Постанова

від 19.12.2018 по справі 815/4107/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4107/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача-адвоката ОСОБА_1, відповідача Могили М.М., представників відповідачів-адвокатів Тодорашко А.В. і Слободяника О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили Марини Михайлівни, ОСОБА_5 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 27.04.2018 р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили Марини Михайлівни, державного реєстратора приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Савран Олександри Іванівни, 3-х осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління Державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

07.08.2017 року ОСОБА_6 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду, із адміністративним позовом до Департаменту ДАБІ в Одеській області, державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили М.М., державного реєстратора приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Савран О.І. , 3-х осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління Державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, в якому з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації про готовністю до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 25.12.2015 року №ОД142153582365 Будівництво нежитлової будівлі (склад) літ. И за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якої визнано ОСОБА_5;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили М.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень серія та номер: 29457893 від 28.04.2016 року, номер запису про право власності: 14360367, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 913316251108, адреса об'єкта нерухомості: АДРЕСА_2;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Савран О.І., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень серія та номер: 29825895 від 31.05.2016 року, номер запису про право власності: 14736277, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 913316251108, адреса об'єкта нерухомості: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 здійснює незаконні дії щодо введення будинку в експлуатацію, самовільного будівництва та захоплення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що як зауважив позивач, відповідно до Декларації, право користування земельною ділянкою, на якій побудовано спірний об'єкт нерухомості, підтверджується договором оренди земельної ділянки, що видавалась під Комплекс, який на момент введення спірного об'єкту нерухомості (складу) в експлуатацію знаходився у власності померлого ОСОБА_10 (батько), а отже і земельна ділянка знаходилась у фактичному користуванні останнього, що свідчить про незаконне будівництво ОСОБА_5 Отже, позивач вважає, що виявлені в оскаржуваній декларації недостовірні дані дозволяють кваліфікувати спірний об'єкт нерухомості як самочинне будівництво, що в свою чергу є підставою для скасування реєстрації такої декларації.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року закрито провадження у даній справі №815/4107/17 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Савран О.І., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень серія та номер: 29825895 від 31.05.2016 року, номер запису про право власності: 14736277, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 913316251108, адреса об'єкта нерухомості: АДРЕСА_2.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено. Скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, від 25.12.2015 року №ОД142153582365, проведену Департаментом ДАБІ в Одеській області щодо об'єкта Будівництво нежитлової будівлі (склад) літ. И за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили М.М. від 28.04.2016 року, індексний номер 29457893, щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 913316251108, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник державного реєстратора - приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили М.М. - адвокат Слободяник О.І. 29.05.2018 року та ОСОБА_5 29.05.2018 року подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвала ж Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року про часткове закриття провадження у даній справі сторонами не оскаржувалася.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача апеляційні скарги не визнав та категорично наполягав на залишенні їх без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач та представники відповідачів в судовому засіданні суду 2-ї інстанції підтримали свої апеляційні скарги та мотивовано наполягали на їх задоволенні.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для їх часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

12.12.2005 року Іллічівським міським судом Одеської області ухвалено рішення по справі №2-2182/2005, на підставі якого за ОСОБА_5 визнано право власності на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке було зареєстроване 30.01.2016р. КП БТІ Іллічівської міської ради Одеської області за реєстр.№434.

24.06.2008 року між ОСОБА_5 та Чорноморською міською радою Одеської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,372 га розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), який був посвідчений нотаріально (реєстр.№3155).

Відповідно до умов п.11 вказаного вище договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008 року, ОСОБА_5 (орендар) приймає в довгострокове платне володіння і користування вищевказану земельну ділянку для експлуатації існуючих складських приміщень.

А відповідно до п.4 вказаного договору оренди, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, що належать Орендарю на праві приватної власності на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2005 року, зареєстрованого 30.01.2006 року КП Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міськради Одеської області у реєстровій книзі № ЧН 6, за реєстровим №434, сторінка №102.

В п.25 вказаного договору зазначено, що на земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), а саме: земельна ділянка надана в користування без зміни її цільового призначення. А у відповідності до п.29 цього ж договору встановлено право орендаря за згодою орендодавця зводити в установленому порядку господарські, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні посадження.

