Постанова

від 17.05.2019 по справі 915/1110/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1110/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар`єр»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019

по справі №915/1110/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСП-РЕЙЛ»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар`єр»

про стягнення 35 378,73 грн.

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСП-РЕЙЛ» (далі - ТОВ «ЕКСП-РЕЙЛ» ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар`єр» (далі - ТДВ «Первомайський спеціалізований кар`єр» ) в якій просило стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 35378,73 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг не виконав свого обов`язку щодо вчасної та у повному обсязі сплати за надані позивачем послуги, у зв`язку із чим за останнім рахується заборгованість.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСП-РЕЙЛ» до Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар`єр» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг від 13 лютого 2018 року № 2009-18 у сумі 35378 грн. 73 коп. та судовий збір у сумі 1762 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на умови укладеного між сторонами договору зазначив, що позивач довів належними і допустимими доказами обставину порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та наявність заборгованості за договором про надання послуг, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, а отже - задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТДВ «Первомайський спеціалізований кар`єр» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019 у справі 915/1110/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ЕКСП-РЕЙЛ до ТДВ Первомайський спеціалізований кар`єр про стягнення заборгованості.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Так апелянт вважає, що суд першої інстанції встановив обставини у справі, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, зокрема, згідно з положеннями п. 1.3 укладеного між сторонами договору надання послуг за цим договором підтверджується залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Позивачем разом із позовною заявою не було надано доказів, які у відповідності до п.1.3 договору підтверджували б факт надання послуг за цим договором. Разом з тим, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 12 жовтня 2018 року зазначив про необхідність позивачу надати належним чином засвідчені докази, а саме - документи, наявність яких передбачена п. 1.3 договору про надання послуг.

Проте, як відзначає апелянт, процесуальним законодавством не передбачено можливості збирання доказів за власною ініціативою суду. Отже, документи, які були надані позивачем на вимогу суду вже після подання позовної заяви, не можуть підтверджувати обставини у справі, оскільки вони надані з порушенням закону, а тому є недопустимими доказами.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції у порушення ст.74 ГПК України з власної ініціативи було витребувано документи у позивача, і як вбачається з оскаржуваного рішення, встановлено на підставі цих документів обставини, що мають значення у справі.

Скаржник також стверджує, що документи, які були долучені позивачем до позовної заяви в якості письмових доказів, подавалися у копіях, проте копії цих документів не були належним чином засвідчені, як це вимагається Господарським процесуальним кодексом України. Так, копії документів, що були надані позивачем, містять лише підпис невстановленої особи та відтиск печатки підприємства, без зазначення прізвища, ім`я, по батькові особи, яка засвідчила копії, та дати засвідчення.

Крім того апелянт відзначає, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального законодавства відкрив провадження у справі, на підставі позовної заяви, яка була подана із значними недоліками. Так, у позовній заяві ТОВ ЕКСП-РЕЙЛ не було зазначено коду ЄДРПОУ ТДВ Первомайський спеціалізований кар`єр , яке є відповідачем у справі, хоча ці відомості позивачу були відомі із укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/1110/18 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар`єр» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019 та визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар`єр» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019 у справі №915/1110/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 19.03.2019, копію вищевказаної ухвали суду від 18.03.2019 отримано як позивачем так й відповідачем 26.03.2019.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2018 між ТОВ «ЕКСП-РЕЙЛ» (експедитор) та ТДВ «Первомайський спеціалізований кар`єр» (клієнт) укладено договір №2009-18 про надання послуг предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах клієнта і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

У пункті 1.2 сторонами узгоджено, що перевізником є ПАТ «Українська залізниця» .

Договір з перевізником ПАТ «Українська залізниця» позивач уклав 07 лютого 2018 року за № 07347/ЦТЛ-2018, що підтверджується наявними матеріалами справи (а.с.83-99).

Відповідно до пункту 1.3 Договору надання послуг за цим Договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Пункт 2.1 Договору встановлює такі обов`язки клієнта (відповідача), як проведення попередньої оплати за організацію перевезень та послуги, пов`язані з перевезенням, оплату інших затрат експедитора (позивача) та винагороди (плати) експедитора в порядку, передбаченому цим Договором (підпункт 2.1.6); у строки, встановлені розділом 3 Договору, підписання актів звірення розрахунків (підпункт 2.1.8).

У підпункті 2.3.2 пункту 2.3 Договору передбачений обов`язок експедитора організовувати, відповідно до наданих клієнтом заявок, перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом та надавати послуги, що пов`язані з перевезенням вантажів, шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів іншими юридичними особами, а також надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору клієнт для організації перевезень вантажів та пов`язаних із цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця, в якому здійснюються платежі. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором. Розрахунки здійснюються грошовими коштами.

За пунктом 3.3 Договором винагорода (плата) експедитору утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта.

Відповідно до пункту 3.4 Договору клієнт додатково сплачує витрати експедитора за надання інформаційних послуг щодо інформації, яка міститься в автоматизованих системах залізничного транспорту України.

