Рішення

від 09.11.2018 по справі 804/18451/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Справа № 804/18451/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПИЛИП.С-ТАРА про стягнення 50542,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

10.11.2014р. Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПИЛИП.С-ТАРА та просить стягнути кошти відповідача з розрахункових рахунків підприємства, відкритих у банківських установах, до бюджету держави на суму податкового боргу 50542,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є платником податку на додану вартість, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.10.2014р. та розрахунку податкового боргу станом на 27.09.2018р. відповідач має податкову заборгованість на суму 50542,00 грн. по податку на додану вартість, яка виникла на підставі несплати узгодженого грошового зобов'язання по податковій декларації №9054335635 від 22.09.2014р. у сумі 50542,00 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано та податкову вимогу від 01.10.2013р. №75-15, яка була направлена відповідачеві, проте податковий борг залишився не сплаченим, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу у судовому порядку у відповідності до вимог ст.ст. 14, 16, 20, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. вказаний адміністративний позов повернуто позивачеві на підставі п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015р. апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. - без змін (а.с.27).

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018р. касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015р. - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.44-48,51-55).

Ухвалою суду від 10.09.2018р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, зазначеною ухвалою зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.59).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 10.09.2018р., відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження отримав 24.09.2018р. відповідно до вимог ст.ст. 129, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 66).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із наданих документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПИЛИП.С-ТАРА 07.08.2009р. зареєстровано як юридичну особу за адресою: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 35, кв.60, перебуває на податковому обліку у Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, копією витягу з ЄДРПОУ та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 60-63,79-81).

Згідно наданих розрахунку заборгованості станом на 24.10.2014р. та розрахунку податкового боргу станом на 27.09.2018р., відповідач має податковий борг на суму 50542,00 грн. (а.с.71,73).

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного платником самостійно відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість №9054335635 від 22.09.2014р. за серпень 2014р. з граничним терміном сплати - 02.10.2014р., датою виникнення податкового боргу є 03.10.2014р. (а.с. 75-76).

У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгодженого податкового зобов'язання за вищевказаною податковою декларацією, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми "Ю" №75-15 від 01.10.2013р. на суму 22883,57 грн., яка була надіслана 02.10.2013р. та вручена відповідачеві 14.10.2013р., що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового повідомлення (а.с.77-78).

Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За ст. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 50542,00 грн. у встановлені законодавством строки суду не надав з урахуванням того, що визначена платником податку сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у поданій декларації є узгодженою згідно до вимог п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 50542,00 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач, на момент подання позову - 10.11.2014р., був звільнений від сплати судового збору за п.21 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПИЛИП.С-ТАРА про стягнення 50542,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю ПИЛИП.С-ТАРА (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 35, кв.60, код ЄДРПОУ 36595688) на користь державного бюджету - податковий борг з податку на додану вартість у сумі 50542,00 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот сорок дві гривні 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва