Рішення

від 14.01.2019 по справі 916/2392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2392/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю,

при секретарі судового засідання Гонович Л.О.

розглянувши справу №916/2392/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС

до ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА

про стягнення

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_2 (керівник), ОСОБА_3, за ордером серії ОД № 391159 від 16.10.2018р.

від відповідача : ОСОБА_4, за довіреністю від 03.12.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА заборгованість у сумі 221 776, 2 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором комісії від 18.11.2013р. №21-594.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2392/18. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.11.2018р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень викладених у відзиві на позовну заяву Публічне акціонерне товариство УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА зазначає, що на даний час триває реалізація продукції переданої відповідачу за договором, а тому позивач передчасно звернувся з даним позовом оскільки обов'язок оплати ще не настав.

14.12.2018р. до господарського суду Одеської області від ПАТ Укрпошта в особі Одеської дирекції надійшло клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи. На розгляд експерта просить поставити питання: Якою на момент проведення експертизи є повна сума заборгованості Одеської дирекції ПАТ Укрпошта перед ТОВ Кондитерлюкс на підставі Договору комісії №21-594 від 18.11.2013р. укладеного між зазначеними підприємствами

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2018р. у задоволенні клопотання ПАТ Укрпошта в особі Одеської дирекції від 14.12.2018 про призначення судово-бухгалтерської експертизи - відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2018р. справу №916/2392/18 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті; судове засідання призначено на 14 січня 2019 року о 14 год. 40 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини:

18 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС (комітент) та Українським державним підприємством поштового зв'язку УКРПОШТА в особі директора Одеської дирекції УДППЗ УКРПОШТА (комісіонер) було укладено договір комісії №21-594 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, комісіонер (УДППЗ УКРПОШТА ) зобов'язується за дорученням комітента (ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС ), за винагороду, від свого імені та за рахунок комітента здійснити в інтересах останнього реалізацію товарів народного споживання (далі - товар). Асортимент товару (кондитерські вироби), що передається комісіонеру для реалізації, відповідно до п.1.2 Договору встановлюється відповідними додатками до вказаного Договору. Кількість та вартість товару, який передається комісіонеру для реалізації, згідно з п.1.3 Договору зазначається у відповідних ОСОБА_3 прийому - передачі товару.

Відповідно до п.1.5 Договору термін реалізації товару не повинен перевищувати строк його придатності.

Згідно з п.14.2 Договору, якщо товар не реалізовано протягом терміну реалізації (встановленого п.1.5 Договору), він підлягає поверненню комітенту.

Відповідно до п.7.1 Договору розрахунки між комітентом та комісіонером здійснюються на підставі Звітів комісіонера, що відповідає вимогам ст. 1022 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Винагорода комісіонера, згідно з п.7.2 Договору, виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів, отриманих від продажу товару комітента, і становить відповідно до п.6.1 Договору (у редакції п.6.1, викладеній додатковою угодою № 16 від 10 жовтня 2016 року), 30% від вартості реалізованого товару (з урахуванням ПДВ) за цінами, визначеними комітентом.

Під час укладення зазначеного Договору термін його дії, згідно з п.8.1, було встановлено до 31 грудня 2014 року. Однак, на підставі п.8.2 Договору, його дія щороку продовжувалася відповідними додатковими угодами. Зокрема, додатковою угодою № 18 від 30 грудня 2016 року пункт 8.1 Договору викладено в наступній редакції: 8.1 Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором .

Також, зазначеною додатковою угодою № 18 від 30 грудня 2016 року, пункт 1.5 Договору викладено в наступній редакції: 1.5 Термін реалізації Товару - з моменту отримання Товару філіалами (дирекціями) Комісіонером до 30.12.2017 .

Згідно з п.7.3 Договору, впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії Договору, комісіонер збирає із своїх структурних підрозділів нереалізований товар.

Остаточні розрахунки за реалізований товар, згідно з п.7.4 Договору, здійснюються протягом 15 банківських днів після повернення комісіонером нереалізованого товару та підписання Сторонами акту прийому - передачі товару.

У випадку виникнення обставин, що перешкоджають виконанню умов Договору, відповідно до п. 2.4 Договору, комісіонер зобов'язаний повідомити про це комітента у тижневий термін.

Як зазначає позивач, згідно умов Договору комісії, після 30.12.2017р. (кінцевий термін реалізації) Одеська дирекція ПАТ УКРПОШТА була зобов'язана повернути ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС нереалізований товар та здійснити остаточні розрахунки за реалізований товар.

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором, протягом 2018 року Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА надавалися звіти комісіонера за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень поточного року.

Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА згідно з вимогами п.2.5 Договору підготовлено та надано ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС останній Звіт комісіонера № 657 про реалізований товар за серпень 2018 року, на суму 221 677,12 грн.

Як зазначає позивач, на час подання позову зобов'язання за Договором комісії від 18 листопада 2013року №21-594 щодо виплати на користь ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС боргу у сумі 221 776,2 грн. Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА не виконано.

Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд зазначає, що взявши на себе зобов'язання оплатити вартість реалізованої продукції Публічне акціонерне товариство УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА повинно виконати їх у строк визначений Договором, проте в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті вартості реалізованого товару не виконав.

Суд не приймає до уваги правову позицію відповідача, яка ґрунтується на тому, що обов'язок оплати продукції ще не настав, оскільки продукція не реалізована.

Суд звертає увагу, що в звіті комісіонера №657 (т. 1 а.с. 17-18) чітко зазначено яка саме продукція реалізована та яка сума підлягає перерахуванню комітенту, звіт підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п.7.1 Договору розрахунки між комітентом та комісіонером здійснюються на підставі Звітів комісіонера, а тому звіт за серпень 2018р. є належним та допустимим доказом що підтверджує розмір заборгованості комісіонера.

В контексті спірних правовідносин суд не приймає до уваги правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС щодо визначення розміру заборгованості, оскільки сума 221776,2грн., яка зазначена в акті звірки взаємних розрахунків не підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, в даному випадку, відповідно до умов договору та положень ст. 1022 Цивільного кодексу України вартість реалізованої продукції визначається звітом комісіонера.

Отже, приймаючи до уваги, що позовні вимоги частково обґрунтовано належними та допустими доказами суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму яка визначена сторонами у звіті комісіонера №657, а саме 221677,12грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам..

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА (ЄДРПОУ 21560045 вул.Хрещатик,22, Київ 1, 01001) в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА (ЄДРПОУ 22485297, вул.Садова,10, Одеса, Одеська область, 65001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС (ЄДРПОУ 38847783, вул.Люстдорфська дорога,5, Одеса, Одеська область, 65017) заборгованість у розмірі 221677,12грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1761,21 грн.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства УКРПОШТА - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2019 р.

Суддя О.Ю. Оборотова