Постанова

від 02.04.2019 по справі 351/1207/15-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2114/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року, ухвалене суддею Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

30.07.2015 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області, в якому просить:

визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку йому пенсії за віком з урахуванням пільгового 1,5 кратного обчислення стажу;

зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) періоди роботи в районах Крайньої Півночі: стаж роботи постійним методом 4 роки 7 місяців 20 днів з 10.08.1977 по 31.03.1982; стаж роботи вахтовим методом до 12.10.2005;

зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з часу призначення пенсії з 12.06.2010 по даний час;

зобов'язати відповідача виплатити 100% компенсації від втрати частини доходів з 12.06.2010 по даний час та стягнути з відповідача судові витрати.

12.10.2018 позивач подав до суду додаток до позовної заяви, в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію згідно заробітку з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки та пільгового обчислення стажу з розрахунку 1 рік роботи за один рік і шість місяців роботи в районах Крайньої Півночі; зобов'язати відповідача повернути недоотримані кошти як такі, що втрачені з вини Пенсійного фонду з 12.06.2010 та виплатити заборгованість пенсії по даний час.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року замінено відповідача у справі - управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на правонаступника - Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982. Зобов'язати Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до трудового стажу період роботи з 10.08.1977 по 31.03.1982 в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством, а саме як один рік за один рік і шість місяців з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що трудовою книжкою позивача підтверджено період його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982.Доказів, які б вказували на недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством. Відтак, до пільгового стажу один рік за один рік і шість місяців підлягає врахуванню період роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.08.1977 по 31.03.1982.

Щодо періоду роботи позивача з 05.11.1984 по 06.07.1985, з 08.09.1988 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 13.08.1992, 15.11.1997 по 25.03.1999, з 26.03.1999 по 26.03.2000, з 12.03.2001 по 12.10.2005, то суд першої інстанції зазначає, що чинним законодавством України не передбачено пільгове обчислення роботи (страхового стажу) у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, вахтово-експедиційним методом.

Крім цього, чинним законодавством не передбачено врахування періоду стажу роботи в пільговому обчисленні після 1991 року. Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 1 січня 1991 року.

Що стосується позовної вимоги позивача про виплату 100% компенсації від суми втрати частини доходів з 12.06.2010 року по даний час, то суд зазначає, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року за період роботи в районі Крайньої Півночі з 05.11.1984 по 12.10.2005 та ухвалити нове рішення, яким:

визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку йому пенсії за віком з урахуванням пільгового обчислення стажу (кожний рік роботи за один рік і шість місяців) періоди роботи в районах Крайньої Півночі:

стаж роботи постійним вахтовим методом 4 роки 7 місяців 20 днів з 10.08.1977 по 31.03.1982; стаж роботи вахтовим методом до 01.01.1991 - 2 роки 11 місяців 24 дні, з 05.11.1984 по 06.07.1985 та з 08.09.1988 до 01.01.1991; решту стажу роботи вахтовим методом до 12.10.2005;

зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію згідно заробітку з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки та пільгового обчислення стажу, починаючи з часу призначення пенсії з 12.06.2010 по даний час;

зобов'язати відповідача повернути недоотримані кошти як такі, що втрачені з вини Пенсійного фонду з 12.06.2010 та виплатити заборгованість пенсії по даний час;

зобов'язати відповідача виплатити 100% компенсації від втрати частини доходів з 12.06.2010 по даний час та стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що управлінням Пенсійного фонду протиправно відмовлено йому в зарахуванню до трудового стажу період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством, а саме як один рік за один рік і шість місяців. Зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки він працював в районах Крайньої Півночі і подав відповідачу довідки про заробітну плату, з посиланням на первинні документи, особові рахунки по заробітній платі та інші уточнюючі документи які підтверджують про те, що він отримував заробітну плату з районними коефіцієнтами та північною надбавкою відповідно він має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії за весь періоди роботи у даній місцевості.

Також, апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо не задоволення його вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити 100% компенсації від втрати частини доходів.

Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Коломийському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (управлінні ПФУ в Снятинському районі) з 12.06.2010 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1977 року ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі постійним методом у період з 10.08.1977 по 31.03.1982, крім того вахтово-експедиційним методом з 05.11.1984 по 06.07.1985, з 08.09.1988 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 13.08.1992, 15.11.1997 по 25.03.1999, з 26.03.1999 по 26.03.2000, з 12.03.2001 по 12.10.2005.

24.06.2015 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про врахування при розрахунках розміру пенсії стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них.

Листом № 48/В-15 від 07.07.2015 управління Пенсійного фонду в Снятинському районі Івано-Франківської області відмовило позивачу в обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, оскільки він не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі Ямало-Немецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

Згідно абз. 1, 2 п.5 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі , постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі , Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року №1908-VІІ Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі .

Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності.

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану-два роки.

Про надання пільг, передбачених ст. 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених ст. 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).

Згідно п.6 Інструкції пільги, передбачені Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі , надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Абзацом 1 п.5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Отже, пільги, передбачені ст.5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 у період з 05.11.1984 по 06.07.1985, з 08.09.1988 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 30.09.1991, з 01.10.1991 по 13.08.1992, 15.11.1997 по 25.03.1999, з 26.03.1999 по 26.03.2000, з 12.03.2001 по 12.10.2005 працював вахтово-експедиційним методом.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені ст.1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені ст.5 цього ж Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-3324а15 та від 13 квітня 2016 року у справі № 344/9046/15-а, а також у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 338/1152/14-а (провадження № К/9901/30418/148) та від 11 грудня 2018 року у справі № 338/1096/15-а (провадження № К/9901/18711/18).

З урахуванням вищенаведеного, підстави для зарахування позивачу в пільговому обчисленні за 1 рік - 1 рік і 6 місяців період роботи вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, за спірні періоди - відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно заробітку з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі - Закон СРСР № 1480-I) Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту д пункту 15 Інструкції Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування , затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону СРСР № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ні Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ні Законом України Про пенсійне забезпечення не передбачено включення в заробітну плату для обрахунку пенсії північної надбавки та районного коефіцієнту.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення є регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених вище норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 (справа №348/1660/16, від 07.06.2018 (справа №345/3172/17), від 26.09.2018 (справа №671/86/15-а).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 404/6317/16-а та від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі №351/1207/15-а за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 02.04.2019.