За змістом пункту 3.5 Договору не рідше одного разу на місяць експедитор і клієнт здійснюють звірення повноти розрахунків, результати якої оформлюються актами. У випадку заперечень з боку клієнта стосовно будь-яких даних, наданих експедитором, документів, які потребують підписання та узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж цього строку не надійдуть письмові заперечення клієнта, документи вважаються прийнятими сторонами. Заборгованість клієнта, виявлена в процесі звірення, вказується у акті і погашається протягом 3 робочих днів з моменту його підписання уповноваженими особами сторін.

Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з цим Договором та відповідно до чинного законодавства України.

Строк дії Договору встановлений з 19 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року (пункт 10.1 Договору). У пункті 10.2 Договору передбачена пролонгація Договору на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не менш ніж за тридцять днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору. Зазначених повідомлень матеріали справи не містять.

Матеріали справи свідчать про те, що у травні 2018 року позивач надав відповідачу послуги за вищенаведеним Договором вартістю 598 018,28 грн., що підтверджується звітом експедитора №63 за травень 2018 року, підписаним і затвердженим сторонами, звітом експедитора про об`єм послуг, наданих відповідачу, за травень 2018 року, залізничними накладними № 41350471, 41418070, 41453473, 41484957, 41577362, 41643248, 41827155 та відомостями вагонів до них.

Відповідач за надані послуги розрахувався з позивачем лише частково, в сумі 550000,00 грн., у зв`язку з чим, з урахуванням залишку попередньої оплати відповідача станом на початок травня 2018 року в сумі 12639,55 грн., за останнім рахується заборгованість у сумі 35378,73 грн.

Зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями від 04 травня 2018 року № 1046 на суму 300000,00 грн., від 10 травня 2018 року №1052 на суму 250000,00 грн. та банківськими виписками за 04 та 10 травня 2018 року; актом звірення розрахунків № 00105 за травень 2018 року, підписаним сторонами без зауважень, розрахунком позовних вимог, виконаним позивачем.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач проводив досудове врегулювання спору, звертаючись до відповідача з претензією від 30 липня 2018 року № 30-07/юр про сплату заборгованості за Договором у сумі 35378,73 грн., що підтверджується квитанцією ТММ Експрес від 30 липня 2018 року. Однак, претензія залишилася без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення із позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статті 626, 629 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться у статті 316 ГК України.

Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують наявності заборгованості відповідача перед позивачем, які не були спростовані ТДВ «Первомайський спеціалізований кар`єр» , судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ «ЕКСП-РЕЙЛ» позовних вимог.

При цьому судова колегія вважає, що наведені ТДВ «Первомайський спеціалізований кар`єр» порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Так судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що документи, які були надані позивачем на вимогу суду вже після подання позовної заяви, не можуть підтверджувати обставини у справі, оскільки вони надані з порушенням закону, а тому є недопустимими доказами з наступних підстав.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до п.10 ст. 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Колегія суддів відзначає, що Господарський суд Миколаївської області в ухвалі про відкриття провадження у справи від 12.10.2018 запропонував позивачеві в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду письмову заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 ГПК України, до якої додати належним чином засвідчені докази, а саме - документи, наявність яких передбачена п. 1.3 договору про надання послуг № 2009-18 від 13.02.2013.

Отже, суд першої інстанції не збирав доказів за власною ініціативою та не витребував такі докази від позивача, а лише запропонував останньому надати заяву, до якої залучити відповідні докази.

Щодо тверджень апелянта про те, що документи, які були долучені позивачем до позовної заяви в якості письмових доказів, подавалися у копіях, проте копії цих документів не були належним чином засвідчені колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003) , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису).

Так долучені ТОВ «ЕКСП-РЕЙЛ» до позовної заяви документи містять печатку "Згідно з оригіналом", назву посади, особистий підпис особи, яка засвідчила копію, її ініціали та прізвище (Генеральний директор Пластов Ю.В., підпис) та дату засвідчення копій (04.10.2018).

Відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства й надані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції письмові докази (а.с. 58-100).

Не заслуговують за увагу з твердження апелянта з приводу того, що у позовній заяві ТОВ ЕКСП-РЕЙЛ не було зазначено коду ЄДРПОУ ТДВ Первомайський спеціалізований кар`єр з огляду на наступне.

У відповідності до п.2 ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

За приписами ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2018 судом встановлено, що позовна заява має деякі недоліки, викликані недотриманням позивачем вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, які, проте, не тягнуть за собою наслідків у вигляді залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, а саме: в позовній заяві не вказано ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, який достеменно відомий позивачу з тексту договору про надання послуг №2009-18 від 13.02.2013 та з первинних бухгалтерських документів.

Судова колегія відзначає, що з матеріалів справи вбачається, що в тексті позовної заяви зазначені дані щодо повного найменування відповідача, його юридична адреса, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, які були відомі позивачеві.

До того ж код ЄДРПОУ ТДВ Первомайський спеціалізований кар`єр зазначений у доданих до позовної заяви документах, а саме договорі про надання послуг, звіті експедитора, акті звірки та платіжних дорученнях.

За приписами ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Отже відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції визнав подані позивачем матеріали достатніми та встановив відповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 162,164 ГПК України.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що наведені апелянтом порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також наголошує, що апелянтом не наведено жодних заперечень щодо суті спору, зокрема не зазначено про визнання або заперечення щодо заявленої суми заборгованості, а також не надано доказів погашення заборгованості.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019 у справі №915/1110/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2019 у справі №915/1110/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного тексту постанови є 17.05.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.