ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/15602/14-ц Номер провадження 22-ц/814/311/19Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Прядкіної О.В., Хіль Л.М.
Розглянула в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави в складі судді Шевської О.І. від 26 вересня 2018 року по справі за позовом Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2014 року Перший заступник прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів в розмірі 12822.50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що в ході проведеної прокуратурою м. Полтави перевірки за зверненням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області встановлено факт стягнення з рахунків останньої 12822,50 грн. на виконання судового рішення за позовом ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання винити дії, стягнення коштів та скасування наказів про звільнення і поновлення на роботі.
Вказані кошти були сплачені на користь ОСОБА_4 ГУ Державної казначейської служби України з рахунків Інспекції згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року.
Під час розгляду вказаної справи судами встановлено, що позивача було звільнено на підставі незаконного наказу за підписом в.о. начальника Інспекції ОСОБА_3, чим підприємству завдано матеріальної шкоди на 12822,50 грн. 50 коп., яка в розумінні ст. 134 КЗпП України підлягає стягненню з останньої в якості прямої дійсної шкоди.
В зв'язку з припиненням юридичної особи - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 31.01.2017 року залучено правонаступника - головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 вересня 2018 року позовну заяву Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, кошти в сумі 12822 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243, 60 грн.
Задоволення позову обґрунтоване наявністю вини відповідача у незаконному звільненні працівника та завдання шкоди організації, яка у відповідності до норм трудового законодавства, а саме ст.ст. 130, 134, 237, 136 КЗпП України підлягає стягненню.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Зокрема вказує, що на час виконання обов'язків начальника інспекції вона діяла в межах своїх повноважень та судовими рішеннями під час розгляду справи за позовом ОСОБА_4 не було доказано вину будь-якої службової особи, в тому числі і її в незаконному звільненні останнього, тому відсутні достатні правові підстави для покладення на неї такої відповідальності.
Крім того, вважає відсутнім у інспекції права зворотної вимоги (регресу) до неї з огляду на те, що виплата коштів позивачу ОСОБА_4 була пов'язана з трудовими відносинами, що також виключає її відповідальність по відшкодуванню шкоди.
У відзивах на апеляційну скаргу Полтавська місцева прокуратура та Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області прохають апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення як постановлене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права - без змін.
Вважають, що положеннями п.8 ст. 134 КЗпП України однозначно визначені підстави для матеріальної відповідальність працівників за шкоду підприємству, які винні у незаконному звільненні працівника.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.
Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області №63/к від 30.08.2013 року Про звільнення ОСОБА_4 . Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста із запобігання корупції Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області. Стягнуто з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 12 822,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2014 року вказану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора в інтересах держави, місцевий суд взяв до уваги встановлений вищевказаними судовими рішеннями факт незаконного звільнення ОСОБА_4 на підставі виданого виконуючим обов'язки начальника інспекції ОСОБА_3 наказу №63к від 30.08.2013 року, оскільки підстави для звільнення не містили, а керівником підприємства не було з'ясовано наявності будь-якого причинного зв'язку між тим, що саме із-за невиконання ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків іншими працівниками були здійснені корупційні дії, що, в свою чергу, слугувало підставою для його звільнення. Взявши до уваги вищевказані обставини, суд першої інстанції на підставі положень ст.ст. 130,134,136, 237 КЗпП України поклав на відповідача матеріальну відповідальність за незаконне звільнення працівника та стягнув шкоду в сумі 12822,50 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Статтею 136 КЗпП України встановлено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що наказ про звільнення ОСОБА_4 №63/к від 30.08.2013 року було видано за підписом ОСОБА_2, яка на той час виконувала обов'язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів, до повноважень якої входило вирішення питань про звільнення з роботи інших працівників.
Після ухвалення судових рішень, якими ОСОБА_4 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання корупції Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області та стягнення на його користь середньомісячного заробітку в розмір 12822,50 грн., вказані кошти 11.06.2014 року були списані з рахунків інспекції Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, що підтверджується копіями виписки з рахунку, меморіальним ордером №1 від 11.06.2014 року та повідомленням про списання коштів ГУ Державного казначейства у Полтавській області.
Пунктом 8 частини 1 ст.134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_3 з 13.05.2013 року виконувала обов'язки начальника інспекції та відповідно до положення про Інспекцію мала повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та інше (ч.7 п.10 положення), саме вона, як службова особа, є винною в незаконному звільненні ОСОБА_4, а отже саме на неї покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої організації.
Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції на достатній правовій підставі поклав на відповідача відповідальність за спричинену підприємству шкоду .
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки місцевого суду.
Так, є помилковим твердження апелянта про невірне застування судом першої інстанції норм права, а саме статей 130, 134, 237, 136 КЗпП України, оскільки на її думку спірні правовідносини підпадають під регулювання норм Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .
Відхиляючи даний довід, колегія суддів зазначає, що вказаний закон встановлює лише гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання у тих випадках, коли боржником є державний орган.
Разом з тим, питання про покладення на службових осіб повної матеріальної відповідальності за шкоду, спричинену підприємству внаслідок незаконного звільнення працівника, урегульовані положеннями ст. 134,136 КЗпП України, на підставі яких суд першої інстанції і вирішив даний спір, взявши до уваги встановлені іншим судовим рішенням обставини щодо вини ОСОБА_2 при звільненні ОСОБА_4
Крім того, згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Не заслуговують на увагу інші твердження апелянта про порушення її прав як учасника процесу, оскільки матеріалами справи доводиться, що судом неодноразово їй направлялись судові повістки, натомість остання кожного разу просила про відкладення розгляду справи.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 січня 2019 року.
Судді : Обідіна О.І. Прядкіна О.В. Хіль Л.М.
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2019 |
Оприлюднено | 20.01.2019 |
Номер документу | 79276825 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Обідіна О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні