Рішення

від 09.01.2019 по справі 1140/2326/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2326/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання - Черної О.Ю.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представник відповідача - Болотських А.Ю.;

третя особа ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_3;

представник третьої особи СТ "Весна" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - садівницьке товариство "Весна" про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради № 1413 від 31 травня 2018 року "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства";

- зобов'язати Соколівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області на найближчому засіданні сесії повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_4 про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 1,9873 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення яким затвердити проект землеустрою та передати зазначену земельну ділянку у власність заявника.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що в квітні 2018 року вона звернулась до Соколівської сільської ради із заявою про затвердження погодженого відповідно до вимог статей 186, 186 1 Земельного кодексу України проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - А.01.03), які розташовані в адміністративних межах Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Натомість, 31 травня 2018 року за результатом розгляду її заяви, відповідач прийняв рішення № 1413 "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства", яким відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, при цьому останній не навів жодних підстав для відмови в задоволенні поданої заяви. Дане рішення про відмову вважає необґрунтованою, тому просить суд скасувати її та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнається. Твердження позивача про те, що сільська рада у своєму рішенні від 31 травня 2018 року не навела жодних підстав з яких було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, вважає необґрунтованими, оскільки на його думку виходячи з положень статті 118 Земельного кодексу України сільська рада і не зобов'язана вказувати підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою. Відтак вказує, що відсутність у рішенні підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, не є безумовною підставою для його скасування (а.с.74-78 т.1).

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого із відзивом відповідача не погоджується. Зазначає, що відомості у відзиві не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі (а.с.101-104 т.1).

Третьою особою, ФОП ОСОБА_3, відповідно до чинного законодавства, до суду подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній повідомляє, що 02 листопада 2015 року між ФОП ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Алтей" укладено договір субпідрядних робіт №02.11/1 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - А.01.03), які розташовані в адміністративних межах Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.41 т.1).

Також зазначає, що проект землеустрою ним розроблено, погоджено у встановленому законом порядку, а всі підстави для відмов, які викладені Соколівською сільською радою в двох перших відмовах незаконні та надумані, а в рішенні № 1413 від 31 травня 2018 року їх взагалі не має, що, на його думку, свідчить про навмисне, корупційне бажання сільської ради позбавити законного права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки (а.с.41 т.1).

Представник третьої особи СТ "Весна" в судове засідання призначене на 09.01.2019 року не з'явився, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що на даний момент земельні ділянки площею 11,22 га не перебувають в користуванні СТ "Весна", а право користування на них було припинено відповідно до пунктів 5-16 розпорядження голови Кіровоградської РДА від 19.08.2009 №643-р, згідно власної заяви СТ "Весна". Відтак, земельні ділянки площею 11,22 га з 19.08.2009 перебувають в запасі на території Сокодівської сільської ради (а.с.87-90 т.1).

Також в поясненнях представником товариства вказано, що зважаючи на наведені факти та обставини, СТ "Весна" листом №1/10.04 від 10.04.2018 р. погодило та не заперечувало, щодо передачі Соколівською сільською радою таких земель у власність громадян, в т.ч. ОСОБА_4, в порядку передбаченому статтями 118, 121 Земельного кодексу України. Таким чином, відмова викладена в рішенні №1413 від 31.05.2018 є не обґрунтованою відповідачем, а тому сама по собі, зважаючи на норми статті 118 Земельного кодексу України, є незаконною. СТ "Весна" вважає позов гр. ОСОБА_4 обгрунтованими, та просить суд його задовольнити (а.с.87-90 т.1).

В судовому засіданні представники сторін та третя особа, ОСОБА_3, підтримали свої доводи, вказані у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях відповідно.

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Кіровоградська РДА розпорядженням №116-р від 18 лютого 2010 року надала дозвіл, зокрема ОСОБА_4, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з земель запасу, що перебувають у державній власності на території Соколівської сільської ради (а.с.126-129 т.1).

В подальшому позивачем, на виконання пункту 2 розпорядження Голови Кіровоградської районної державної адміністрації №116-р від 18.02.2010 р. між громадянами, в т.ч. ОСОБА_4, (з одного боку) та ТОВ фірма "Алтей" (з іншого боку) 22 лютого 2010 року було укладено договір підряду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність замовникам (а.с.105 т.1).

ТОВ фірма "Алтей" було виготовлено проект землеустрою, але у зв'язку з відсутністю коштів у всіх замовників він не був погоджений в повному обсязі, а земельні ділянки не пройшли державної реєстрації (а.с.105 т.1).

В 2015 році замовники звернулись до товариства з метою приведення проекту землеустрою до вимог діючого на 2015 рік законодавства. Зважаючи на те, що ТОВ фірма "Алтей" на той час вже не мала права здійснювати господарську діяльність у сфері землеустрою, товариство, з метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань, уклало договір субпідрядних робіт по розробці проекту землеустрою з ФОП ОСОБА_3 (а.с.105 т.1).

02 листопада 2015 року між ФОП ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Алтей" укладено договір субпідрядних робіт №02.11/1 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, в т.ч. ОСОБА_4, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - А.01.03), які розташовані в адміністративних межах Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.106 т.1).

Проект землеустрою розроблено відповідно до вимог Земельного кодексу України, ЗУ "Про землеустрій" на підставі отриманого дозволу на його розроблення та погоджено земельним відомством (а.с.112 т.1 - 90 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою та оригіналом проекту землеустрою.

06.09.2017 р. рішенням Соколівської сільської ради Про розгляд питання про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства вперше відмовлено позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦГІЗ А.01.03.), по 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради, у зв'язку тим, що розпорядження №116-р від 18 лютого2010 року відповідно пункту 3 втратило чинність, так як договір на розроблення проектної документації був заключний 02.11.2015 року №02.11.2015 р. (а.с.45 т.1).

Рішенням Соколівської сільської ради № 892 від 11 грудня 2017 року Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства було відмовлено ОСОБА_4 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦГІЗ А.01.03.), в тому числі по угіддях: - рілля за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради у в зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку виготовлений і не скасований державний Акт направо постійного користування СТ Весна (а.с.46 т.1).

За результатами розгляду останньої заяви позивача Соколівською сільською радою прийнято рішення №1413 від 31 травня 2018 року "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства", відповідно до якого відмовлено громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦІ 13 А.01.03.), в тому числі по угіддях: - рілля за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради (а.с.44 т.1).

Позивач не погоджуючись з відмовою в затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи таке рішення відповідача №1413 від 31.05.2018 протиправним, звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 Земельного кодексу України, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць погоджуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно ч. 6 та ч.7 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до ч.3 ст.50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Так, ст.186 Земельного кодексу України встановлений порядок затвердження землевпорядної документації.

При цьому, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приймається не на власний розсуд відповідача, а відповідно до ст.ст.6,13,14 Конституції України виключно в встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно ч.10 ст. 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що законодавством України встановлений чіткий порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як зазначалось вище, позивачем отримано згоду на розроблення проекту землеустрою згідно розпорядження Кіровоградської РДА №116-р від 18 лютого 2010 року, яке є чинним (а.с.130 т.1).

На виконання даного розпорядження ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради.

Судом встановлено, що вказана земельна ділянка перебуває в запасі на території Соколівської сільської ради з 19.08.2009 року, після припинення на неї права користування СТ Весна відповідно до пунктів 5-16 розпорядження голови Кіровоградської РДА №643-р від 19.08.2009 р. (а.с.188-190 т.1), оскільки перебувала у користуванні товариства на праві оренди згідно договору оренди землі 25.03.2008 р.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів ст.186-1 Земельного кодексу України, даний проект землеустрою було погоджено, що підтверджується висновком Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.01.2016 року 32-28-99.4-278/15-16 (а.с.52 т.2).

При цьому, суд звертає увагу, що після отримання позитивного висновку щодо проекту відведення земельної ділянки від відповідних установ та організацій відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, зобов'язаний протягом 14 днів, після подання погодженого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки позивачем був дотриманий встановлений законом порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подано всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Також, суд звертає увагу, що на вимогу ухвали від 23.08.2018 (а.с.1-2) на підтвердження підстав відмови відповідачем не надано копію витягу з протоколу двадцятої сесії восьмого скликання Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області про розгляд заяв, в тому числі й заяви позивача, про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим оскільки в ньому не зазначено підстави відмови у затверджені проекту землеустрою, а тому суд приходить до висновку, що рішення прийнято необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо непропорційно, тобто з порушенням п.п.3-6,8 ч. 2 ст.2 КАС України.

Враховуючи те, що оскаржуваним рішенням Соколівської сільської ради № 1413 від 31 травня 2018 року відмовлено не лише позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а й громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд, з метою захисту прав, інтересів саме позивача, частково задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Соколівської сільської ради № 1413 від 31 травня 2018 року "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови ОСОБА_4 в затверджені проекту землеустрою.

В задоволенні позовних вимог щодо скасування рішенням Соколівської сільської ради № 1413 від 31 травня 2018 року в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд вважає за необхідне відмовити.

Також, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язання Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області на найближчому засіданні сесії повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_4 про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 1,9873 га для ведення особистого селянського господарства.

Щодо іншої частини позовних вимог, зокрема щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення яким затвердити проект землеустрою та передати зазначену земельну ділянку у власність позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питань щодо прийняття рішення яким затвердити проект землеустрою та передати зазначену земельну ділянку у власність належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. №21-87а13, а згідно з статтею ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення яким затвердити проект землеустрою та передати зазначену земельну ділянку у власність позивачу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у вигляді витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 21500 грн. та витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, у разі неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката та за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Також варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи, обсягом витраченого часу та наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони (а.с.135-136 т.2). Також представник Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області стверджує, що вказаний адвокатом розмір витрат є необґрунтованим, щодо жодної з позицій не надано доказів які б підтверджували факт надання такої послуги адвокатом, відсутні письмові висновки за результатами вивчення та аналізу матеріалів справи та практики Верховного Суду, протоколи зустрічей, висновки про результати вивчення проекту землеустрою, акти виконаних робіт (а.с.134-136 т.2).

Аналіз наданих до суду документів свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у суді, надано копію договору про надання правової допомоги від 08.08.2018 р., розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера №119 про оплату наданої правової допомоги на суму 21500,00 грн. (а.с.25 т.1, 125-126 т.2).

Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21500,00 грн.

Водночас, згідно наданого до суду розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу, вбачається, що адвокатом надано допомогу наступного характеру: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, узгодження правової позиції - 2 год., вартість - 2000,00 грн.; правовий аналіз матеріалів справи - 2 год., вартість - 2000,00 грн.; підготовка процесуальних документів, подання позовної заяви до Кіровоградського окружного адміністративного суду м. Кіровограда - 5 год., вартість - 5000,00 грн.; підготовка та подання відповіді на відзив - 1 год., вартість - 1000,00 грн.; вивчення практики Верховного Суду щодо земельних правовідносин - 3 год., вартість - 3000,00 грн.; вивчення проекту землеустрою - 2 год., вартість - 2000,00 грн.; виготовлення копій матеріалів для подачі до суду (300 арк.) - 1 год. вартість - 500,00 грн. та участь у судових засідання - 4 год., вартість - 6000,00 грн. (а.с.125 т.2).

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, складність справи, складність наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також те, що відповідач заперечив проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у відповідній сумі, суд з урахуванням ст.139 КАС України, дійшов висновку щодо часткового задоволення вимоги позивача про присудження на її користь судових витрати на правничу допомогу адвоката.

Так, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати на оплату витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 500,00 грн.

Також при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, РНОКПП - НОМЕР_1) до Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (вул. Шевченка, буд.23, с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДРПОУ - 04364905), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - садівницьке товариство "Весна" (вул. Тараса Карпи, 56, кв. 3, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 20656323) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради № 1413 від 31 травня 2018 року "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства", в частині відмови ОСОБА_4 в затверджені проекту землеустрою.

Зобов'язати Соколівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області на найближчому засіданні сесії повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_4 про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 1,9873 га для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_4 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Присудити на користь ОСОБА_4 судові витрати на оплату послуг адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у розмірі 10 500 грн. (десять тисяч п'ятсот грн.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Дата складання повного рішення - 18.01.2019

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун