Рішення

від 14.01.2019 по справі 540/2436/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2436/18 09 год. 56 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - Андрієць А.С., Мехтієва Фізулі Вагиф огли

відповідача - Балихіної В.В., Димченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від,

встановив:

28 листопада 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "КАВІ" звернулося до суду з позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA508030/2018/000012/2 від 26.11.2018 року.

Ухвалою суду від 03.12.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 14.01.2019 р.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що здійснює імпорт скляного посуду від іноземного виробника ООО " Посуда" ( Росія) протягом 2017 -2018 років. Так, у листопаді 2018 р. відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки № 403 від 22.05.2017 р. та на підставі супроводжувальних документів позивачем було отримано від вказаного постачальника чергову партію товару ( столовий посуд) . З метою його митного оформлення позивачем було подано митну декларацію № UA 508030/2018/007185, в якій самостійно визначено митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), яка склала 1 256 250,96 російських рублів, на підтвердження якої надано митному органу повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 26.11.2018 р. відповідачем прийнято рішення № UA508030/2018/000012/2, яким скориговано митну вартість товару, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2018/00079, які на думку позивача є протиправними, оскільки прийняті всупереч статтям 53-55 МК України та спростовуються документами, наданими позивачем на підтвердження митної вартості товару, визначеної декларантом за основним методом, тобто за ціною контракту № 403 від 22.05.2017 р. Крім того, позивач вважає, що у митного орану відсутні законні підстави для застосування як другорядного, так і резервного методів для визначення скоригованої митної вартості товару, оскільки у відповідача наявна інформація щодо здійснення імпорту від ООО " Посуд" ( Росія) в Україну як за ідентичними так і за аналогічними цінами по таким покупцям, як ПНКФ " Акцент" ( м. Дніпро), ТОВ " Бар-Мастер" ( м. Київ) та ТОВ " Кристал" ( м. Одеса), а застосування інших другорядних методів на думку позивача є недоцільними через наявну можливість визначення митної вартості товарів за попередніми методами. Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості з використанням однієї ціни на всі товари в групі УКТ ЗЕД, то на думку позивача, є неправомірним, оскільки товари різні за характеристиками ( розмір, літраж) хоч і відносяться до одного коду УКТ ЗЕД. Крім того, позивач вважає, що ані оскаржуване рішення, ані картка відмови в прийняті митної декларації всупереч положенням ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України не містять відомостей про те, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено через надання яких саме документів неможливо встановити складові митної вартості, що свідчить про суб'єктивний характер прийняття вказаних рішень. При цьому, позивач звертає увагу, що значна кількість попередніх митних декларації щодо ідентичного товару, отриманого ТОВ "КАВІ" від того самого постачальника, були оформлені митним органом без зауважень.

17.12.2018 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позову, вважаючи, що оскаржуване позивачем рішення митного органу відповідає вимогам митного законодавства. Так, відповідач вказує, що за результатами перевірки поданої декларантом ТОВ "КАВІ" митної декларації № UA 508030/2018/007154 з доданими до неї документами, а також за результатами надання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів було встановлено, що всупереч розділу ІІІ зовнішньоекономічного договору декларантом не надано заявку на поставку, як письмовий доказ погодження умов договору, а надані декларантом витяги з каталогу не містять ціну, що підлягає сплаті за товар, тобто документально не підтверджують відомості про визначення митної вартості та не піддаються обчисленню. Крім того, наданий декларантом прайс - лист виробника не містить умов поставки, тоді як пунктом 1.2 зовнішньоекономічного договору визначені наступні умови поставки EXW або FCA. При цьому, в прайс - листі зазначено ціну "нетто руб.", тоді як жодний поданий разом з митною декларацією документ не містить "нетто" ціни та тлумачення (трактування) цього рівня ціни, відсутня інформація про те, чи включається до "нетто" ціни додаткові складові (витрати на навантаження товарів, упаковку - маркування, подачу транспортного засобу, експортні формальності тощо). З урахуванням викладених обставин відповідач дійшов висновку про неможливість визнання митної вартості товару, заявленої декларантом, у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про складові митної вартості (фактурна вартість, транспорті витрати, витрати на страхування), а подані декларантом документи містять розбіжності. З урахуванням вищезазначеного відповідач зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є таким, що прийнято обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2017 р. між продавцем ТОВ "Посуда" (Росія) та покупцем ТОВ "КАВІ" укладено договір поставки №403, згідно якому постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (м. Бор, РФ) або FCA (м. Бор) та передати у власність покупцю посуд зі скла, а також картонну упаковку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору та додатків до нього.

Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав від ТОВ "Посуда" (Росія) на умовах поставки FCA (м. Бор) столовий посуд із скла для пиття загальною кількістю 15 576 шт., вартістю 366 308,8800 рос. руб. (товар № 1); столовий посуд із зміцненого скла кількістю 7968 шт., вартістю 349 017,4800 рос. руб. (товар №2); столовий посуд із скла механічного виготовлення кількістю 4920 шт., вартістю 304 246,3200 рос. руб. (товар № 3); банка із скла механічного виготовлення кількістю 828 шт., вартістю 115 271,1600 рос. руб. (товар № 4); столовий посуд із зміцненого скла для пиття, кількістю 2748 шт., вартістю 70 362,0000 рос. руб. (товар № 5); інші вироби зі скла механічного виготовлення, кількістю 1968 шт., вартістю 51 045,1200 рос. руб. (товар № 6).

26.11.2018 р. ТОВ "КАВІ" подано до ВМО №1 м/п "Херсон-Центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі митну декларацію № UA 508030/2018/007185, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту, а саме, у сумі 1 256 250,96 рос. руб. ( 531 758,469 грн.).

На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 403 від 22.05.2017 р. та доповнення до нього, інвойс № 96022961 від 16.11.2018 р., пакувальний лист № 96022961 від 16.11.2018 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 0081622 від 16.11.2018 р.; сертифікат походження товарів № 8005002595 від 20.11.2018 р.; висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 17.08.2017 р. № 602-123-20-3/26302; рахунок перевізника № 273 від 15.11.2018 р.; платіжне доручення на підтвердження оплати перевізнику № 951 від 15.11.2018 р.; договір на перевезення № 16/05 від 16.05.2017 р.; експортна декларація країни - відправника № 10103080/191118/0061820 від 1911.2018 р.

За результатами перевірки вказаної декларації та поданих до неї документів за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ( АСАУР) виявлено ризики та сформовано Перелік митних формальностей від 26.11.2018 р., відповідно якому на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ТОВ "КАВІ" надати наступні відомості: банківські платіжні документи, що стосуються товару; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс - листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково повідомлено декларанта, що згідно з ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на вказане повідомлення митного органу, позивачем було надано наступні документи: проформа - інвойс №90254796 від 14.11.2018 р.; свіфт для підтвердження оплати постачальнику за попередніми поставками № 4533/131118 від 13.11.2018 р. до ВМД UA508030/2018/006209 від 10.10.2018 р.; витяги з каталогу; прайс-лист від виробника товару, що діє з 01.07.2018 р. по 31.12.2019 р.

26.11.2018 р. Митницею ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийнято рішення №UA508030/2018/000012/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд вказує наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З огляду на вказане, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тобто, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено у частині 6 статті 54 цього Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

При цьому, передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, позивач при декларуванні товару визначив митну вартість товару, виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору, інвойсу та інших документів постачальника, зокрема, митна вартість товару склала - 1 256 250,96 руб., вартість витрат на доставку товару до митного кордону України - 32 000 грн.

У рішенні про коригування митної вартості № UA508030/2018/000012/2 від 26.11.2018 р., митним органом визначено митну вартість товару за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України, а саме: товару №1 в сумі 581 296,32 рос. руб., з розрахунку 37,32 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (15 576 шт. х 37,32 = 581 296,32 рублів Російської Федерації); товару №2 в сумі 610 269,12 рос. руб., з розрахунку 76,59 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (7968 шт. х 76,59 = 610 269,12 рублів Російської Федерації); товару №3 в сумі 724 224,00 рос. руб., з розрахунку 147,20 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (4 920 шт. х 147,20 = 724 224,00 рублів Російської Федерації); товару №5 в сумі 132 013,92 рос. руб., з розрахунку 48,04 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (2 748 шт. х 48,04 = 132 013,92 рублів Російської Федерації); товару №6 в сумі 69 706,56 рос. руб., з розрахунку 35,42 рублів Російської Федерації за 1 штуку товару (1968 шт. х 35,42 = 69 706,56 рублів Російської Федерації).

При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації. Крім того, поданий разом з МД рахунок на перевезення від 15.11.2018 р. № 273 містить розбіжності, а саме: в документі наявне посилання одночасно на різні заявки від 22.10.2018 р. № 31 та від 09.11.2018 р. № 33, при цьому, заявки, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, декларантом надано не було.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини другої статті 58 МК України не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не усі відомості й розрахунки підтверджені документально.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі закріплено право митних адміністрацій переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропускається для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МК України.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів.

За змістом частини дев'ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судом, відповідно до розділу "Порядок та строки поставки" договору поставки № 403 від 22.05.2017 р., зокрема, поставка товару здійснюється партіями. Перевізник, реквізити, вид транспортного засобу, дата відвантаження вказуються покупцем в заявці на поставку товару ( далі - " Заявка"). Заявка направляється покупцем і погоджується постачальником згідно п. 3.2. даного договору ( п. 3.1. договору). Найменування, кількість, ціна , загальна вартість згідно інвойсу. Копії заявок, направлених та погоджених засобами електронної пошти, можуть бути використані в якості письмових доказів погодження суттєвих умов договору в суді ( п. 3.2. договору).

