Постанова

від 16.01.2019 по справі 1340/5919/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/316/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів -Онишкевича Т. В., Шевчук С. М.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Качур Р. П. о 16 год 38 хв. у м. Львові, у справі № 1340/5919/18 за заявою Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світло-Дизайн-Захід ,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2018 року о 14:45 год Головне управління ДФС у Львівській області звернулося в суд із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світло-Дизайн-Захід (далі - ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід ), застосованого рішенням в. о. начальника Головного управління ДФС у Львівській області Ганюк Р. від 07 грудня 2018 року № 43136/10/13-01-14-13-15.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що посадові особи ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід не допустили працівників контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення заяви. Обґрунтування вимог апеляційної скарги аналогічні доводам заяви.

ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід подало відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Представник ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити в її задоволенні.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід , проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання вимог наказу Державної фіскальної служби України від 30 листопада 2018 року №793 Про проведення перевірки ТОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Львівській області видано наказ від 04 грудня 2018 року № 7080 Про проведення перевірки ТОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід та направлення від 05 грудня 2018 року № 11650 і від 06 грудня 2018 року №11774 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ Центрбудпостач за грудень 2017 року.

05 грудня 2018 року з метою проведення перевірки посадовою особою Головного управління ДФС у Львівській області здійснено вихід за податковою адресою відповідача, в. о. директора підприємства ОСОБА_2 отримано копію наказу та вчинено відповідний запис щодо відмови у допуску до перевірки, у зв'язку з чим перевірка не проведена з підстав недопуску працівників органу ДФС, про що складено акт від 05 грудня 2018 року № 918/13-01-14-13/40897016.

06 грудня 2018 року позивачем здійснено повторний вихід за податковою адресою ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід , за результатами якого складено акт від 06 грудня 2018 року № 925/13-01-14-13/40897016 про недопуск до проведення перевірки, з яким в.о. директора підприємства ОСОБА_2 відмовився ознайомлюватись, про що посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 06 грудня 2018 року № 927/13-01-14-13/40897016.

07 грудня 2018 року о 10:15 год в.о. начальника Головного управління ДФС у Львівській області Ганюк Р. прийнято рішення № 43136/10/13-01-14-13-15 про застосування умовного адміністративного арешту майна ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід , що стало підставою для звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості такого арешту.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції керувався тим, що рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна відповідача прийняте несвоєчасно, оскільки пропущений 24-годинний строк, а відтак таке не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає можливість досліджувати питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості адміністративного арешту майна.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів визначені статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідною заявою, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для звернення з відповідною заявою.

Необхідно зазначити, що стаття 238 Кодексу адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід не погоджуючись з призначенням перевірки, 07 грудня 2018 року оскаржило в судовому порядку наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 04 грудня 2018 року № 7080 Про проведення перевірки ТОВ Торговий дім Світло-Дизайн-Захід .

На підтвердження вказаних обставин в суд першої інстанції було надано копію позовної заяви, а при розгляді справи апеляційним судом - копію ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 11 січня 2019 року у справі № 1340/5967/18.

Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У даній справі звернення до суду із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском посадових осіб Головного управління ДФС у Львівській області до проведення перевірки на підставі згаданого вище наказу.

З огляду на викладене, незгода платника податків із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) свідчить про наявність спору про право в цих правовідносинах.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що за умови наявності спору про право між сторонами у справі виключається можливість розгляду та вирішення заяви за зверненням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3469/17.

Натомість, суд першої інстанції не надав оцінки згаданим обставинам та безпідставно вдався до дослідження рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що провадження в адміністративній справі було відкрито за заявою, яку не належить розглядати за правилами статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення необхідно скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 241, 283, 308, 310, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасувати та закрити провадження у справі № 1340/5919/18 за заявою Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Світло-Дизайн-Захід .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 16 січня 2019 року.