Постанова

від 17.01.2019 по справі 826/17987/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17987/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.,

суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Щудли А.М.,

представника відповідача - Поціпух А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТАС ІНЖИРІНГ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року (дата виготовлення повного тексту ухвали невідома) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТАС ІНЖИРІНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва про визнання дій Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо звернення до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою щодо примусового виконання вимоги від 10.05.2017 року №Ю-15781-17 незаконними та скасування в повному обсязі вимоги від 10.05.2017 року №Ю-15781-17.

Крім того, 21.11.2018 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити стягнення на підставі вимоги від 10.05.2017 року №Ю-15781-17 про стягнення з ТОВ "НАВІТАС ІНЖИРІНГ" суми боргу в розмірі 5 496, 64 грн. у виконавчому провадженні №54295868.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зупинення стягнення, яке здійснюється Святошинським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 20.07.2017 року на підставі вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 10.05.2017 року №Ю-15781-17 про стягнення з ТОВ Навітас Інжинірінг суми боргу в розмірі 5 496,64 грн. до моменту вирішення адміністративної справи № 826/17987/17 є фактично зупиненням дії постанови Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 20.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54295868. Таким чином, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень - Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою забезпечити адміністративний позов у справі №826/17987/17. При цьому наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в даному випадку предметом оскарження в даній адміністративній справі є саме виконавчий документ, на підставі якого проводиться стягнення, а не постанова про відкриття виконавчого провадження, оскільки списання коштів проводиться на підставі саме виконавчого документа, а не постанови про відкриття виконавчого провадження.

До Шостого апеляційного адміністративного суду 08.01.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ТОВ "НАВІТАС ІНЖИРІНГ" залишити без задоволення.

У судовому засіданні 17 січня 2019 року представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю

Згідно ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч. 3 цієї ж статті не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії;

5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апелянт зазначає, що вчинення органами державної виконавчої служби дій щодо арешту його рахунків свідчать про можливість вжиття заходів примусового виконання рішення шляхом списання грошових коштів з рахунків боржника, що зумовить порушення прав та інтересів позивача.

Разом з тим, ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі позивач не наводить доказів вчинення державним виконавцем дій щодо вжиття заходів примусового виконання рішення шляхом списання грошових коштів з рахунків боржника.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зупинення стягнення, яке здійснюється Святошинським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 20.07.2017 року на підставі вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 10.05.2017 року №Ю-15781-17 про стягнення з ТОВ Навітас Інжинірінг суми боргу в розмірі 5 496,64 грн. до моменту вирішення адміністративної справи № 826/17987/17 є фактично зупиненням дії постанови Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 20.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54295868, а тому позивач фактично просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень - Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем, було б по суті втручанням у здійснення повноважень органу державної виконавчої служби поза межами предмету позову та втручанням у здійснення дискреційних повноважень цього органу, що, крім іншого, свідчило б про вирішення спору по суті до розгляду справи та прийняття рішення суду.

Безпідставними є доводи апелянта, що оскаржувана вимога є виконавчим документом, оскільки відповідно до ст.3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Таким чином, вимога податкового органу до вказаного переліку не входить та не є самостійним виконавчим документом.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 271, 272, 287, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТАС ІНЖИРІНГ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТАС ІНЖИРІНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяО.О. Беспалов СуддяА.Б. Парінов

Повне судове рішення складено 17 січня 2019 року.