Рішення

від 18.01.2019 по справі 351/1207/15-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2019 р. справа № 351/1207/15-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коломийського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.04.2016 року, постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2015 року, залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 року постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.07.2018 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постанову Снятинського районного суду від 20.11.2015 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію, передано на розгляд за предметною підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

18.12.2018 року адміністративна справа № 351/1207/15-а, супровідним листом Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.12.2018 року за № 2-а/351/73/18/13684 - вих./18 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року призначено адміністративну справу № 351/1207/15-а за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію - до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.01.2019 року повернув заяву Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про розгляд справи № 351/1207/15-а в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 04.01.2019 року за № 133/06 - без розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року допущено заміну відповідача - управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області правонаступником - Коломийським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Коломийським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправно відмовлено позивачу в зарахуванню до трудового стажу період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством, а саме як один рік за один рік і шість місяців. Зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно позивач вважає, що трудовий договір не є єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому позивач просить суд визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України Снятинському районі Івано-Франківської області у перерахунку йому пенсії за віком з урахуванням пільгового 1,5 кратного обчислення стажу, зобов'язати управління Пенсійного фонду України Снятинському районі Івано-Франківської області зарахувати пільговому обчисленні стажу у 4 роки 7 місяців 20 днів постійно у період з 10.08.1977 по 31.03.1982 та вахтово-експедиційним методом у період з 01.04.1982 до 12.10.2005 р., усього 16 років 4 місяці 7 днів з розрахунку за кожен рік - один рік і шість місяців, як трудовий стаж вироблений в районах Крайньої Півночі та зобов'язати управління Пенсійного фонду України Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з часу призначення пенсії з 12.06.2010 по даний час, також просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України Снятинському районі Івано-Франківської області виплатити 100% компенсації від втрати частини доходів з 12.06.2010 по даний час та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.01.20189 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.39-42). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що відповідно до пункту 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Зазначив, що крім трудової книжки позивача, його робота в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, жодним документом не підтверджена. В зв'язку з цим відсутні законні підстави для зарахування до трудового стажу із врахуванні районного коефіцієнту та північної надбавки за період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Коломийському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (управлінні ПФУ в Снятинському районі) з 12.06.2010 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.11).

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1977 року ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі постійним методом у період з 10.08.1977 по 31.03.1982, крім того вахтово-експедиційним методом з 05.11.1984 по 06.07.1985, з 08.09.1988 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 13.08.1992, 15.11.1997 по 25.03.1999, з 26.03.1999 по 26.03.2000, з 12.03.2001 по 12.10.2005 (а.с.13-22).

Позивач звернувся 24.06.2015 до відповідача із заявою про врахування при розрахунках розміру пенсії стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них (а.с.8).

Листом № 48/В-15 від 07.07.2015 управління Пенсійного фонду в Снятинському районі Івано-Франківської області відмовило позивачу в обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, оскільки він не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (а.с.23-25).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Цим Законом держава визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 статті 24 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено, що тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі Указ від 10.02.1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР" від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності І за вислугу років, а після 3 березня 1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" з п'яти до трьох років.

Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Радою Міністрів СРСР 28.02.1953р., встановлено, що пільги за роботу у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не надаються працівникам, які направляються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до них на строк менше 3 років.

За змістом абзацу 2 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до підпункту "д" пункту 15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися районний коефіцієнт та надбавка.

Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972р., Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990р. особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії за періоди роботи у даній місцевості до 1 січня 1991 року.

Щодо твердження відповідача, що крім трудової книжки позивача, його робота в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, жодним документом не підтверджена, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, до 1 січня 1991 року повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 7 червня 2018 року (справа №173/637/17) і від 7 лютого 2018 року (справа №590/871/17).

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач з 10.08.1977 по 31.03.1982 працював в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с.11).

Як наслідок, трудовою книжкою позивача підтверджено період роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982.

Доказів, які б вказували на недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством.

Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та встановлені на підставі поданих письмових доказів (документів) обставини справи, суд вважає, що до пільгового стажу один рік за один рік і шість місяців підлягає врахуванню період роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982.

З приводу періоду роботи позивача з 05.11.1984 по 06.07.1985, з 08.09.1988 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 13.08.1992, 15.11.1997 по 25.03.1999, з 26.03.1999 по 26.03.2000, з 12.03.2001 по 12.10.2005, то суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено пільгове обчислення роботи (страхового стажу) у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, вахтово-експедиційним методом.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року", "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ "Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 26 вересня 1967 року).

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Згідно пункту 5.9 "Основних положень про вахтовий метод організації робіт", затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Верховний Суд України при тлумаченні вище згаданих норм у постанові від 27 жовтня 2015 року (справа №21-3324а15) прийшов до висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються.

Аналогічна правова позиція також викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 по справі К/800/6592/16.

Підсумовуючи наведене вище, зважаючи на вахтово-експедиційний метод роботи позивача, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1977 року, пільги щодо зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Крім цього, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено врахування періоду стажу роботи в пільговому обчисленні після 1991 року.

За змістом статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, ні в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 1 січня 1991 року.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №676/7065/14-а.

Що стосується позовної вимоги позивача про виплату 100% компенсації від суми втрати частини доходів з 12.06.2010 року по даний час, то суд зазначає, наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

З аналізу положень статей 2, 5 КАС України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам (аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 404/6317/16-а та від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів та вважає їх передчасними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання неправомірною відмови управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982; зобов'язання Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області за вказаний період зарахувати спірний стаж із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; зобов'язати здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоплачені суми з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням раніше виплаченої пенсії.

Відповідно до частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 35,54 грн., що становить 50 відсотків задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37904176, вул. Валова, 47-а, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200) в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982.

Зобов'язати Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37904176, вул. Валова, 47-а, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з врахуванням до трудового стажу період роботи з 10.08.1977 по 31.03.1982 в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством, а саме як один рік за один рік і шість місяців з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37904176, вул. Валова, 47-а, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.