Ухвала

від 14.01.2019 по справі 802/1096/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1096/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

14 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Майданевича Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства "Арт-Рус" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Арт-Рус" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2018 року позивач ПП "АРТ-РУС" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області про визнання протиправною та скасування постанови №3/1002-09-458 від 28.03.2018 про накладення на ПП "АРТ-РУС" штрафу у сумі 52 860 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - без змін.

20.12.2018 від позивача по справі надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі.

Представник позивача в судовому просив задовольнити дану заяву від 20.12.2018.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи є клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі. Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає, що заяву на відшкодування правничої допомоги необхідно залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача перевіривши матеріали справи та доводи заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права.

Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з п.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший).

Згідно з п.1 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, щодо неприйняття рішення з одного з клопотань.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У своїй заяві позивач просить стягнути на його користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 12 000 грн. 00 коп. та компенсаційні витрати адвоката в розмірі 557 грн. 90 коп.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи та заяви документів, на підтвердження вказаних витрат позивачем та його уповноваженим представником надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 06.11.2018 №07-11/2018; ордер серії ВН №053866 від 17.12.2018; Акт передачі-приймання послуг, згідно договору від 07.11.2018 про надання правової допомоги. Згідно зазначених документів позивачем понесені витрати на правову допомогу в загальній сумі 12 557 грн. 90 коп.

Згідно акту виконаних робіт сума 12 557 грн. 90 коп. складається з 9000 грн. сума гонорару (за 10 годин роботи 6 000 грн. та 3 000 грн. за участь в судовому засіданні апеляційної інстанції), 3 000 грн. сума доплати гонорару (гонорар успіху) та компенсація фактичних витрат 557 грн. 90 коп. (500 грн. - витрати на таксі та 57 грн. 90 коп. сплата судового збору за копію тех.фіксації), а кількість затраченого часу - 10 год.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Як передбачено п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як свідчать матеріали справи представником позивача сплачено судовий збір за видачу копії технічного запису судового засідання відповідно до квитанції №0.0.1209351238.1 від 12.12.2018 в розмірі 52 грн. 90 коп. та комісії за сплату в розмірі 5 грн. 00 коп.

Також, колегія суддів зазначає, що судове засідання за участю представника позивача (адвоката Майданевич Л.О.) відбувалось 17.12.2018 з 13:42:58 по 14:14:13. Тобто - 31 хвилину 15 секунд, з них 09 хвилин 42 секунди колегія суддів перебувала в нарадчій кімнаті.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в частині компенсація фактичних витрат підлягає задоволенню сума за видачу копії технічного запису судового засідання в розмірі 57 грн. 90 коп. Щодо витрат на таксі, вони не є підтвердженими належними доказами (точною сумою - чеком оплати, маршрутом згідно якого здійснювалась поїздка та інше). В частині гонорарів колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню вони не підлягають, оскільки жодних доказів на виплату таких коштів суду надано не було. Також в цій частині, колегія суддів зазначає, що сума правничої допомоги (виплати адвокату) не є співрозмірною до предмету спору, оскільки справа є малозначною, представник позивача (адвокат Майданевич Л.О.) залучився до справи лише на стадії апеляційного розгляду, позивач не являється апелянтом, та суду ним не надавались жодні докази, які б підтвердили надання послуг протягом 10 годин.

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно угод в яких виплачується гонорар успіху. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№2) (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Крім того, ЄСПЛ зазначав, що суд може не розглядати угоду про винагороду у разі виграшу як доказ дійсності витрат, адже у такому разі такі витрати є гіпотетичними. У зв'язку з цим слід звернути увагу на справу Георгуліс та інші проти Греції (Georgoulis and others v. Grece), § 32-35, скарга №38752/04. Заявники у цій справі вимагати відшкодувати їм як судові витрати 82 200 євро, витрачені у зв'язку з судовими процесами в ЄСПЛ і грецьких судах. На підтвердження цієї вимоги заявники не надали ЄСПЛ жодних доказів, стверджуючи, що уклади зі своїми адвокатами угоду, схожу на угоду про виплату адвокату частки від виграшу.

Також, ЄСПЛ в своїй практиці зазначав, що якщо в справах на обґрунтування вимоги про відшкодування судових витрат не було надано підтверджуючих документів, які дозволили б йому точно розрахувати ці витрати; заявники посилаються на майбутні гонорари, які вони повинні були б виплатити на підставі укладеної з їх адвокатами угоди, тобто мова йде про гіпотетичні судові витрати, дійсність яких не може бути встановлена - необхідно відмовити заявникам у задоволенні вимоги про компенсацію витрат.

Таким чином, з наданих на підтвердження оплати за виконану роботу доказів, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області на користь приватного підприємства "Арт-Рус" підлягають судові витрати у розмірі 57 грн. 90 коп.

Відповідно до ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву приватного підприємства "Арт-Рус" задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області (код ЄДРПОУ 37471912, 21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 14) на користь приватного підприємства "Арт-Рус" (код ЄДРПОУ 31983298, 21007, м.Вінниця, вул.Некрасова, 8), судові витрати у розмірі 57 грн. 90 коп. (п'ятдесят сім гривень, 90 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.