Постанова

від 15.01.2019 по справі 409/572/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 409/572/18

Провадження № 22-ц/810/372/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Яреська А.В., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря Перішкіна Т.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника співвідповідача ОСОБА_3,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Мирненська сільська рада, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2018 року, ухваленого Білокуракинським районним судом у складі: судді Третяка О.Г. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мирненської сільської ради, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області з вказаним позовом, який мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його сестра ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, яка розташована на території Червоноармійської сільської ради. Єдиним спадкоємцем після її смерті є позивач. Про спадщину позивачу було відомо, і у встановлений шестимісячний строк він хотів подати заяву про прийняття спадщини, проте заяву у нього не було прийнято через те, що позивач не міг підтвердити родинні відносини із сестрою. Оскільки джерелом існування позивача є лише його пенсія, коштів на юристів не вистачало, і тому своєчасно спадщину він не оформив. У 2017 році позивачу повідомили, що якщо не буде оформлена спадщина, то вона може бути визнана відумерлою, тому позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із померлою сестрою ОСОБА_7 Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.01.2018 року його заяву було задоволено та встановлено факт родинних відносин між позивачем та його померлою сестрою.

Вважає вказані причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, тому просив суд визнати пропущений ним строк для прийняття спадщини з поважних причин та визначити йому додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мирне Білокуракинського району Луганської області.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.05.2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 в якості співвідповідача.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов від ОСОБА_5 в особі свого представника ОСОБА_3, зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ОСОБА_5 є онукою померлої ОСОБА_7, сином якої був ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, і донькою якого є ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_8 співвідповідач ОСОБА_5 як спадкоємиця оформила спадщину після свого батька. ОСОБА_7 проживала одна, у передбачений законом строк з заявою про прийняття спадщини після її смерті до нотаріуса ніхто не звертався. Позивачу ніщо не перешкоджало своєчасно реалізувати свої спадкові права, доказів свого скрутного матеріального становища він не надав, і в Україні існує інститут безоплатної правової допомоги.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мирненської сільської ради, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено у повному обсязі за необгрунтованістю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд із посиланням на застосування до спірних правовідносин сторін вимог ст.ст. 1270, 1272 ЦК України мотивував своє рішення тим, що позивач пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини і не довів поважність причин пропуску цього строку.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій,вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, яке полягає в неповноті встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного його дослідження та оцінки, і неправильного визначення відповідно до встановлених обставин справи, просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги є фактично підстави позову та посилання скаржника на порушення судом його процесуальних прав, оскільки 05 жовтня він по повістці з'явився до суду, але йому було повідомлено, що справа розглядатися не буде, проте рішення було винесено із зазначенням про неявку позивача та його представника.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 07 листопада 2018 року, ухвалою суду від 20 листопада 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 18 грудня 2018 року о 12-й. У судовому засіданні 18.12.2018 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 про витребування у приватного нотаріуса копії спадкової справи. Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу справ від 15.01.2019 року вилучено суддю Кострицького В.В. у зв'язку із перебуванням у відпустці, новий суддя у складі суду Єрмаков Ю.В., та вилучено суддю Стахову Н.В. у зв'язку із знаходженням на лікарняному, новий суддя у складі колегії Яресько А.В.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, оскільки позивач не надав доказів поважності пропуску ним передбаченого законом строку для прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, позивач пояснив, що сестра ОСОБА_7 ще за життя передала йому свої документи на землю, він звертався до нотаріуса за прийняттям спадщини усно, і йому усно було відмовлено, оскільки у них із сестрою є розбіжності в написанні прізвищ. Письмових доказів про це немає, оскільки нотаріус не видавав йому постанову. Коштів для належного звернення до суду та до нотаріуса він не мав, оскільки на той час пенсію ще не отримував, лікувався після операції і не міг працювати за станом здоров'я. Онука померлої сестри - відповідач ОСОБА_5, як і її батько ОСОБА_10, з ОСОБА_7 не спілкувалися, не брали участі в її похованні, тому вважає, що він також має право претендувати на спадщину.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав відзив на скаргу.