Відповідно до вказаних умов договору, між ООО " Посуд" та ТОВ " КАВІ" були погоджені умови поставки спірної партії товару та підписана заявка № 33 від 09.11.2018 р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом міжнародного сполучення, згідно якої вантажовідправником є ООО " Посуд", дата завантаження 15-16 листопада 2018 р., вантажоотримувачем є ТОВ " КАВІ", перевізник - ЧП " Марс".

Згідно інвойсу № 96022961 від 16.11.2018 р. загальна вартість товару становить 1 256 250,96 рублів Російської федерації, при цьому, вказано, умови поставки - FCA - Бор; без страхування; вид транспорту - автомобільний, умови оплати - відстрочка 45 днів тощо. При цьому, згідно наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків за період з 01.10.2018 р. по 25.12.2018 р. між ООО " Посуд" та ТОВ " КАВІ" розрахунок за вказану партію товару здійснено в повному обсязі у сумі 1 256 250,96 рублів Російської федерації.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

Отже, за умовами вказаного договору, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом міжнародного сполучення, інвойсу, позивач (покупець) зобов'язаний був нести витрати із перевезення товару від м. Бор, Російська Федерація.

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема, договору на транспортне обслуговування при міжнародних перевезеннях вантажів автомобільним транспортом № 16/05 від 16.05.17 р., укладеного позивачем із ПП "Марс" (перевізник); заявки № 33 від 09.11.18 на перевезення вантажу автомобільним транспортним засобом міжнародного сполучення, акту прийому - передачі виконаних робіт № 273 від 27.11.2018 р.; довідки ЧП " Марс" про транспортні витрати № 15.11/-1 від 15.11.2018 р., наданої для митних органів, транспортні витрати по перевезенню вантажу для ТОВ " КАВІ" автомобільним транспортом по маршруту м. Бор (Росія) - м. Херсон складають всього 53 000,00 грн., у т.ч. по маршруту м. Бор (Росія) - п/п Гоптєвка/Нехотєєвка, - 32 000,00 грн., від п/п Гоптєвка/Нехотєєвка - м. Херсон (Україна) - 21 000 грн.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що згідно митної декларацію № UA 508030/2018/007185 митна вартість спірної партії товару визначена з урахуванням умов поставки FCA - Борта та включає в собі фактурну вартість товару згідно інвойсу № 96022961 від 16.11.2018 р. та вартість транспортних витрат від м. Бор (Росія) - п/п Гоптєвка/Нехотєєвка.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 5 частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а саме, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, а саме: витрати на транспортування після ввезення.

З огляду на вказану норму МК України, транспортні витрати позивача по перевезенню вантажу за маршрутом від п/п Гоптєвка/Нехотєєвка - м. Херсон (Україна) в сумі 21 000,00 грн. не включаються до митної вартості товару, чим спростовується довід представника відповідача щодо не включення вказаної суми транспортних витрат до митної вартості товару.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання митного органу на розбіжності у транспортних документах, а саме посилання в рахунку № 273 від 15.11.2018 р. на заявки № 31 від 22.10.2018 р. та № 33 від 09.11.2018 р., оскільки позивачем були надані до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що спростовують будь-які сумніви митного органу щодо розміру транспортних витрат позивача.

Також суд вказує, що відповідно до п. 8 частини 3 ст. 53 Митного кодексу України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини надаються декларантом на вимогу митного органу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, в ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не спростовано, що у наданих позивачем до митного органу разом з митною декларацією документах, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містяться певні розбіжності.

Щодо правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі наявної у митного органу інформації, то як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів у тому ж фізичному стані; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у тому ж фізичному стані; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання і (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

При цьому, суд вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Однак, в ході розгляду справи представниками відповідача не надано доказів та не спростовано доводи позивача, викладені у позові щодо наявності у митного органу інформації щодо покупців - резидентів ПНКФ " Акцент" ( м. Дніпро), ТОВ " Бар-Мастер" ( м. Київ) та ТОВ " Кристал" ( м. Одеса), які отримували від ООО " Посуд" ( Росія) імпортний товар ТМ " PASABAHCE", як за ідентичними так і за аналогічними цінами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та, як наслідок, судом не встановлено порушення вимог статті 52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару. Відтак, рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508030/2018/000012/2 від 26.11.2018 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів відповідача, викладених у змісті відзиву на позовну заяву, а також висловлених представниками відповідача в ході розгляду справи, суд відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України не приймає їх до уваги як такі, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КАВІ" при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 1 803,97 грн., що підтверджується платіжним документом № 981 від 27.11.2018 р.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ТОВ "КАВІ" судовий збір у розмірі 1 803,97 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд -

вирішив :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (місцезнаходження 73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152-А, код ЄДРПОУ 41281404) до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13, код ЄДРПОУ 39624611) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508030/2018/000012/2 від 26.11.2018 р.

Стягнути з Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13, код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (місцезнаходження 73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152-А, код ЄДРПОУ 41281404) судовий збір в сумі 1 803,97 грн. (одна тисяча вісімсот три грн. 97 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 січня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 108020200