Постанова

від 09.04.2019 по справі 916/2392/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2392/18 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

Від позивача - ОСОБА_1, Ордер ОД № 391164, дата видачі : 16.10.18;

Від позивача - ОСОБА_2, протокол загальних зборів № 25/15, дата видачі : 25.03.15; Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРЛЮКС» ;

Від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 78, дата видачі : 28.01.19;

Вільний слухач - ОСОБА_4 паспорт серія №КК251332 від 22.04.99

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта»

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 року

у справі № 916/2392/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРЛЮКС»

до Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА»

про стягнення 221 776, 20 грн.,

(ухвалене суддею Оборотовою О.Ю. 14.01.19 о 15-24 год. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеси, повний текст складено 18.01.2019)

В судовому засіданні 09.04.2019 року згідно з ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРЛЮКС» звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» заборгованість у сумі 221 776, 2 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором комісії від 18.11.2013р. №21-594.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 року у справі №916/2392/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРЛЮКС» до відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРЛЮКС» заборгованість у розмірі 221677,12грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1761,21 грн.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРЛЮКС» до відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції ОСОБА_5 акціонерного товариства «УКРПОШТА» - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що взявши на себе зобов'язання оплатити вартість реалізованої продукції Публічне акціонерне товариство УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_5 акціонерного товариства УКРПОШТА повинно виконати їх у строк визначений Договором, проте в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті вартості реалізованого товару не виконав.

В звіті комісіонера №657 (т. 1 а.с. 17-18) чітко зазначено яка саме продукція реалізована та яка сума підлягає перерахуванню комітенту, звіт підписано та скріплено печатками сторін.

Отже, приймаючи до уваги, що позовні вимоги частково обґрунтовано належними та допустимими доказами суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму яка визначена сторонами у звіті комісіонера №657, а саме 221677,12грн.

Публічне акціонерне товариство Укрпошта з прийнятим рішенням не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 р. по справі № 916/2392/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач вважає зазначене рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

1. Відповідно до п.7.3. Договору впродовж 30 (тридцяти) робочих днів після закінчення терміну дії договору, Комісіонер збирає із своїх структурних підрозділів нереалізований товар. Таким чином, можливість отримання поверненого товару позивач мав ще у січні 2018 р., але не здійснив цього.

2. Згідно з п.1.1. Договору Комісіонер (Відповідач) зобов'язується за дорученням Комітента (Позивача), за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію товарів народного споживання, від свого імені за рахунок Комітента. При цьому, кінцевий термін реалізації товарів Договором не встановлений. Виходячи з цього, станом на період розгляду позову реалізація товарів за договором тривала та не закінчена до теперішнього часу. З цієї причини перерахування вартості нереалізованого товару з боку Відповідача не було. Але суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини.

3. Відповідно до ч.1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної статті ними є: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Згідно з ч. 2-3 ст. ст. 48 ГПКУ, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

14.12.2018 р. Міністерством інфраструктури України виданий наказ № 611 Про затвердження нової редакції Статуту ПАТ Укрпошта та інші питання діяльності , відповідно до п.1 якого змінений тип ПАТ Укрпошта з публічного на приватний. Відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом. Таким чином, на момент ухвалення рішення ПАТ Укрпошта до якого пред'явлений позов перестало існувати, проте заміни неналежної сторони зроблено не було.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/2392/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 611 від 14.12.2018 р. Про затвердження нової редакції Статуту ПАТ Укрпошта та інші питання діяльності , змінений тип ПАТ Укрпошта з публічного на приватний, затверджено Статут АТ Укрпошта , тощо.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що зміна повного та скороченого найменування зареєстрована 21.12.2018 року.

За положеннями ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Однак в даному випадку правонаступництво не відбулось, а лише змінено організаційно-правову форму відповідача з ОСОБА_5 акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство, а також змінено найменування.

Відповідно до п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за приписом статті 25 ГПК (ст.52 ГПК України в новій редакції) у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства").

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, 18 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОНДИТЕРЛЮКС (комітент) та Українським державним підприємством поштового зв'язку УКРПОШТА в особі директора Одеської дирекції УДППЗ УКРПОШТА (комісіонер) було укладено договір комісії №21-594 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, комісіонер (УДППЗ УКРПОШТА ) зобов'язується за дорученням комітента (ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС ), за винагороду, від свого імені та за рахунок комітента здійснити в інтересах останнього реалізацію товарів народного споживання (далі - товар). Асортимент товару (кондитерські вироби), що передається комісіонеру для реалізації, відповідно до п.1.2 Договору встановлюється відповідними додатками до вказаного Договору. Кількість та вартість товару, який передається комісіонеру для реалізації, згідно з п.1.3 Договору зазначається у відповідних ОСОБА_1 прийому - передачі товару.

Відповідно до п.1.5 Договору термін реалізації товару не повинен перевищувати строк його придатності.

Згідно з п.14.2 Договору, якщо товар не реалізовано протягом терміну реалізації (встановленого п.1.5 Договору), він підлягає поверненню комітенту.

Відповідно до п.7.1 Договору розрахунки між комітентом та комісіонером здійснюються на підставі Звітів комісіонера, що відповідає вимогам ст. 1022 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Винагорода комісіонера, згідно з п.7.2 Договору, виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів, отриманих від продажу товару комітента, і становить відповідно до п.6.1 Договору (у редакції п.6.1, викладеній додатковою угодою № 16 від 10 жовтня 2016 року), 30% від вартості реалізованого товару (з урахуванням ПДВ) за цінами, визначеними комітентом.

Під час укладення зазначеного Договору термін його дії, згідно з п.8.1, було встановлено до 31 грудня 2014 року. Однак, на підставі п.8.2 Договору, його дія щороку продовжувалася відповідними додатковими угодами. Зокрема, додатковою угодою № 18 від 30 грудня 2016 року пункт 8.1 Договору викладено в наступній редакції: 8.1 Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором .

Також, зазначеною додатковою угодою № 18 від 30 грудня 2016 року, пункт 1.5 Договору викладено в наступній редакції: 1.5 Термін реалізації Товару - з моменту отримання Товару філіалами (дирекціями) Комісіонером до 30.12.2017 .

Згідно з п.7.3 Договору, впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії Договору, комісіонер збирає із своїх структурних підрозділів нереалізований товар.

Остаточні розрахунки за реалізований товар, згідно з п.7.4 Договору, здійснюються протягом 15 банківських днів після повернення комісіонером нереалізованого товару та підписання Сторонами акту прийому - передачі товару.

У випадку виникнення обставин, що перешкоджають виконанню умов Договору, відповідно до п. 2.4 Договору, комісіонер зобов'язаний повідомити про це комітента у тижневий термін.

Як зазначає позивач, звертаючись до суду з позовом, згідно умов Договору комісії, після 30.12.2017р. (кінцевий термін реалізації) Одеська дирекція ПАТ УКРПОШТА була зобов'язана повернути ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС нереалізований товар та здійснити остаточні розрахунки за реалізований товар.

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором, протягом 2018 року Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА надавалися звіти комісіонера за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень поточного року.

ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС направлено на адресу Одеської дирекції ПАТ Укрпошта претензію №1 від 18.05.2018 року про повернення нереалізованого товару на суму 244 790,56 грн.; надання письмового звіту щодо реалізованої продукції.

Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА згідно з вимогами п.2.5 Договору підготовлено та надано ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС останній Звіт комісіонера № 657 про реалізований товар за серпень 2018 року, на суму 221 677,12 грн.

Як зазначає позивач, на час подання позову зобов'язання за Договором комісії від 18 листопада 2013 року №21-594 щодо виплати на користь ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС боргу у сумі 221 776,2 грн. Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА не виконано.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що взявши на себе зобов'язання оплатити вартість реалізованої продукції Публічне акціонерне товариство УКРПОШТА в особі Одеської дирекції ОСОБА_5 акціонерного товариства УКРПОШТА повинно виконати їх у строк визначений Договором, проте в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті вартості реалізованого товару не виконав.

Як зазначено вище, пунктом 7.1 Договору передбачено, що розрахунки між комітентом та комісіонером здійснюються на підставі Звітів комісіонера.

В звіті комісіонера №657 за серпень 2018 року(т. 1 а.с. 17-18) визначений перелік реалізованої продукції, її вартість, сума, яка підлягає перерахуванню комітенту.

Зазначений звіт підписано представниками комітента та комісіонера та скріплено печатками підприємств.

Доводи апелянта про можливість позивача забрати нереалізовану продукцію судовою колегією не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявна претензія позивача ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС про повернення нереалізованого товару на суму 244 790,56 грн.; проте доказів виконання зазначеної претензії та повернення відповідачем товару матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що кінцевий термін реалізації товарів Договором не встановлений також безпідставні, оскільки пунктами 7.3-7.4 договору встановлено, що впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору, комісіонер збирає із своїх структурних підрозділів нереалізований товар; остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15 банківських днів після повернення комісіонером нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Отже, згідно умов Договору комісії, після 30.12.2017р. (кінцевий термін реалізації) Одеська дирекція ПАТ УКРПОШТА була зобов'язана повернути ТОВ КОНДИТЕРЛЮКС нереалізований товар та здійснити остаточні розрахунки за реалізований товар, однак зазначених дій не здійснила.

Відповідно до п.7.1 Договору розрахунки між комітентом та комісіонером здійснюються на підставі Звітів комісіонера, а тому звіт за серпень 2018р. є належним та допустимим доказом що підтверджує розмір заборгованості комісіонера.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи ПАТ Укрпошта щодо акту звірки взаєморозрахунків, оскільки акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, в даному випадку, відповідно до умов договору та положень ст. 1022 Цивільного кодексу України вартість реалізованої продукції визначається звітом комісіонера.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині, яка визначена сторонами у звіті комісіонера №657, а саме 221677,12 грн.

Доводам апелянта про те, що на момент ухвалення рішення ПАТ Укрпошта до якого пред'явлений позов перестало існувати, проте заміни неналежної сторони зроблено не було, судовою колегією надана оцінка в описовій частині постанови , та враховано зміну найменування та організаційного типу підприємства з ПАТ Укрпошта та АТ Укрпошта .

Відповідно до ст.ст. 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282, 287-288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 року у справі №916/2392/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписаний 11.04.2019 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8