Представник відповідача Мирненської сільської ради Білокуракинського району, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

Відповідач ОСОБА_5 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у визначеному законом порядку, який передбачено ст. 1-1 закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції .

Наведене відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Судом встановлені наступні факти, які підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.01.2018 року визнано, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідними братом ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 померлій ОСОБА_7 на праві власності належала земельна ділянка площею 11,6239 га, що знаходиться на території Червоноармійської сільської ради (а.с. 10).

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Мирненської сільської ради Булокуракинського району Луганської області 07.11.2017 року №706, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: сел. Мирне Білокуракинського району Луганської області, проживала одна (а.с. 11).

Постановою від 11 червня 2018 року приватним нотаріусом Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Зарубовою С.О. відмовлено позивачу в видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно, що належить ОСОБА_7, оскільки встановлений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропустив (а.с. 64).

Суд вірно визначився із характером спірних правовідносин та застосував до них відповідні норми.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Причини пропуску зазначеного строку можуть бути визнані поважними в наступних випадках: через тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

При цьому, у абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Окрім цього, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Суд вірно встановив, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини без поважних причин.

Довід апеляційної скарги про матеріальну неспроможність позивача своєчасно реалізувати свої спадкові права не заслуговує на увагу, оскільки спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Зі змісту п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ 03.03.2004 N 20/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вбачається, що письмову заяву про прийняття спадщини та відмову від неї може бути надіслано поштою (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року).

Отже, своєчасна реалізація позивачем своїх спадкових прав на етапі подання заяви про прийняття спадщини не була пов'язана з будь-якими витратами, і після її подання позивач за умови розбіжностей у написанні свого прізвища та прізвища спадкодавця мав без обмеження будь-яким строком доводити свої родинні відносини із померлою.

Посилання скаржника на те, що сестра за життя передала йому правовстановлюючі документи на землю і він їх утримував у себе, є помилковими з огляду на вимоги Цивільного Кодексу України, 2004 року. Вказані обставини не свідчать про належну реалізацію позивачем ОСОБА_1 своїх спадкових прав, оскільки він із померлою не проживав і заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав, як того вимагають частина 3 статті 1268 та частина перша статті 1269 ЦК України.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тому намагання скаржника довести безпідставність набуття відповідачем ОСОБА_5 права власності на спадкове майно не стосуються предмету розглядуваної справи, а оскільки вказана особа відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є його власником, то суд правильно визначився із колом учасників справи та залучив її у якості співвідповідача.

І як свідчить копія спадкової справи, витребувана за клопотанням відповідача ОСОБА_5 та досліджена у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_7 крім позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 за прийняттям спадщини не зверталися (а.с. 110-126).

Як є помилковими і посилання скаржника ОСОБА_1 на практику вищих судів, зокрема рішення Верховного Суду України у справах № 6-1320цс17 від 23 серпня 2017 року, № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року, № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року, оскільки такі посилання є власним тлумаченням ОСОБА_1 вказаних правових позицій, в яких йдеться про застосування правил частини третьої статті 1272 ЦК України за умови, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вказані обставини у справі позивачем не зазначені у розумінні вимог закону та не доведені.

Довід апеляційної скарги про порушення судом процесуальних прав позивача і розгляд справи за його відсутність не ґрунтується на матеріалах справи, в яких наявна заява повноважного представника позивача ОСОБА_6 про розгляд справи без участі позивача та його представника та прохання задовольнити позов (а.с. 23, 13-14), що відображено у протоколі судового засідання від 05.10.2018 року (а.с. 50) та оскаржуваному рішенні (а.с. 51-53).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відсутність підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_12 не надано причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій, подання до нотаріальної контори заяви, для прийняття спадщини у встановлений законом строк.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 18 січня 2019 року.

Головуючий

Судді: