Постанова

від 21.01.2019 по справі 1240/2151/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року справа №1240/2151/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Огороднє на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 1240/2151/18 (головуючий 1 інстанції Свергун І.О. повний текст складено 30.08.2018 року у приміщенні суду просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Огороднє про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач, ЛОВ ФСЗІ) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Огороднє (далі - відповідач, ТОВ Огороднє ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік у сумі 23667,86 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2018 по 16.07.2018 у розмірі 1292,20 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ТОВ Огороднє розташоване в с. Петропавлівка Станично-Луганського району, знаходиться на першій лінії зіткнення з непідконтрольною територією та не може здійснювати в належній мірі свою господарську діяльність. При цьому Товариство вжило всіх заходів для забезпечення робочих місць для інвалідів, тобто роботодавець створив у необхідній кількості достатньо робочих місць для працевлаштування інвалідів. Жодній особі з інвалідністю не було відмовлено у працевлаштуванні. Звертає увагу, що підприємство отримало сертифікат № 8021, виданий Луганською регіональною торгово-промисловою палатою 16.02.2018 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за період з 21.06.2014 року по 23.02.2018 року. Також зазначив, що підприємство подавало до Станично-Луганського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії). Вважає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на державну службу зайнятості.

Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що оскільки відповідач протягом 2017 року в порушення частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю не виділяв та не створював робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, не створював для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і не забезпечував інші соціально - економічні гарантії, передбачені законодавством, тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.07.2018 року № 1004237833 Товариство з обмеженою відповідальністю Огороднє зареєстровано в якості юридичної особи 10.01.2004 року (а.с. 24-26).

14.06.2018 року ТОВ Огороднє на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, подало до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 14 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - не зазначено; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - не зазначено; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 662,7; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 47335,71; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 23667,86 грн (а.с. 12).

Фонд соціального захисту інвалідів за вих. № 03-10/743 від 15.06.2018 року направив на адресу ТОВ Огороднє листа, в якому повідомив про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році (а.с. 13).

За несвоєчасну сплату ТОВ Огороднє адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 1292,20 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 19).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 7 Закону № 875-XII визначено, що законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою цієї статті визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу Головного управління ДФС у Луганській області запит № 04-02/767 про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі з інвалідністю в розрізі по місяцях за 2016, 2017 роки ТОВ Огороднє (а.с. 15).

Листом від 04.07.2018 року за № 4418/9/12-32-13-07 ГУ ДФС у Луганській області повідомило позивача про те, що середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ Огороднє за 2017 рік складала: січень - 23, лютий - 7, березень - 8, квітень - 8, травень - 14, червень - 15, липень - 21, серпень - 23, вересень - 22, жовтень - 22, листопад - 11, грудень - 11. Особи з інвалідністю у 2017 році не працювали (а.с. 16).

Тобто враховуючи чисельність працівників позивача та викладені норми, вбачається що у підприємства був обов'язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Окрім того, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виходячи з аналізу зазначених положень Закону можливо дійти висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 21.06.2018 року позивач направив на адресу Станично-Луганського районного центру зайнятості населення запит № 04-02/758 про надання інформації, чи надавалися ТОВ Огороднє до Станично-Луганського районного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року; чи здійснювалося ТОВ Огороднє замовлення до Станично-Луганського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (а.с. 17).

09.07.2018 року Станично-Луганським районним центром зайнятості надано ЛОВ ФСЗІ відповідь за № 27/04-597, якою повідомлено, що ТОВ Огороднє впродовж 2016-2017 років інформацію про попит на робочу силу (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, до Станично-Луганського районного центру зайнятості не надавало, також ТОВ Огороднє замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю не здійснювало (а.с. 18).

Отже, вказаними обставинами спростовується довід апелянта про те, що він подавав звітність форми № 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) протягом 2017 року до центру зайнятості.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

З встановлених судами обставин, вбачається що ТОВ Огороднє не подавало протягом 2017 року до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю (арк. спр. 18).

Суд вважає помилковим твердження апелянта стосовно сертифікату про форс-мажорні обставини від 23.02.2018 року № 8021, оскільки вказаним сертифікатом відповідачеві засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо сплати податку на додану вартість. Тобто, вказаний сертифікат стосується податкових правовідносин та не має відношення до виконання обов'язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, оскільки у відповідача у 2017 році не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, тому ТОВ Огороднє мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2017 рік у сумі 23667,86 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Огороднє на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 1240/2151/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 1240/2151/18 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 21 січня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

І.Д. Компанієць