Постанова

від 27.03.2019 по справі 1140/2326/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2326/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Дніпрі апеляційну

скаргу Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (головуючий суддя - Сагун А.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2

до Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області

треті особи фізична особа-підприємець ОСОБА_3, садівницьке товариство "Весна"

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (далі - Відповідач), треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Третя особа-1), садівницьке товариство "Весна" (Третя особа-2) в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради №1413 від 31 травня 2018 року Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства ;

- зобов'язати Соколівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області на найближчому засіданні сесії повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_2 про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,9873 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення яким затвердити проект землеустрою та передати зазначену земельну ділянку у власність заявника;

- стягнути з Соколівської сільської ради витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 28004 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що в квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Соколівської сільської ради із заявою про затвердження погодженого відповідно до вимог статей 186, 1861 Земельного кодексу України проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - А.01.03), які розташовані в адміністративних межах Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Натомість, 31 травня 2018 року за результатом розгляду її заяви, відповідач прийняв рішення № 1413 "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства", яким відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, при цьому останній не навів жодних підстав для відмови в задоволенні поданої заяви. Дане рішення про відмову вважає необґрунтованою, тому просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, садівницьке товариство "Весна", про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме, ухвалено:

Визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради № 1413 від 31 травня 2018 року "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства", в частині відмови ОСОБА_2 в затверджені проекту землеустрою.

Зобов'язати Соколівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області на найближчому засіданні сесії повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_2 про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,9873 га для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату послуг адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у розмірі 10 500 грн. (десять тисяч п'ятсот грн.) (т. 2, а.с. 142-146).

Відповідач - Соколівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку (т. 2, а.с. 157-163).

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам і доводам, наданим Відповідачем, у тому числі стосовно пропуску Позивачем строку, визначеного п. 2 розпорядження голови КРДА №116-р від 18.02.2010 року, для укладення договору на розроблення проектної документації.

В обґрунтування апеляційної скарги також зазначено те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою садовим товариством Весна , з огляду на те, що згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, відомості про скасування державного акту на право постійного користування землею СТ Весна на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області - відсутні.

Позивачем - ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд в залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін(т. 2, а.с. 182-184).

Відзив обґрунтовано тим, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку правовідносинам, які виникли між Позивачем та Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області. Крім того, Позивач зазначає про те, що розпорядженням голови КРДА від 19.08.2009 року №643-р, згідно власної заяви СТ Весна , право користування СТ Весна на земельні ділянки площею 11,22 га було припинено, після чого вказані земельні ділянки були віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі.

Позивач та Третя особа-2, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.

За таких обставин, з урахуванням думки представника Відповідача та Третьої особи-1, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі нез'явившихся учасників справи.

В судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа-1 зазначила про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника Відповідача та Третьої особи-1, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Кіровоградською районною державною адміністрацією розпорядженням №116-р від 18 лютого 2010 року надано дозвіл, зокрема ОСОБА_2, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з земель запасу, що перебувають у державній власності на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т. 1, а.с.126-129).

На виконання пункту 2 розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації №116-р від 18.02.2010 року між громадянами, в т.ч. ОСОБА_2, (з одного боку) та ТОВ фірма "Алтей" (з іншого боку) 22 лютого 2010 року було укладено договір підряду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність замовникам (т. 1, а.с.105).

ТОВ фірма "Алтей" було виготовлено проект землеустрою, але у зв'язку з відсутністю коштів у всіх замовників він не був погоджений в повному обсязі, а земельні ділянки не пройшли державної реєстрації.

В 2015 році замовники звернулись до ТОВ фірма "Алтей" з метою приведення проекту землеустрою до вимог діючого на 2015 рік законодавства. Зважаючи на те, що ТОВ фірма "Алтей" на той час вже не мала права здійснювати господарську діяльність у сфері землеустрою, товариство, з метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань, уклало договір субпідрядних робіт по розробці проекту землеустрою з ФОП ОСОБА_3 (т. 1, а.с.105).

02 листопада 2015 року між ФОП ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Алтей" укладено договір субпідрядних робіт №02.11/1 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, в т.ч. ОСОБА_2, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - А.01.03), які розташовані в адміністративних межах Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т. 1, а.с.106).

ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою на підставі отриманого дозволу на його розроблення (т. 1, а.с.112 - т. 2, 90), який погоджено висновком Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області (т.2, а.с. 52).

