Рішення

від 17.01.2019 по справі 923/809/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Справа № 923/809/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

представники сторін не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ ГРУП", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат", м.Херсон

про стягнення коштів

Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім груп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" 540095,10грн. боргу, 2530,31 грн. в якості 3% річних, 29505,47грн. пені, 37806,65грн. штрафу у правовідносинах за договором поставки №462, укладеного сторонами 25.01.2018р.

Позов обґрунтований твердженням про невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

19.10.2018р. за вх.№10141 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що визнає частково позовні вимоги, а саме основний борг у розмірі 220000грн.

Відповідач також вказав, що не визнає позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та штрафу, оскільки позивачем порушено порядок досудової реалізації господарсько-правової відповідальності визначеної нормами ст. 222 ГК України. За твердженнями відповідача, на його адресу не було направлено претензію від 04.09.2018р. на яку посилається ТОВ "Єврохім груп" у позовній заяві.

30.10.2018р. за вх.№10508/18 від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ "Херсонський тепличний комбінат". В означеній відповіді позивач зазначає, що не порушував досудової реалізації господарсько-праової відповідальності визначеної нормами ст.222 ГК України оскільки не був зобов'язаний надсилати претензію відповідачу, а мав право її надіслати, до подачі позовної заяви до господарського суду Херсонської області.

У заяві про зменшення позовних вимог (вх.№3142/18 від 15.11.2018р.) позивач повідомив про здійснення відповідачем оплат та зменшив позовні вимоги в частині боргу до 100000грн., в якості 3% річних до 2438,51грн., пені - до 28434,99грн., в частині щодо стягнення штрафу вимоги залишені без змін та складають 37806,65грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Подана заява позивача відповідала вимогам ГПК України щодо правил її подання, та була прийнята судом. Ціною позову у справі визнається 168680,15грн., що складається з 100000грн. боргу, 28434,99грн. пені, 2438,51грн. в якості 3% річних, 37806,65грн. штрафу.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

12.12.2018р. за вх.№12029/18 від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про зменшення позовних вимог, за яким відповідачем було наведено контрозрахунок штрафу, пені та 3% річних, а також було зазначено про відсутність заборгованості перед позивачем станом на 12.12.2018р. за договором поставки №462 від 25.01.2018р.

12.12.2018р. за вх.№12030/18 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив витребувати у відповідача оригінал договору №462 від 25.01.2018р.

В підготовчому засіданні 13.12.2018р. представником позивача було надано на огляд суду оригінал договору №462 від 25.01.2018р., який було досліджено судом та у зв'язку з чим ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Також, 12.12.2018р. від 12031/18 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке у подальшому було не підтримано відповідачем, у зв'язку з дослідженням в підготовчому засіданні оригіналу договору №462 від 25.01.2018р.

У підготовчому засіданні 13.12.2018р. оголошувалась перерва до 18.12.2018р.

Позивачем у підготовчому засіданні 18.12.2018р. подано нові розрахунки пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції, що має наслідком збільшення позовних вимог.

Суд не прийняв вказані розрахунки на підставі ч.5 ст.46 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Збільшення розміру позовних вимог здійснюється шляхом подання до суду відповідної заяви, вимоги до форми та змісту якої наведені у ст.170 ГПК України.

Частиною 5 ст.46 ГПК України встановлено, що у разі подання, у тому числі заяви про збільшення позовних вимог, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Позивачем не подано заяви про збільшення позовних вимог взагалі та відсутні докази направлення такої заяви іншій стороні.

Крім того, як зазначалося, нормами ч.2 ст.170 ГПК України встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Надані позивачем розрахунки мають підпис особи: "Представник за довіреністю ТОВ "ВІК БУД Трейд" ОСОБА_1 14.12.2018".

Проте як, ТОВ "ВІК БУД Трейд" не є стороною у справі та матеріали справи не містять документів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ "Єврохім груп".

Крім того, у наданих розрахунках наведено розрахунок втрат від інфляції, стягнення яких не було предметом позовних вимог за текстом позовної заяви.

Отже, слід вважати здійснення такого нарахування зміною предмета позову.

Проте, позивачем відповідної заяви, з додержанням вимог ст.46 та ст.170 ГПК України, суду не подано.

Частиною 5 ст.46 ГПК України передбачено, що у разі неподання доказів направлення заяви про збільшення позовних вимог та/ або про зміну предмета позову іншим учасникам суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Ухвалою суду від 18.12.2018р. було відмовлено у прийнятті до розгляду поданих позивачем розрахунків пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції (вх.№2/3138/18 від 18.12.2018), що без відповідної заяви позивача кваліфіковані судом як зміна предмету позову та збільшення позовних вимог.

Цією ж ухвалою суду було постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.01.2019р.

03.01.2019р. за вх.№30/19 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, штрафу та 3% річних.

Суд означену заяву позивача залишає без розгляду, виходячи з наступного.

У вказаній заяві зазначено інший період за який нараховано 3% річних та пеню, ніж той що вказаний у розрахунках доданих ТОВ "Єврохім груп" до позовної заяви.

Так, у позовній заяві ТОВ "Єврохім груп" здійснено розрахунок 3% річних та пені за період з 12.07.2018р. по 06.09.2018р., а у заяві від 03.01.2019р. (вх.№30/19) з 29.07.2018р. по 06.09.2018р.

Окрім того, суд розцінює подану позивачем заяву 03.01.2019р. (вх.№30/19), як заяву про зменшення позовних вимог, враховуючи, що з урахуванням заяви ТОВ "Єврохім груп" про зменшення позовних вимог (вх.№3142/18 від 15.11.2018р.), ціною позову у справі визначено 168680,15грн., що складається з 100000грн. боргу, 28434,99грн. пені, 2438,51грн. в якості 3% річних, 37806,65грн. штрафу, поряд з цим, позивачем у заяві 03.01.2019р. (вх.№30/19), до стягнення заявлено меншу суму 3% річних, а саме 1775,66грн., та меншу суму пені - 20715,98грн.

Як зазначалося вище, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 18.12.2018р. підготовче провадження у справі було закрито.

Заява позивача з зазначенням меншої суми 3% річних та пені заявлених до стягнення з відповідача надійшла до суду 03.01.2019р., тобто після закриття (закінчення) підготовчого засідання.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Строк наданий позивачу для реалізації його права на зменшення позовних вимог відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, обмежений підготовчим засіданням, а саме тим, що позивачу надано право зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Враховуючи, що позивачем заяву в якій зменшено розмір позовних вимог подано після закриття підготовчого провадження по справі, то позивачем реалізоване право на зменшення позовних вимог з пропуском встановленого законом строку.

На підставі ч.2 ст.118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, та враховуючу відсутність клопотання позивача про поновлення процесуального строку встановленого законом для зменшення позовних вимог, суд залишає заяву позивача від 03.01.2019р. (вх.№30/19) без розгляду.

В судовому засіданні 17.01.2019р. представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань до суду не подавали.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, суд визнав за можливе розглянути по суті справу за наявними матеріалами справи за відсутністю представників сторін в судовому засіданні.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

25.01.2018р. між ТОВ "Єврохім груп" (постачальник) та ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" (покупець) укладено договір поставки №462 (а.с. 10-13), за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти хімічну продукцію, найменування та загальна кількість якої відповідно до п.1.2. договору вказується в специфікаціях, у відповідності до умов договору (п.1.1. договору).

Сторони у п.3.1. договору узгодили, що поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції, або/та відповідного додатку.

Згідно п.3.6. договору датою постачання є дата передачі продукції покупцеві, яка вказана у товаросупровідних документах на продукцію.

Відповідно до п.4.1. та п.4.3. договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні (з урахуванням ПДВ) і визначається шляхом виставлення рахунку постачальником. Вартість договору складається з сум вартості продукції, відвантаженої за цим договором. Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються: шляхом відтермінування платежу строком на 14 календарних днів з моменту отримання покупцем видаткової накладної.

26.06.2018р. сторонами було підписано специфікацію 2 та специфікацію 3 до договору поставки №462 від 25.01.2018р. відповідно до яких постачальник зобов'язувався передати відповідачу продукцію на суму 520500грн. в т.ч. ПДВ та 19595,1грн. в т.ч. ПДВ відповідно.

В означених специфікаціях також вказано, що відповідно до умов оплати відбувається відтермінування платежу строком на 31 календарний день.

Відповідно до видаткової накладної №1074 від 27.06.2018р. (а.с. 16) позивач поставив відповідачу продукцію за договором №462 від 25.01.2018р. на суму 520500грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №1075 від 27.06.2018р. (а.с. 17) позивач поставив відповідачу продукцію за договором №462 від 25.01.2018р. на суму 19595,10грн. в т.ч. ПДВ.

За твердженнями позивача відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково у сумі 440095,10грн., не сплативши 100000грн. за поставлений за договором поставки №462 від 25.01.2018р. товар.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач розрахувався за поставлений товар у сумі, заявленій позивачем до стягнення - 100000грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 100000грн. за поставлений за договором поставки №462 від 25.01.2018р. товар, 28434,99грн. пені, 2438,51грн. в якості 3% річних, 37806,65грн. штрафу, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, згідно вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У специфікації 2 та специфікації 3 від 26.06.2018р. до договору поставки №462 від 25.01.2018р., які є невід'ємною частиною означеного договору, сторони узгодили, що товар оплачується на умовах відтермінування платежу строком на 31 календарний день.

