Ухвала

від 18.01.2019 по справі 344/609/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/609/19

Провадження № 11-сс/4808/19/19

Категорія ст. 174 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду ОСОБА_3 , ознайомившись з апеляційною скаргою представника заявника ТОВ «Лінісе-Тисмениця» - захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.01.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника заявника ТОВ «Лінісе-Тисмениця» - захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №32018090000000013 від 14.03.2018 року.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді представник заявника ТОВ «Лінісе-Тисмениця» - захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та скасувати арешт накладений на майно ТОВ «Лінісе-Тисмениця» ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.12.2018 року.

Вважаю, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити з поверненням апеляційної скарги апелянту, у зв`яжу із тим, що вказана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, виходячи наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 і 2 статті 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Приписами вказаної вище норми закону передбачено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 190 КПК);

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК);

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 197 КПК);

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК);

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК);

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 499 КПК);

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 499 КПК);

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 509 КПК);

9) арешт майна або відмову у ньому (глава 17 КПК);

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (глава 15 КПК);

11) відсторонення від посади або відмову у ньому (глава 14 КПК);

12) відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ст. ст. 284, 303 КПК);

13) повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ст. 304 КПК);

14) відмову у відкритті провадження по скарзі на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ст. 304 КПК).

Зазначений перелік є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, заперечення проти інших ухвал слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

При цьому, статтею 174 КПК України визначено порядок скасування арешту майна та вказано на ухвалу слідчого судді за результатами розгляду відповідного клопотання. Цією нормою не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку рішення слідчого судді, прийнятого за результатом розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.

Право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про право на оскарження рішень слідчих суддів, діє в межах тих повноважень, які встановлені діючим кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Виходячи із системного тлумачення низки положень КПК України, що стосуються постановлення слідчим суддею ухвал, ухвали за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна, до вказаного переліку не входять, та в апеляційному порядку оскарженню не підлягають.

За наведених вище обставин, оскаржуване рішення слідчого судді не може бути предметом апеляційного перегляду.

Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області помилково вказав в резолютивній частині прийнятого ним рішення про те, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України.

Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема цей Суд у своєму рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що у спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

За таких обставин, враховуючи те, що представником заявника ТОВ «Лінісе-Тисмениця» - захисником ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою належить відмовити.

Вважаю, що таке рішення не перешкоджає особі у доступу до правосуддя та не позбавляє її права звернення до уповноваженого органу за захистом своїх прав, свобод та інтересів в межах та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом.

Керуючись ст. ст. 309, 399, 422 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника заявника ТОВ «Лінісе-Тисмениця» - захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.01.2019 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, представнику заявника ТОВ «Лінісе-Тисмениця» - захиснику ОСОБА_4 разом з апеляційною скаргою та додатками до неї.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду.

Суддя ОСОБА_3