Ухвала

від 18.01.2019 по справі 910/562/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

18.01.2019Справа № 910/562/19

За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхліб"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетанг Плюс"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію права власності

Суддя Бондаренко Г. П.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхліб" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетанг Плюс" (далі - відповідач - 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію права власності. В позовній заві заступник прокурора міста Києва просить суд:

- скасувати рішення (індексний номер 43840127 від 02.11.2018) про державну реєстрацію права власності за ТОВ Інтерхліб на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2), прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Мутайламовим Ш.А.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (серія та номер 14) земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по АДРЕСА_2, укладений 05.01.2019 між ТОВ Інтерхліб (ідентифікаційний код: 24935095) та ТОВ Маркетанг Плюс (ідентифікаційний код: НОМЕР_4);

- скасувати рішення (індексний номер 44969769 від 05.01.2019) про державну реєстрацію права власності за ТОВ Маркетанг Плюс на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2), прийняте приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом незаконного вибуття з комунальної власності земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7, 383 га по АДРЕСА_2, оскільки будь - яких рішень про відчуження спірної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, державний акт на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_3 від 15.02.2007) не видавався.

Разом з позовною заявою заступником прокурора подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заступник прокурора просить суд:

- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві (реєстраційний номер: НОМЕР_2);

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві (реєстраційний номер: НОМЕР_2).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відчуження земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві за спірним договором відбулося після пред'явлення Київрадою до Господарського суду міста Києва 28.12.2018 позову про скасування державної реєстрації за ТОВ Інтерхліб права власності на спірну земельну ділянку, за на думку заступника прокурора свідчить про намір осіб, які заволоділи комунальним майном, ухилитися від його повернення.

При цьому, первинну реєстрацію права власності за ТОВ Інтерхліб на вказану земельну ділянку проведено на підставі недостовірних документів, а саме неіснуючого державного акту на право власності НОМЕР_3 від 15.02.2007 року. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести, на думку заступника прокурора, до ускладнення чи до неможливості поновлення порушених прав територіальної громади міста Києв в особі Київської міської ради, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетанг Плюс" має можливість на даний час вільно розпоряджатися земельною ділянкою, у тому числі відчужувати її.

Розглянувши заступника прокурора про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в п. 1, 2 та п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони іншим особам вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Частинами 3, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" було зазначено, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Так, підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. (Дана правова позиція викладена, наприклад в Постанові Верховного суду України від 18.07.2018 року у справі № 916/2851/17)

Фактично предметом спору у даній справі є спір щодо права власності на земельну ділянку, яка за твердженням прокуратури у встановленому порядку не передавалась у приватну власність, а отже, власником якої є територіальна громада в особі Київської міської ради.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову у справі є вимоги заступника прокурора (1) про скасування рішення (індексний номер 43840127 від 02.11.2018) про державну реєстрацію права власності за ТОВ Інтерхліб на спірну земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), (2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу (серія та номер 14) земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), укладеного 05.01.2019 між ТОВ Інтерхліб та ТОВ Маркетанг Плюс , (3) про скасування рішення (індексний номер 44969769 від 05.01.2019) про державну реєстрацію права власності за ТОВ Маркетанг Плюс на спірну земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1).

Із викладеного в позовній заяві заступника прокурора вбачається, що будь - яких рішень про відчуження спірної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, а державний акт на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_3 від 15.02.2007) не видавався.

У випадку задоволення позовних вимог, правові підстави для вибуття зазначеного майна із комунальної власності відпадуть, що в кінцевому випадку має призвести до поновлення права власності територіальної громади міста Києва на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві як відновлення порушеного права територіальної громади на вказану земельну ділянку.

В грудні 2018 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у відкритті провадження по якому Київській міській раді було відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019.

Разом з тим, після подання позову прокуратурою, вже 05.01.2019 між ТОВ Інтерхліб та ТОВ Маркетанг Плюс був укладений договір, визнання недійсним якого є предметом позовних вимог прокуратури.

Зазначене свідчить про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки після пред'явлення прокуратурою позову про визнання недійсними реєстраційних дій, що засвідчують право власності відповідача-1 на вказану земельну ділянку, що дає змогу зробити достатньо обґрунтоване припущення, що у разі не вжиття таких заходів до забезпечення позову як накладення арешту на майно - земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) може призвести до її подальшого відчуження, що буде ускладнювати чи унеможливати виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся в даній справі.

За змістом ст. 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Виходячи з аналізу наведених статей діючого законодавства, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетанг Плюс" (відповідача - 2), за яким на даний час зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві, наявне право вільно розпоряджатися даним майном, тобто у нього існує об'єктивна можливість відчужити його у будь-який спосіб під час розгляду даної справи, яка стосується встановлення належної особи, якій належало та належить право власності на зазначений вище об'єкт, що значно ускладнить виконання рішення суду.

В пункті 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарським судам роз'яснено, що обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Враховуючи, що відповідачами вчинені дії щодо відчуження земельної ділянки та по реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві, в результаті чого відповідач - 2 набув об'єктивної можливості відчужити її у будь-який спосіб під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що такі дії відповідачів свідчать в даному випадку, про фактичну наявність обставин, з якими пов'язується застосування такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві, що стосуються предмета спору, з метою запобігання її відчуження.

Суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із заявленими прокурором в інтересах позивача вимогами.

Вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві може бути відчужена в процесі розгляду даної справи.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Щодо інших заходів до забезпечення позову, про які клопоче прокуратура, а саме заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві, то суд вважає, що в цій частині заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 вказаного закону визначено, що обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно зі ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна.

При цьому, зокрема, Кримінальним процесуальним кодексом України визначено поняття арешту майна. Так, відповідно до частини першої статті 170 вказаного Кодексу арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З наведеного вбачається, що в Державному реєстрі прав відбувається державна реєстрація обтяження, що стосується самого речового права, а не об'єкта.

За таких умов, у разі наявності зареєстрованого обтяження права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав, власнику заборонено вчиняти дії пов'язані з реалізацією ним своїх правомочностей щодо певного об'єкта нерухомого майна.

У той же час щодо такого об'єкта нерухомого майна можуть існувати зареєстровані в Державному реєстрі прав інші речові права, похідні від права власності, чи обтяження речових прав, які можуть змінюватися або припинятися. При цьому такі дії можуть відбуватися не у результаті реалізації власником своїх правомочностей, а у результаті дій іншої сторони правочину, обтяжувача.

За таких умов відсутні підстави для задоволення вимог заступника прокурора щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, оскільки це є втручанням суду в дискреційні повноваження інших органів державної влади або осіб, яким органи державної влади делегували такі функції.

Крім того, за переконанням суду вжиття такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно - земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів у м. Києві здатне в достатній мірі забезпечити реальний захист прав позивача, у разі задоволення позовних вимог, буде запобігати невиправданому розширенню кола осіб, яким може бути передано право власності на спірну земельну ділянку (права відповідачів на яку оспорюються прокуратурою), а тому потреби у вжитті такого заходу до забезпечення позову як заборона будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки та будь-яким особам (в тій редакції, в якій це зазначено в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову), не має.

Суд також зазначає, що в тій редакції, в якій прокуратура просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, такий захід забезпечення позову є неспіврозмірним заявленим позовним вимогам заходом забезпечення, містить ознаки втручання суду в дискреційні повноваження органів реєстрації, а отже в даній частині заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та встановивши обставини в їх сукупності, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню щодо накладення арешту на майно.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача - 2 у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призводять до втручання у звичайну господарську діяльність відповідних осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для запобігання перешкод у виконані рішення суду у разі задоволення позовних вимог та належному захисті та відновленні порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. З метою забезпечення позову Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхліб" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетанг Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію права власності накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 7,383 га по вул. Радистів, земельна ділянка 73 у м. Києві (реєстраційний номер: НОМЕР_2) .

3. В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову, щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії - відмовити.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 18.01.2019, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

5 Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

6 Стягувачем за даною ухвалою є - Прокуратура міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславянська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019).

7. Боржником за даною ухвалою є - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетанг Плюс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, Військове містечко № 3, буд. 240, кв. 49; ідентифікаційний код 42714322).

8. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.01.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко