Ухвала

від 15.01.2019 по справі 404/8713/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8713/18

Номер провадження 1-кс/404/162/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника Новенської селищної ради м. Кропивницького ОСОБА_5 , розглянувши в приміщенні Кіровського районного суду м. Кіровограда клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_4 по матеріалам кримінального провадження №42018121010000160 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2019 року слідчий СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області звернувся в Кіровський районний суд міста Кіровограда з клопотанням про накладання арешту на земельну ділянку земель промисловості з кадастровим номером 3510166900:22:140:0054, загальною площею 4,9581 га, за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 41-Д.

Клопотання обґрунтовано тим, що невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, протягом тривалого часу умисно намагаються ввести в оману службових осіб Новенської селищної ради міста Кропивницького. Метою таких дій є незаконна передача спірної земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 3510166900:22:140:0054, загальною 4,9581 га, з цільовим призначення землі промисловості, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 41Д.

Потребу в застосуванні такого виду заходу забезпечення пояснює тим, що об`єктом посягання є спірна земельна ділянка комунальної форми власності. Передача права власності/користування на спірну ділянку без проведення земельних торгів буде суперечити абзацу 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України, оскільки на земельній ділянці фактично відсутні об`єкти забудови, хоча заявники надали документи про наявність у них зареєстрованого права власності на будівлі та споруди.

Зясовані наступні обставини та відповідні їм правовідносини :

Земельну ділянку оглянуто та у порядку ст. 98 КПК України прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42018121010000160. Клопотання про арешт майна подано з метою забезпечення належним умов зберігання речових доказів та упередження можливості відчуження чи незаконної передачі права власності/користування спірною земельною ділянкою, оскільки Новенською селищною радою вирішуються заяви про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки.

13 листопада 2018 року, за результатами проведеного огляду місця події встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3510166900:22:140:0054, загальною площею 4,9581 га, за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Мурманська, 41-Д, відсутні будівлі та споруди.

Крім того, відсутність об`єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці об`єктивно підтверджується листом товариства з додатковою відповідальністю «Машинобудівний завод Коліймаш» від 11.02.2016 року. Тотожні висновки містить і судове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/5717/15-ц від 13.05.2016, що набрало законної сили.

Аналогічні відомості зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки службовими особами Новенської селищної ради міста Кропивницького від 05.05.2018 року.

Станом на 13 січня 2019 року, в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо права власності, оренди чи користування спірною земельною ділянкою.

За таких умов слідчий з прокурором належними та допустимими доказами підтвердили обґрунтованість існування ризиків передачі прав на землі територіальної громади з використанням документів, зміст яких суперечить один одному та викликає сумнів у достовірності. Через правову невизначеність може бути порушена вимога абзацу 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України, про передачу земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з тих підстав, що їх визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Майно, що є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, тобто перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Земля є основним національним багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону (ст. 14 Конституції України). Об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України (ст. 2 Закону України «Про охорону земель»).

До проведення первинних і невідкладних слідчих дій та з`ясування фактичних обставин необхідно у правовий спосіб забезпечити реалізацію законних завдань цього кримінального провадження, що можливо реалізувати шляхом накладання арешту на спірну земельну ділянку та у передбачений законом спосіб попередити її незаконну передачу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини Рисовський проти України від 20.10.2011 р. Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.

У даному кримінальному провадженні предметом перевірки є дотримання принципу належного урядування, тобто забезпечити повну, об`єктивну та неупереджену перевірку не тільки правомірності набуття прав на земельну ділянку, але і встановити фактичну наявність чи відсутність будівель та споруд, законність або протиправність такої реєстрації за певною особою, тобто забезпечення умов легітимного переходу права власності/користування землею.

Сукупність перелічених чинників переконливо свідчить про необхідність проведення всебічної та повної перевірки чи було збережено баланс інтересів не тільки осіб, які бажають отримати земельну ділянку без проведення земельних торгів, але й гарантувати рівність прав у забезпеченні інтересів територіальної громади, інших зацікавлених осіб, тощо.

Необхідною умовою для дослідження таких визначальних кваліфікуючих ознак є збереження правового стану самого об`єкта дослідження у незмінному стані. Тобто, існує реальний ризик що межі земельної ділянки, її унікальний кадастровий номер, площа і конфігурація, можуть бути спотвореними, зміненими, переданими, а записи знищеними. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладання арешту, з метою запобігання його зміни, передачі, відчуження.

У статті 190 КК України предметом посягання є не тільки майно, а й право на майно, яке у даному випадку перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про охорону земель»). Держава гарантує право особи на мирне володіння майном, забезпечення нормальних умов на набуття та передачу права на земельні ділянки. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця буде мати незначний строковий характер, а перераховані суспільні інтереси, мають переважне значення у порівнянні з арештом зазначених земельних ділянок.

Слідчий надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі огляду місця події; акт обстеження земельної ділянки; витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13 січня 2019 року про відсутність державної реєстрації права власності, оренди чи користування спірною земельною ділянкою, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Слідчий суддя на початковій стадії досудового розслідування не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик зміни опису технічних характеристик земельних ділянок та відчуження земельної ділянки є достатньою умовою для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладання арешту на земельну ділянку.

З наданих матеріалів встановлено, що дії слідчого відповідають вимогам закону. Останній довів наявність розумної підозри про існування ризику відчуження речового доказу, що призведе до втрати ним свого значення, як такого. За таких умов, майно відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту. Проведення ефективного досудового розслідування вимагає зберігати це майно у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

На початковій стадії досудового розслідування виправдана потреба в тимчасовому втручанні у права та інтереси титульного власника земельних ділянок шляхом накладання арешту. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. З огляду на зазначені обставини, керуючись ст. 170 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області - ОСОБА_4 задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 3510166900:22:140:0054, загальною 4,9581 га, з цільовим призначення землі промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_4 із вчиненням нею у визначеному законом порядку дій з реєстрації арешту майна та забезпечення умов його зберігання

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1