Постанова

від 15.01.2019 по справі 761/30011/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/30011/17 головуючий у І інстанції:Юзькової О.Л.

провадження 22-ц/824/2219/2019 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Сержанюка А.С.

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський про визнання договору недійсним та повернення сплачених коштів.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним.

28 жовтня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський (надалі ТОВ Компанія Софійський ) укладено договір про надання комплексу лікувально-фізкультурних послуг № 350. За умовами договору позивач придбав комплекс послуг, а відповідач надає такі послуги, при цьому клубна картка є перепусткою на територію фітнес-клубу і активується не пізніше 30 днів з дня оплати комплексу послуг. Сторони договору погодили, що строк дії клубної карти починається з 21 листопада 2016 р. та діє протягом 12+1 місяців. Позивачем 28 жовтня 2016 р. здійснено оплату послуг в розмірі 25 170,00 грн., внаслідок чого останній розраховував на отримання послуг належної якості від виконавця до закінчення строку дії договору в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Однак, у зв'язку із тим, що приміщення клубу зачинено, позивач не має можливості отримати сплачений комплекс послуг. Як було встановлено позивачем відповідач був обмежений у користуванні приміщенням за вищевказаною адресою.

За таких обставин позивач просив суд визнати недійсним договір № 3501 від 28 жовтня 2016 р. та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 25 170,00 грн., сплачених за договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання комплексу лікувально-фізкультурних послуг № 3501 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Компанія Софійський .

Стягнуто з ТОВ Компанія Софійський на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 25 170 грн. 00 коп..

Стягнути з ТОВ Компанія Софійський в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ Компанія Софійський звернулась з апеляційною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, посилаючись на те, що справу розглянуто за відсутності учасників справи.

Крім того, зазначає, що в умовах договору між сторонами відсутній пункт, яким надано право продавцю не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця, на який посилався місцевий суду, як на порушенням вимог п.п.7, 11 ч.3 ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , що на думку апелянта свідчить про безпідставність визнання договору недійсним та неправильне застосування норм матеріального права.

Пояснює, що 25 травня 2017 року відповідач був виселений з приміщення АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року. Власником вказаних приміщень з 30 грудня 2016 року є ТОВ БФ Груп , яке фактично знаходиться там з 25 травня 2017 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

В судовому засіданні, представник позивача - адвокат ОСОБА_3 підтримав свою позицію, представник ТОВ Компанії Софійський - адвокат ОСОБА_4, зазначив, що довіритель згоден повернути кошти за не отримані послуги ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів

3) показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що не було отримано доказів, які б свідчили про те, що умови спірного договору відповідають положенням Закону України Про захист прав споживачів , а послуги надаються у порядку передбаченому договором та належної якості.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 жовтня 2016 р. між ОСОБА_2 та ТОВ Компанія Софійський було укладено договір про надання комплексу лікувально-фізкультурних послуг № 3501.

За умовами зазначеного договору (п. 1.1., 1.6.) член фітнес-центру придбав комплекс лікувально-фізкультурних послуг, а виконавець надає послуги за адресою за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 5.

За п.п. 1.2.,1.3. договору,члену клуба видається клубна картка, яка є перепусткою на територію фітнес-клубу і активується протягом 30 календарних днів з дня оплати послуг.

ОСОБА_2 здійснено оплату за договором 28.10.2016 р. у розмірі 25 170,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, позивачем отримано лікуально-фізкультурні послуги у період з 22.11.2017 року по 16.05.2017 року у кількості 43 відвідувань загальною тривалістю 148 годин 30 хвилин.

Згідно з умовами договору №3501 від 28.10.2016 року вартість послуг за 12 місяців складає 25 170 грн. Вартість послуг за один день складає 69,92 грн.

Вартість отриманих ОСОБА_2 послуг за 5 місяців 24 дні складає 12 165, 58 грн., тому ТОВ Компанія Софіївський не заперечує повернути ОСОБА_2 грошові кошти за не отримані послуги на протязі 6 місяців і 6 днів у сумі 13 004, 42 грн.

У відповідності до положень ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. (ст. 217 ЦК України)

Закон України &qu-i;Про захист прав споживачів&qust; регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Положеннями ст. 18 Закону передбачено порядок визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; тощо.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання фізкультурно-спортивних послуг. Договір укладений у письмовій формі, підписаний обома сторонами та частково виконаний.

Даний правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Таке правило розповсюджується стосовно усіх умов укладеного договору.

Позивач в обґрунтування свої вимог посилається на те, що умови договору є несправедливими, оскільки містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Питання щодо визнання умови договору несправедливою в порядку, передбаченому ст. 18 Закону України &qune;Про захист прав споживачів&quan; , та як наслідок визнання такого договору недійсним повністю або в частині вирішується судом на підставі заявлених позовних вимог. Таких позовних вимог позивач не заявляв.

Крім того, за правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В порядку, передбаченому ст. 10 Закону України &q?ов;Про захист прав споживачів&q?рв; позивач має право розірвати договір та вимагати відшкодування шкоди лише у разі ненадання або неналежного надання послуг, якщо виконавець не приступив до надання таких у строк, обумовлений договором, тощо.

З огляду на вищезазначене, вимоги в частині визнання договору недійсним, колегією суддів відхиляються.

Відповідно до ст. ч.1 п.2 ст.49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки, в судовому засіданні представник ТОВ Компанії Софійський - адвокат ОСОБА_4 зазначила, що сторона яку вона представляє, згодна частково задовольнити вимоги позивача, а саме повернути частину суму, яку вимагає повернути ОСОБА_2, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині повернення грошових коштів в розмірі 13 004 грн. 42 коп. підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права та відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно із положеннями ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного необхідно стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь ТОВ Компанія Софійський судові витрати в розмірі 500 грн..

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський про визнання договору недійсним та повернення сплачених коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд.код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський (код ЄДРПОУ 36411903) грошові кошти в розмірі 13 004(тринадцять тисяч чотири) грн. 42 коп.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд.код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Софійський (код ЄДРПОУ 36411903) судові витрати в розмірі 500 (п'ятсот) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: