Рішення

від 18.01.2019 по справі 910/14962/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2019Справа № 910/14962/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/14962/18

за позовом державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс";

про стягнення 182 918,68 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" про стягнення 182 918,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, в порушення взятих на себе за Договором поставки № 1128016 від 25.11.2016р. зобов'язань, повністю не поставив товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 106623,00 грн., за прострочення повернення якої нараховані проценти за користування коштами в розмірі 56194,72 грн. А також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції, що становить 20100,96 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 12.12.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.11.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.11.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "не розшукано".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.11.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 14.01.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Крім того, 07.12.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшов лист, в якому останній повідомив, що відзив на позовну заяву на його адресу не надходив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2016р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 1128-16 (далі - договір), відповідно до п. 1. якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку № 1 до цього Договору, на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість, номенклатура продукції вказується в Додатку № 1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.2. договору, строки поставки - 40 діб з моменту передплати за продукцію, зазначеної у відповідному Додатку № 1. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

Умовами п. 4.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 251 262,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата здійснюється наступним чином: 50% від ціни продукції, зазначеної у відповідному додатку - авансовий платіж протягом 10 днів з дати отримання рахунку за умови набрання чинності договором; 50% від ціни продукції, зазначеної у відповідному Додатку - протягом 10 робочих днів після отримання продукції та проходження нею вхідного контролю на підприємстві покупця.

Остаточне приймання продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (п. 6.5. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2017 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.7 договору).

Крім того, згідно з умовами договору, сторонами було підписано Додаток № 1 від 25.11.2016р. до Договору поставки № 1128-16 від 25.11.2016р., в якому визначено, що загальна вартість продукції встановлюється рівною 251 262,00 грн.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до договору поставки, датою постачання продукції вважається дата підписання видаткової накладної представниками покупця та постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2016р. на виконання умов договору позивач, на підставі платіжного доручення № 5169, в якості авансу перерахував на рахунок відповідача 125 631,00 грн.

Отже, виходячи з умов п. 3.2. договору, відповідач мав здійснити поставку узгодженого в Додатку № 1 товару у строк до 23.01.2017р.

Відповідач в порушення умов договору здійснив часткову поставку товару 20.04.2017р. на суму 35 640,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи видатковою накладною № 10 від 20.04.2017р.

На підставі накладної № 156 від 12.05.2017р. позивач повернув частину продукції, вартістю 16 632,00 грн., оскільки вона виявилась неналежної якості.

У п. 6.2. договору сторони встановили, що передання продукції неналежної якості, не у встановленій кількості спричиняє правові наслідки, передбачені чинним законодавством та договором. У разі поставки продукції неналежної якості, постачальник зобов'язується замінити її на продукцію належної якості протягом 10 календарних днів.

Відповідач не здійснив заміну продукції неналежної якості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку продукції на суму 19 008,00 грн. (35 640,00 грн. - 16 632,00 грн.) та відповідно недопоставка продукції становить 232 254,00 грн. (251 262,00 грн. - 19 008,00 грн.).

Умовами п. 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання та оплати продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за продукцію коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в даному договорі.

11.10.2018р. позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача заяву від 10.10.2018р. за вих. № 2791с про відмову від договору від 25.11.2016р. № 1128-16 та з вимогою повернути невикористану суму авансового платежу в розмірі 106 623,00 грн., а також сплатити штраф у сумі 20100,96 грн. та проценти за користування коштами в сумі 56194,72 грн.

Відповідач заяву позивача залишив без відповіді та задоволення, кошти в сумі 106 623,00 грн. до теперішнього часу не повернув.

Отже, позивач звернувся за захистом порушених прав до господарського суду та просить стягнути з відповідача невикористану суму авансового платежу в розмірі 106 623,00 грн., а також 8% штрафу від вартості непоставленої в строку продукції у сумі 20100,96 грн. та проценти за користування коштами в сумі 56194,72 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявними у справі документами підтверджується перерахування позивачем в якості авансового платежу 50% від ціни продукції, зазначеної у відповідному додатку до договору поставки, проте відповідачем доказів поставки товару у визначеному сторонами об'ємі та вартості суду не надав, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару.

Позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача заяву від 10.10.2018р. за вих. № 2791с про відмову від договору від 25.11.2016р. № 1128-16 та з вимогою повернути невикористану суму авансового платежу в розмірі 106 623,00 грн., проте відповідач кошти до теперішнього часу не повернув.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 106 623,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції, що становить 20 100,96 грн., та проценти за користування коштами у розмірі 56194,72 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості не поставленої в строку продукції за кожен факт порушення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача в частині штрафу, визнає його необґрунтованим.

Так, за розрахунком суду розмір штрафу становить 18 580,32 грн. (вартість недопоставленої продукції становить 232 254,00 грн. х 8%). Відтак, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково.

Крім того, умовами п. 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання та оплати продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за продукцію коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в даному договорі. При цьому, на весь період, починаючи з дати отримання авансового платежу до дати повернення, на суму авансового платежу нараховується процент у розмірі подвійної облікової ставки НБУ .

Приписами ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, сторони в договорі визначили обов'язок відповідача (продавця) сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця до дня її повернення, у випадку не поставки товару, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування процентів за користування коштами, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 56194,72 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки №1128016 від 25.11.2016р. щодо поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36А; ідентифікаційний код 37826186) на користь державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (41601, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25; ідентифікаційний код 12602750) 106 623,00 грн. - авансового платежу, 18 580 грн. 32 коп. - штрафу, 56 194 грн. 72 коп. - процентів за користування коштами та 2720 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.01.2019р.

Суддя А.І. Привалов