Рішення

від 17.01.2019 по справі 466/4908/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №466/4908/18

Провадження №2/463/385/19

Заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Коник О.Б.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква про стягнення боргу за попереднім договором купівлі-продажу квартири, -

встановив:

позов ОСОБА_2 до ТОВ Бельгійське містечко Жовква про стягнення боргу в розмірі 1 952 022,56 грн., що складається з 1 879 371 гривні основного боргу, 72 651,56 гривень заборгованості по процентам за користування чужими коштами.

Позовні вимоги мотивує тим, що на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 30 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Бельгійське містечко Жовква , позивачем було сплачено 1 879 371 гривню. Всупереч умовам попереднього договору, основний договір не був укладений в строк, передбачений ним. Позивач звернулась до відповідача про повернення сплачених нею коштів. Станом на 22 червня 2018 року кошти повернуті не були. Також вважає, що має право на отримання процентів, нарахованих на сплачену нею суму. Оскільки відповідач не повертає сплачені неї кошти, змушена звертатись до суду за захистом свого порушеного права. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останньої. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 530, 536, 626, 629, 655, 662, 663, 693 ЦК України.

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року даний позов передано за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова у зв'язку з тим, що такий позов не належить до підсудності Шевченківського району м. Львова, оскільки відповідач знаходиться на території Личаківського району м. Львова.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2018 року під головуванням судді Гирича С.В. задоволено заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову до ТОВ Бельгійське містечко Жовква , до звернення з позовом до суду накладено арешт на грошові кошти ТОВ Бельгійське містечко Жовква в межах суми 1 952 022,56 гривень.

Матеріали даного позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 26 липня 2018 року, ухвалою суду від 27 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до ТОВ Бельгійське містечко Жовква про стягнення боргу за попереднім договором купівлі-продажу квартири скеровано до Пустомитівського районного суду Львівської області для розгляду за виключною підсудністю у зв'язку з тим, що даний спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території Пустомитівського району Львівської області.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2018 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки предметом спору є стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу квартири за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Садова, 10. Однак такої квартири як об'єкта цивільних прав, а саме: нерухомого майна, станом на день подання позову не існує, відтак спір не може стосуватися нерухомого майна.

Матеріали позову надійшли до суду 18 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

16 листопада 2018 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, який діяв на підставі ордера серії ЛВ № 085623 від 3 серпня 2018 року, позов підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в ньому, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 4 грудня 2018 року та 17 січня 2019 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності представника відповідача у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого представник позивача не заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.

Судом встановлено, що 30 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 871 (а.с. 5-8).

В додатках № 1,2,3,4,5,6 до попереднього договору визначено технічні характеристики об'єкта будівництва (будинку); його споживчі властивості; перелік будівельних робіт, які забудовник зобов'язується провести в квартирі; схема генерального плану забудови та схема будівельного плану квартири №10; технічне завдання на виконання опоряджувальних робіт (а.с. 9-20).

Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони погодились укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний договір) у зв'язку з придбанням об'єкта нерухомості, як зазначено та описано в п. 2 цього попереднього договору і в додатках до нього. Укладення основного договору відбудеться не пізніше 12 (дванадцяти) місяців з дати, коли було підписано цей попередній договір. Відповідно до основного договору, ТОВ Бельгійське містечко Жовква зобов'язується передати у власність ОСОБА_2 квартиру після отримання попередньої оплати повної вартості останньою на користь товариства, а також на умовах, передбачених цим попереднім договором.

Відповідно до п. 2 попереднього договору предметом основного договору буде квартира № 10 в комплексі зблокованої житлової забудови з будівлею магазину по вул. Садовій в місті Пустомити Львівської області.

Відповідно до п. 3 попереднього договору вартість квартири фіксується в розмірі 2 088 240,00 (два мільйони вісімдесят вісім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок з ПДВ.

Оплата за квартиру буде зроблена відповідно до наступного графіка платежів: 626 427,00 гривень - до 10 квітня 2017 року; 208 824,00 гривень - до 30 квітня 2017 року; 208 824,00 гривень - до 31 травня 2017 року; 208 824,00 гривень - до 30 червня 2017 року; 208 824,00 гривень - до 31 липня 2017 року; 208 824,00 гривень - до 31 серпня 2017 року; 208 824,00 гривень - до 30 вересня 2017 року; 208 824,00 гривень - після введення квартири в експлуатацію, але в будь-якому разі не пізніше 31 жовтня 2017 року.

Згідно з п. 13 попереднього договору основний договір купівлі-продажу буде посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3

З довідки від 22 червня 2018 року за №384/01-16, виданої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вбачається, що станом на 22 червня 2018 року основний договір купівлі-продажу квартири, укладення якого передбачено попереднім договором від 30 березня 2017 року за реєстровим № 871, не посвідчувався та документи для підготовки до укладення основного договору купівлі-продажу квартири не надходили (а.с. 21).

До позовної заяви долучено роздруківку електронного листування між позивачем та представниками відповідача іноземною (англійською) мовою (а.с. 22-23).

6 червня 2018 року позивач скерував на адресу відповідач вимогу про повернення коштів, сплачених на підставі попереднього договору від 30 березня 2017 року (а.с. 24-26).

До позовної заяви долучено фотографії недобудованих котеджів та офісу продажу Бельгійське містечко (а.с. 27-30).

Платіжним дорученням №1 від 21 квітня 2017 року позивач сплатила відповідачу 626 427,00 гривень (а.с. 35). Призначення платежу: оплата 30% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири №871 від 30 березня 2017 року. Платіжним дорученням № 2 від 4 травня 2017 року позивач сплатила відповідачу 208 824,00 гривень (а.с. 36). Призначення платежу: оплата 10% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 871 від 30 березня 2017 року. Платіжним дорученням № 3 від 9 травня 2017 року позивач сплатила відповідачу 208 824,00 гривень (а.с. 37). Призначення платежу: оплата 10% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 871 від 30 березня 2017 року. Платіжним дорученням № 4 від 29 червня 2017 року позивач сплатила відповідачу 208 824,00 гривень (а.с. 38). Призначення платежу: оплата 10% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 871 від 30 березня 2017 року. Платіжним дорученням № 5 від 4 серпня 2017 року позивач сплатила відповідачу 208 824,00 гривень (а.с. 39). Призначення платежу: оплата 10% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 871 від 30 березня 2017 року. Платіжним дорученням № 6 від 6 вересня 2017 року позивач сплатила відповідачу 208 824,00 гривень (а.с. 40). Призначення платежу: оплата 10% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 871 від 30 березня 2017 року. Платіжним дорученням № 7 від 9 жовтня 2017 року позивач сплатила відповідачу 208 824,00 гривень (а.с. 41). Призначення платежу: оплата 10% за квартиру згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 871 від 30 березня 2017 року. Всього позивачем сплачено 1 879 371 гривню.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку суми відсотків визначено, що розмір відсотків за період з 31 березня 2018 року по 21 червня 2018 року становить 72 651,56 гривень.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник з приводу ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква від повернення позивачу сплачених авансових платежів за попереднім договором купівлі-продажу квартири.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 526, 629, 635 ЦК України .

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Повертаючись до обставин справи, суд встановив, що договір купівлі-продажу квартири № 10 в комплексі зблокованої житлової забудови з будівлею магазину по вул. Садовій в місті Пустомити Львівської області, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а тому сплачені позивачем на рахунок відповідача кошти у розмірі 1 879 371 гривні є авансом та підлягають поверненню.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12 та постановах Верховного Суду у справі № 725/4385/15-ц від 21 березня 2018 року та 520/5338/14-ц від 21 серпня 2018 року.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів на суму 1 879 371 гривні.

Натомість суд відхиляє вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами з огляду на наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд погоджується з позивачем, що на суму поверненого авансу можуть нараховуватися проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (п.20 Постанови Верховного Суду у справі №910/11491/17 від 8 лютого 2018 року). Однак, враховуючи відсутність на сьогодні в будь-яких нормативно-правових актах України визначеного розміру проценту за користування чужими грошовими коштами при поверненні авансу, нарахування процентів може бути здійснено лише у випадку, якщо зазначене передбачено умовами договору.

Отже, підставою для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048 , 1054 , 1061 ЦК України ).

Суд відхиляє аргументи позивача про застосування аналогії закону на підставі приписів статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 902/753/17.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу та правовідносин, які склалися між сторонами за попереднім договором купівлі-продажу квартири, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України .

Суд також відхиляє доводи позивача про застосування до спірних правовідносин статті 693 ЦК України, оскільки вказана норма регулює правовідносини, які виникають з договору купівлі-продажу, а не з попереднього договору. Зобов'язання, що виникають у сторін після укладення попереднього та основного договорів, не збігаються ні за суттю, ні за змістом.

Оскільки попереднім договором не передбачено нарахування відсотків на суму авансу, який підлягає поверненню, то відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування коштами на суму 1 879 371 гривень з 31 березня 2018 року по 21 червня 2018 року.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України.

При пред'явлені вказаного позову підлягав до сплати судовий збір в розмірі 8810,00 гривень (1 952 022,56 х1,0/100, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Позов задоволено на 96 %, а тому з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 8 457,60 гривень. Суд також враховує, що за заяву про забезпечення позову позивачем було сплачено 352,4 гривень (квитанція № 52 від 10 липня 2018 року), а тому вказану суму коштів також слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква про стягнення боргу за попереднім договором купівлі-продажу квартири - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква в користь ОСОБА_2 1 879 371 (один мільйон вісімсот сімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят одну) гривню та 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 (сорок)копійок судового збору.

У задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква в користь ОСОБА_2 процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 72 651 (сімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят однієї) гривні 56 (п'ятдесяти шести) копійок - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква в дохід держави 8 457 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: 94002, Луганська обл., м. Стаханов, вул. Леніна, буд. 10-а/1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква , місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 106, ідентифікаційний номер 40427596.

Суддя: Стрепко Н. Л.