Рішення

від 08.01.2019 по справі 915/1110/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року Справа № 915/1110/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши справу № 915/1110/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСП-РЕЙЛ” (65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 62, код за ЄДРПОУ: 39182790)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Гранітна, 21, код за ЄДРПОУ: 03443655)

про стягнення 35 378,73 грн,

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКСП-РЕЙЛ” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вихідним № 04-10/18-юр-2н від 04.10.2018 до Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр”, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 35378,73 грн. та 1762 грн. судового збору, сплаченого за звернення до господарського суду з позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення відповідачем майнових прав позивача, завдане неналежним виконанням договірних зобов'язань з оплати повної вартості наданих позивачем послуг з організації перевезень вантажів за договором та послався на: договір про надання послуг № 2009-18 від 13.02.2013, звіт експедитора № 63 за період травня 2018 року, акт звірення взаємних розрахунків за період травня 2018 року, платіжні доручення № 1046 від 04.05.2018 та № 1052 від 10.05.2018, виписки банку за 04.05.2018 та 10.05.2018, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за травень 2018 року, розрахунок суми заборгованості, статті 525, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, статтю 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідач правом, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву, не скористався, відзиву на позов, так само як і будь-яких інших процесуальних документів суду не надав.

22 жовтня 2018 року від позивача надійшла заява про приєднання до справи письмових доказів від 19 жовтня 2018 року № 915/1110/18-юр на виконання ухвали від 12 жовтня 2018 року, яка задоволена судом шляхом приєднання зазначених доказів до матеріалів справи.

26 листопада 2018 року позивач надав до суду додаткові пояснення до позовних вимог від 21 листопада 2018 року № 21-11/юр, в яких просив стягнути на його користь з відповідача 35378,73 грн., судовий збір у сумі 1762 грн., розглядати справу без його участі та надав розрахунок (детальний) суми боргу ТДВ «Первомайський спеціалізований кар'єр».

14 грудня 2018 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 08 січня 2019 року сторони своїх представників не направили, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

08.01.2019, суд, за результатами розгляду справи підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

13 лютого 2018 року позивач та відповідач уклали договір за № 2009-18 про надання послуг (далі – Договір).

Строк дії Договору встановлений з 19 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року (пункт 10.1 Договору). У пункті 10.2 Договору передбачена пролонгація Договору на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не менш ніж за тридцять днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору. Зазначених повідомлень матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 1.1 Договору предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах клієнта і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

У пункті 1.2 сторонами узгоджено, що перевізником є ПАТ «Українська залізниця».

Договір з перевізником ПАТ «Українська залізниця» позивач уклав 07 лютого 2018 року за № 07347/ЦТЛ-2018, що підтверджується копією зазначеного договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору надання послуг за цим Договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Пункт 2.1 Договору встановлює такі обов'язки клієнта (відповідача), як проведення попередньої оплати за організацію перевезень та послуги, пов'язані з перевезенням, оплату інших затрат експедитора (позивача) та винагороди (плати) експедитора в порядку, передбаченому цим Договором (підпункт 2.1.6); у строки, встановлені розділом 3 Договору, підписання актів звірення розрахунків (підпункт 2.1.8).

У підпункті 2.3.2 пункту 2.3 Договору передбачений обов'язок експедитора організовувати, відповідно до наданих клієнтом заявок, перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом та надавати послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів іншими юридичними особами, а також надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору клієнт для організації перевезень вантажів та пов'язаних із цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця, в якому здійснюються платежі. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором. Розрахунки здійснюються грошовими коштами.

За пунктом 3.3 Договором винагорода (плата) експедитору утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта.

Відповідно до пункту 3.4 Договору клієнт додатково сплачує витрати експедитора за надання інформаційних послуг щодо інформації, яка міститься в автоматизованих системах залізничного транспорту України.

За змістом пункту 3.5 Договору не рідше одного разу на місяць експедитор і клієнт здійснюють звірення повноти розрахунків, результати якої оформлюються актами. У випадку заперечень з боку клієнта стосовно будь-яких даних, наданих експедитором, документів, які потребують підписання та узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж цього строку не надійдуть письмові заперечення клієнта, документи вважаються прийнятими сторонами. Заборгованість клієнта, виявлена в процесі звірення, вказується у акті і погашається протягом 3 робочих днів з моменту його підписання уповноваженими особами сторін.

Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим Договором та відповідно до чинного законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що у травні 2018 року позивач надав відповідачу послуги за вищенаведеним Договором вартістю 598 018,28 грн., що підтверджується звітом експедитора № 63 за травень 2018 року, підписаним і затвердженим сторонами; звітом експедитора про об'єм послуг, наданих відповідачу, за травень 2018 року; копіями залізничних накладних № 41350471, 41418070, 41453473, 41484957, 41577362, 41643248, 41827155 та відомостями вагонів до них.

Відповідач за надані послуги розрахувався з позивачем лише частково, в сумі 550000, 00 грн., у зв'язку з чим, з урахуванням залишку попередньої оплати відповідача станом на початок травня 2018 року в сумі 12639,55 грн., утворилася заборгованість відповідача за Договором у сумі 35378,73 грн.

Зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями від 04 травня 2018 року № 1046 на суму 300000,00 грн., від 10 травня 2018 року №1052 на суму 250000,00 грн. та банківськими виписками за 04 та 10 травня 2018 року; актом звірення розрахунків № 00105 за травень 2018 року, підписаним сторонами без зауважень; розрахунком позовних вимог, виконаним позивачем.

Письмових заперечень відповідача проти факту надання послуг, їхнього обсягу, вартості або суми заборгованості матеріали справи не містять.

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач проводив досудове врегулювання спору, звертаючись до відповідача з претензією від 30 липня 2018 року № 30-07/юр про сплату заборгованості за Договором у сумі 35378,73 грн., що підтверджується квитанцією ТММ Експрес від 30 липня 2018 року. Однак, претензія залишилася без відповіді та задоволення.

На підставі вищенаведеного господарський суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами мають господарсько-правовий характер і виникли у зв'язку з порушенням відповідачем господарського зобов'язання, а саме: неналежним виконанням обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором.

Спірні правовідносини регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статті 626, 629 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться у статті 316 ГК України.

Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України від 1 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За змістом статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 42 ГПК України надає учасникам справи такі права, як подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначена правова норма також зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами та не виконав обов'язків щодо надання доказів, не спростував обставину неповного розрахунку за надані послуги за Договором.

Натомість, позивач довів належними і допустимими доказами обставину порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та наявність заборгованості за Договором про надання послуг № 2009-18 від 13.02.2013 у сумі 35 378,73 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, а отже - задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати у справі становлять сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1762,00 грн.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСП-РЕЙЛ” до Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСП-РЕЙЛ” заборгованість за договором про надання послуг від 13 лютого 2018 року № 2009-18 у сумі 35378 грн. 73 коп. та судовий збір у сумі 1762 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКСП-РЕЙЛ” (65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 62, код за ЄДРПОУ: 39182790)

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю “Первомайський спеціалізований кар'єр” (55223, Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Гранітна, 21, код за ЄДРПОУ: 03443655)

Повне рішення складено та підписано 18.01.2019.

Суддя                                                                                          О.Г. Смородінова