06.09.2017 р. рішенням Соколівської сільської ради Про розгляд питання про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства №656 вперше відмовлено Позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦГІЗ А.01.03.), площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради, у зв'язку тим, що розпорядження №116-р від 18 лютого2010 року відповідно пункту 3 втратило чинність, так як договір на розроблення проектної документації був заключений 02.11.2015 року №02.11.2015 р. (т. 1, а.с. 16).

Рішенням Соколівської сільської ради № 892 від 11 грудня 2017 року Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства було відмовлено ОСОБА_2 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦГІЗ А.01.03.), в тому числі по угіддях: - рілля за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради у зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку виготовлений і не скасований державний Акт направо постійного користування СТ Весна (т. 1, а.с. 15).

За результатами розгляду останньої заяви Позивача Соколівською сільською радою прийнято рішення №1413 від 31 травня 2018 року "Про розгляд заяв від громадян про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства", відповідно до якого відмовлено громадянам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦІ 13 А.01.03.), в тому числі по угіддях: - рілля за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради (т. 1, а.с.14).

Оскарження правомірності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність №1413 від 31.05.2018 року є предметом судового розгляду в цій справі.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Земельного кодексу України 25.10.2001 року № 2768-III, Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 року № 858-IV; Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення Відповідача, з огляду на відсутність в останньому вказівки на підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою та з огляду на дотримання Позивачем встановленого законом порядку затвердження такого проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не погоджується із доводами суду першої інстанції про наявність підстав для присудження на користь Позивача витрат на правничу допомогу адвоката, з огляду на наступне.

Пунктом "в" ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (п.9).

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 цього Кодексу).

Згідно з ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України).

З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України випливає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Як зазначалось вище, Позивачем отримано згоду на розроблення проекту землеустрою згідно розпорядження Кіровоградської РДА №116-р від 18 лютого 2010 року, яке є чинним (т. 1, а.с.130).

На виконання даного розпорядження ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, територія Соколівської сільської ради.

Колегією суддів, на противагу доводам Відповідача, встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує Позивач, перебуває в запасі на території Соколівської сільської ради з 19.08.2009 року, після припинення на неї права користування СТ Весна відповідно до пунктів 5-16 розпорядження голови Кіровоградської РДА №643-р від 19.08.2009 р. (т. 1, а.с.188-190), оскільки перебувала у користуванні товариства на праві оренди згідно договору оренди землі з 25.03.2008 року.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання приписів ст.186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою ОСОБА_2 було погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.01.2016 року 32-28-99.4-278/15-16 (т. 2, а.с.52).

Після чого, ОСОБА_2 звернулась до Відповідача із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, враховуючи те, що у даному випадку Відповідачем розглядалася заява Позивача про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянкою, то відповідач міг відмовити у затвердженні такого проекту виключно із зазначених вище підстав.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, в порушення вимог чинного законодавства, рішення Соколівської сільської ради №1413 від 31 травня 2018 року взагалі є вмотивованим, оскільки не містить вказівки на будь-які підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Відповідачем з непередбачених чинним законодавством підстав не було прийнято рішення про затвердження поданого Позивачем проекту землеустрою.

Разом з тим, стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Частиною 1 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18.

З аналізу п. 3.1 розділу 3 наданої Позивачем копії договору про надання правової допомоги від 08.08.2018 року випливає, що грошова винагорода (гонорар) за даним договором та порядок оплати визначається в окремих додатках до цього Договору або в спеціальному договорі.

З огляду на зазначене, окремі додатки до договору про надання правової допомоги від 08.08.2018 року або спеціальний договір мають вчинятись в такій самій формі як і договір, в даному випадку - письмовій.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять ані оригіналу, ані копії окремих додатків до договору про надання правової допомоги від 08.08.2018 року або спеціального договору, що свідчить про відсутність належних доказів щодо встановлення між Позивачем та адвокатом Лобович О.Ю. порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстав для зміни розміру гонорару, порядку його сплати та умов повернення.

При цьому, наявний в матеріалах справи розрахунок (т. 2, а.с. 125) не є належним доказом дотримання Позивачем вимог чинного законодавства щодо підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки в зазначеному розрахунку відсутня вказівка на те, що останній є окремим додатком до договору, тобто його невід'ємною частиною.

Крім того, вказаний розрахунок взагалі не містить жодних дат, ані дати його складання, ані дати надання відповідних правових послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на не підтвердження здійснених витрат, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правову допомогу у даній адміністративній справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 09 січня 2019 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі №1140/2326/18 - скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_2 судових витрат на оплату послуг адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у розмірі 10 500 грн.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 02 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов