБА_2 з роботи відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування наказу та поновлення позивача на роботі не має.

Так як звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням вимог закону, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обгрунтованість судового рішення, оскільки судом першої інстанції надано оцінку всім встановленим у справі обставинам та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова та рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Аліменко В.О.

Повний текст виготовлено: 16 січня 2019 року.