Постанова

від 10.01.2019 по справі 365/709/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 365/709/16-ц

провадження № 61-26509св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Згурівське селищна рада Київської області,

відповідач за зустрічним позовом - Згурівська районна державна адміністрація,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 на рішення апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,

ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Згурівської селищної ради Київської області про визнання рішення селищної ради від 25 листопада

2005 року частково недійсним, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 18 березня 2008 року № 158 ОСОБА_4 виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, що розташована на території Згурівської селищної ради Київської області. Право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом серії НОМЕР_4.

В 2016 році ОСОБА_4 вирішив передати належну йому земельну ділянку в оренду, проте з'язувалось, що його земельну ділянку займають відповідачі, причому ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не мають правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Відповідачі відмовились звільнити його земельну ділянку. Позивач звернувся до постійної комісії Згурівської селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології та охорони довкілля, проте спір не був вирішений.

Рішенням Згурівської селищної ради від 25 листопада 2005 року № 157 про затвердження технічної документації з видачі громадянам Державних актів на право приватної власності на землю відповідачці ОСОБА_6 передано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1926 га.

На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_6 видано Державний акт серії НОМЕР_1. Позивач вважав, що рішення Згурівської селищної ради в цій частині та Державний акт мають бути визнані недійсними, оскільки відповідно до статті 121 ЗК України розмір земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд не може перевищувати 0,1500 га.

ОСОБА_4 просив суд визнати частково недійсним рішення Згурівської селищної ради від 25 листопада 2005 року № 157 про затвердження технічної документації з видачі Державних актів в частині передачі земельної ділянки площею 0,1926 га ОСОБА_6; скасувати Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1926 га на ім'я

ОСОБА_6; зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки позивача; стягнути з відповідачів на його користь судовий збір.

У грудні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4, Згурівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування розпорядження, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації права власності.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішення Згурівської селищної ради від 25 листопада 2005 року № 157 ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,1926 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення виданий Державний акт серії НОМЕР_1, в якому зазначено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_2.

На підставі розпорядження Згурівської районної державної адміністрації від 18 березня 2008 року № 158 ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та виданий Державний акт серії НОМЕР_4 від 22 серпня 2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі за № НОМЕР_5. Земельна ділянка ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку ОСОБА_6, чим порушуються її права. Вважала, що земельна ділянка була передана ОСОБА_4 незаконно.

ОСОБА_6 просила суд скасувати розпорядження Згурівської районної державної адміністрації від 18 березня 2008 року № 158 в частині передачі земельної ділянки площею 2,0000 га ОСОБА_4; визнати недійсним та скасувати Державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га на ім'я ОСОБА_4; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 02 серпня

2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Скасовано розпорядження Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 18 березня 2008 року № 158 в частині виділення ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, що розташована на території Згурівської селищної ради Київської області.

Визнано недійсним та скасовано Державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер якої НОМЕР_3, що розташована на території Згурівської селищної ради Київської області, виданий 22 серпня 2008 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі за № НОМЕР_5.

Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер якої НОМЕР_3, що розташована на території Згурівської селищної ради Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі

1 102,40 грн.

Стягнуто із Згурівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено факт порушення його прав з боку відповідачів. Суд зазначив, що земельна ділянка

ОСОБА_6 була передана у власність раніше, фактичне накладення земельних ділянок, зі слів позивача, відсутнє.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, судом встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на земельну ділянку

ОСОБА_6

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності накладення земельних ділянок.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

04 листопада 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 17 жовтня

2017 року та залишити в силі рішення Згурівського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано те, що кадастровий номер на земельну ділянку ОСОБА_6 виготовлений законно у 2005 році. А державний акт та кадастровий номер на земельну ділянку ОСОБА_4 виготовлений не законно в 2008 році.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з рішенням апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 не оскаржується, а тому відповідно до приписів статті 400 ЦПК України не перевіряється.

Оскаржуване судове рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована на території Згурівської селищної ради Київської області.

Земельна ділянка передана у власність на підставі розпорядження Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 18 березня 2008 року №158.

На ім'я ОСОБА_4 виготовлено Державний акт серії НОМЕР_4 від

22 серпня 2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі за № НОМЕР_5. У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки зазначено як 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею

0,1926 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1. Земельна ділянка передана у власність на підставі рішення Згурівської селищної ради від 25 листопада 2005 року № 157.14-22-04.

На ім'я ОСОБА_6 виготовлено Державний акт серії НОМЕР_1 від

04 вересня 2006 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування, договорів оренди землі за № 01:06:027:00169. В Державному акті визначено цільове призначення земельної ділянки як для будівництва і обслуговування жилого будинку. В додатку № 1 до рішення Згурівської селищної ради від

25 листопада 2005 року № 157.14-22-04 зазначено, що ОСОБА_6 передано земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1926 га по АДРЕСА_1 відділок та земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площами 0,0587 га та 0,0486 га в селі Червоний відділок.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (в редакції чинній, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) та частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист своїх прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

При вирішенні такого судового звернення суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що накладення між земельними ділянками які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відсутнє, матеріали справи не містять доказів протилежного. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_17

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до оцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішенням апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Згурівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування розпорядження, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації права власності залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська