Постанова

від 14.01.2019 по справі 822/2084/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2084/18

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

14 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Дембіцького С.О.,

представника позивача: Потапової М.В.,

представника відповідача: Калужської Н.О.,

представника відповідача: Гончаров Я..М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького Державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2018 року позивач Хмельницьке Державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0083781308, прийняте заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області Процюком Т.М., яким нараховано Хмельницькому Державному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 753 455 грн. 76 коп., штрафні (фінансові) санкції на суму 2 068 319 грн. 76 коп. та пеню 288 643 грн. 51 коп.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0083781308, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області в частині нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 753 455 грн. 76 коп., штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 058 213 грн. 38 коп. та пені 288 643 грн. 51 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили щодо доводів апеляційної скарги в повному обсязі та просили її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Хмельницького державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства код ЄДРПОУ 23655123, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, за результатами перевірки складено акт №0709/22-01-14-01/23655123 від 06.04.2018.

Відповідно до висновку акта перевірки, встановлено ряд порушень, в тому числі і порушення вимог п.п.168.1.2, п.168.1, ст.168 та абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме позивачем не перераховано до бюджету під час виплати оподаткованого доходу суму нарахованого податку з доходів фізичних осіб, а саме не сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати на загальну суму 2753455,76 грн., в тому числі у липні 2015 року в сумі 3449,00 грн., серпні 2015 року в сумі 21322,06 грн., вересні 2015 року в сумі 22098,13 грн., жовтні 2015 року в сумі 27988,12 грн., листопаді 2015 року в сумі 22828,08 грн., грудні 2015 року в сумі 64324,76 грн., січні 2016 року в сумі 43340,77 грн., лютому 2016 року в сумі 67865,48 грн., березні 2016 року в сумі 87861,35 грн., квітні 2016 року в сумі 170696,43 грн., травні 2016 року в сумі 103271,21 грн., червні 2016 року в сумі 101601,37 грн., липні 2016 року в сумі 136668,50 грн., серпні 2016 року в сумі 113295,23 грн., вересні 2016 року в сумі 118600,21 грн., жовтні 2016 року в сумі 119745,38 грн., листопаді 2016 року в сумі 123721,08 грн., грудні 2016 року в сумі 126475,30 грн., січні 2017 року в сумі 63705,61 грн., лютому 2017 року в сумі 89129,66 грн., березні 2017 року в сумі 85776,03 грн., квітні 2017 року в сумі 105460,05 грн., травні 2017 року в сумі 190126,67 грн., червні 2017 року в сумі 131026,84 грн., липні 2017 року в сумі 175770,42 грн., серпні 2017 року в сумі 134438,51 грн., вересні 2017 року в сумі 100810,45 грн., жовтні 2017 року в сумі 103689,10 грн., листопаді 2017 року в сумі 98369,96 грн.

Крім того, перевіркою встановлено випадки порушення Хмельницьким Державним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати, а саме не сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати у сумі 22843,68 грн. в тому й числі у липні 2015 року в сумі 13699,62 грн. (граничний термін сплати 07.08.2015 р. перераховано ПДФО 21.08.2015 в сумі 13491,70 грн. та 08.09.2015 в сумі 217,92 грн.), листопаді 2015 року в сумі 706,13 грн. (граничний термін сплати 07.12.2015 перераховано ПДФО 22.12.2015 в сумі 706,13 грн.), липні 2017 року в сумі 8437,93 грн. (граничний термін сплати 10.08.2015 враховано ПДФО 22.08.2017 в сумі 8437,93 грн).

Позивач надіслав до відповідача заперечення на Акт перевірки, проте згідно з відповіддю ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25.04.2018 № 11020/22-01-13-08-07 вказані заперечення не спростовують висновки, викладені в Акті перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.04.2018 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0083781308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на суму 2753455 грн. 76 коп., в тому числі: штрафні (фінансові) санкції на суму 2068319 грн. 76 коп. та пеня 288643 грн. 51 коп..

Не погоджуючись із прийнятим Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області податковим повідомленням-рішенням № 0083781308 від 27.04.2018 позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Також, суд першої інстанції зазначив, що згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунках 641 (Дт.) банківських виписок, позивачем нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 3690335,69 грн.

Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за період з липня 2015 по грудень 2017 на загальну суму 2753455,76 грн. в тому числі у липні 2015 року в сумі 3449,00 грн., серпні 2015 року в сумі 21322,06 грн., вересні 2015 року в сумі 22098,13 грн., жовтні 2015 року в сумі 27988,12 грн., листопаді 2015 року в сумі 22828,08 грн., грудні 2015 року в сумі 64324,76 грн., січні 2016 року в сумі 43340,77 грн., лютому 2016 року в сумі 67865,48 грн., березні 2016 року в сумі 87861,35 грн., квітні 2016 року в сумі 170696,43 грн., травні 2016 року в сумі 103271,21 грн., червні 2016 року в сумі 101601,37 грн., липні 2016 року в сумі 136668,50 грн., серпні 2016 року в сумі 113295,23 грн., вересні 2016 року в сумі 118600,21 грн., жовтні 2016 року в сумі 119745,38 грн., листопаді 2016 року в сумі 123721,08 грн., грудні 2016 року в сумі 126475,30 грн., січні 2017 року в сумі 63705,61 грн., лютому 2017 року в сумі 89129,66 грн., березні 2017 року в сумі 85776,03 грн., квітні 2017 року в сумі 105460,05 грн., травні 2017 року в сумі 190126,67 грн., червні 2017 року в сумі 131026,84 грн., липні 2017 року в сумі 175770,42 грн., серпні 2017 року в сумі 134438,51 грн., вересні 2017 року в сумі 100810,45 грн., жовтні 2017 року в сумі 103689,10 грн., листопаді 2017 року в сумі 98369,96 грн. помилково позивачем був сплачений та зарахований на рахунок єдиного соціального внеску замість рахунку, що призначений для зарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 33111340700002, за кодом бюджетної класифікації 11010100.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції керувався тим, що зазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ПДФО, а не у випадку помилково сплачених сум ПДФО на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів. А тому, податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0083781308, підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2753455 грн. 76 коп., штрафних (фінансових) санкцій на суму 2058213 грн. 38 коп. та пені 288643 грн. 51 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пп.4.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.51.1 ст.51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені вказаним Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Як передбачено пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Як передбачено п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені вказаним Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, серед іншого є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. а , б п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до вказаного Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені вказаним Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов'язання. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України випливає, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що за несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків передбачено накладення штрафу, крім випадків, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку.

Крім того, ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України передбачає, що при виконанні держбюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Нацбанку України.

Відповідно до п.23-1 ст.2 Бюджетного кодексу України, єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Згідно з ч.4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів. З чим погодився представник відповідача в судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після виявлення податковим органом помилкового перерахунку коштів, позивачем було повернуто кошти та сплачено на відповідний рахунок з правильним призначенням (29.03.2018), що підтвердив представник позивача.

Враховуючи зазначене, вище колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган не вірно трактував дії позивача зазначивши, що ним було не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб, адже позивачем було помилково сплачено суми податку на доходи фізичних осіб на невідповідний рахунок. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ПДФО.

Крім того, позивачем до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було самостійно усунуто виявлену помилку податковим органом та здійснено повернення вказаних сум шляхом перерахування коштів на правильний рахунок.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1897/17 (К/9901/49746/18).

Яка передбачає, що поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення про єдиний казначейський рахунок встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення про єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Отже, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року № 21-377а15.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В частині апеляційної скарги щодо неврахування показів свідків, колегія суддів зазначає, що покази свідків допитаних в судових засіданнях суду першої інстанції суперечливі, а тому при їх дослідженні суд керувався ст.90 КАС України, згідно якої, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 січня 2019 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.