Відповідно до видаткових накладних №1074 та №1075 від 27.06.2018р. відповідач отримав товар 27.06.2018р. на загальну суму 540095,10грн. та з урахуванням 31-денного відтермінування оплати товару передбаченого специфікаціями 2 та та 3 від 26.06.2018р., мав оплатити товар до 28.07.2018р. включно.

Відповідач не заперечує отримання товару за видатковими накладними №1074 та №1075 від 27.06.2018р. на загальну суму 540095,10грн.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачем до 28.07.2018р. було оплачено вартість товару отриманого від позивача за договором поставки №462 від 25.01.2018р. за видатковими накладними №1074 та №1075 від 27.06.2018р.

Позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача за поставлений за договором поставки №462 від 25.01.2018р. товар 100000грн.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З урахуванням означеного, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000грн. за товар поставлений за договором поставки №462 від 25.01.2018р., за видатковими накладними№1074 та №1075 від 27.06.2018р.

З урахуванням наведених обставин та не доведенням відповідачем оплати в повному обсязі отриманого товару за видатковими накладними №1074 та №1075 від 27.06.2018р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.

Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно зі ст.625 ЦК України за несвоєчасну оплату поставленого товару.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних та пені нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості поставленого товару (а.с.8).

В якості періоду за який нараховано пеню та 3% річних позивачем зазначено період з 27.06.2018р. по 06.09.2018р. В обґрунтування обраного періоду за який нараховано 3% річних та пеню, позивач посилається на п.4.3 договору яким передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються: шляхом відтермінування платежу строком на 14 календарних днів з моменту отримання покупцем видаткової накладної.

Поряд з цим, у специфікації 2 та специфікації 3 від 26.06.2018р. до договору поставки №462 від 25.01.2018р., які є невід'ємною частиною означеного договору, сторони узгодили, що товар оплачується на умовах відтермінування платежу строком на 31 календарний день.

Тобто датою з якою починається порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару є 29.07.2018р.

Суд здійснив власний розрахунок трьох процентів річних за період з 29.07.2018р. по 06.09.2018р., який складає 1775,66грн.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару передбаченого у специфікації 2 та специфікації 3 від 26.06.2018р. до договору поставки №462 від 25.01.2018р., та здійсненого судом перерахунку 3% річних, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 1775,66грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 662,85грн. в якості 3% річних (заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 2438,51грн. мінус 1775,66грн. в якості 3% річних, які визнанні судом такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім груп" про стягнення пені, суд зазначає наступне

У відповідності до п.7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем отриманого товару) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку ТОВ "Херсонський тепличний комбінат".

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" суми пені.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені, суд встановив, що останній є арифметично невірним, оскільки відповідачем нараховано пеню за період з 12.07.2018р. по 06.09.2018р., що в свою чергу не відповідаю початковій даті з якої почалося порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Так, як встановлено вище, з урахуванням 31-денного відтермінування оплати товару передбаченого специфікаціями 2 та 3 від 26.06.2018р., відповідач мав оплатити товар до 28.07.2018р. включно, а отже порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару починається у відповідача з 29.07.2018р. і саме з цієї дати має бути розраховано пеню.

Здійснивши власний розрахунок розміру пені за період з 29.07.2018р. по 06.09.2018р. суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача пені у розмірі 20715,98грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 7719,01грн. пені (заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 28434,99грн. мінус 20715,98грн. розміру пені, яка визнана судом такою, що підлягає стягненню з відповідача).

Окрім того, з огляду вище викладене, а також п.7.5. договору, за яким у випадку строків оплати за поставлений товар більше ніж на п'ять робочих днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від вартості поставленого, але неоплаченого товару, підставними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" штрафу у розмірі 37806,65грн. (7% від 540095,10грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2404,45грн. судового збору.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи означене та відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, судовий збір, сплачений за первісними вимогами до їх зменшення у більшому розмірі, а саме, у розмірі 6618,86грн. (9149,06грн. судовий збір сплачений при поданні позову - 2530,20грн., який мав бути сплачений за позовними вимогами після їх зменшення) поверненню позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (73000, м.Херсон, вул.Нафтовиків, буд.133, код ЄДРПОУ 37238536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім груп" (01103, м.Київ, бул.Дружби народів, буд.24/2, кв.49 код ЄДРПОУ 40541408) - 100000грн. боргу за договором поставки №462 від 25.01.2018р., 1775грн. 66коп. в якості 3% річних, 20715грн. 98коп. пені, 37806грн. 65коп. штрафу та 2404грн.45коп. по сплаті витрат на відшкодування судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 18.01.2019р.

Суддя Н.А. Павленко