01.04.2008 року актом Іллічівської міської ради Одеської області встановлено межі цієї земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_5

Відповідно до акту прийому-передачі від 24.06.2008 року, на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області №388/76-V від 29.02.2008 року, спірну земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 передано ОСОБА_5 строком на 20-ть років для експлуатації існуючих складських приміщень.

29.01.2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №96, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 продала ОСОБА_11 придбав нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці пл.3700 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського МНО Перчеклій І.М. від 24.06.2008р. за №3155. Право власності за ОСОБА_11 зареєстроване 27.04.2011р. КП БТІ .

Згідно з п.5 вказаного договору №96, продавець - ОСОБА_5 не заперечує проти вилучення із її землекористування та наступної передачі в землекористування покупцю - ОСОБА_11 зазначеної земельної ділянки.

Далі, на підставі вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 24.06.2008 року (кадастровий номер: 5110800000:02:032:0003 ) та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК в м. Іллічівськ Одеської області від 25.01.2015р. №86/05, ОСОБА_5 подала Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності №ОД142153582365 від 25.12.2015р., а саме будівництво нежитлової будівлі (склад) літ И за адресою: АДРЕСА_1, при цьому зазначивши у п.13 вказаної Декларації інформацію про документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою - Договір оренди земельної ділянки від 24.06.2008р., посвідчений Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу у реєстрі за №3155, кадастровий номер НОМЕР_2 .

25.12.2015р. Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за №ОД142153582365.

В подальшому, на підставі вищезазначеної декларації №ОД142153582365 від 25.12.2015 року 28.04.2016 року, державним реєстратором - приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могилою М.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29457893, відповідно до якого, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності (№14360367) на нежитлову будівлю (склад) літ И (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 913316251108 ) за адресою: АДРЕСА_2.

Далі, з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що 26.05.2016 року на між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного об'єкта нерухомості (склад) літ И (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 913316251108 ) №54, на підставі якого за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на вказаний об'єкт нерухомості державним реєстратором - приватним нотаріусом Чорноморського МНО Савран О.І., відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29825895 від 31.05.2016 року (номер запису про право власності - 14736277 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11, який, на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2009 року №96, був власником нерухомого майна (т.б. будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ) помер (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 від 19.04.2017р. ).

В серпні 2017 року позивач ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є сином та відповідно спадкоємцем померлого ОСОБА_11, звернувся до приватного нотаріуса Одеського МНО Буракової О.І. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 07.08.2017р. була заведена спадкова справа №8/017.

15.06.2017 року представник позивача - адвокат ОСОБА_1 звернувся до начальника Департаменту ДАБІ в Одеській області з скаргою на незаконне будівництво, в якій, зокрема, просив провести перевірку законності виконання будівельних робіт щодо спірного об'єкту нерухомості (склад) за реєстраційним номером 913316251108, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, провести перевірку законності видачі ОСОБА_5 декларації про готовність до експлуатації об'єкта №ОД142153582365 від 25.12.2015 року та провести перевірку достовірності викладених в ній відомостей.

У відповідь на вищевказане звернення позивача від 15.06.2017 року, Відділ ДАБК виконавчого комітету Чорноморської міської ради своїм листом від 21.07.2017 року №1-011-1510 повідомив представника позивача про результаті розгляду його звернення, зазначивши, що посадовим особам Відділу ДАБК не вдалось здійснити заходи державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки ОСОБА_5 під час перевірки була відсутня.

Також у вказаному листі-відповіді Відділу ДАБК зазначено, що за результатами розгляду декларації про готовність об'єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності від 25.12.2015 року №ОД14215382365 виявлені певні некоректні дані, а саме: в п.11 Декларації зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт від 25.01.2015 року №86/05, проте згідно чинного на той час законодавства, для об'єктів будівництва II категорії складності передбачена реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт; в п.11 Декларації (інформація про дозвільні документи ) зазначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Інспекцією ДАБК в м. Іллічівськ Одеської області, проте в 2015 році такого органу не існувало, оскільки у 2008 році Інспекцією ДАБК м. Іллічівська, згідно чинного на той час законодавства, були передані повноваження та архівні документи до Інспекції ДАБК в Одеській області та відповідно до п. 9-1 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства від 09.04.2015р. №320-VIІІ, 04.03.2016 року був створений відділ Державного архітектурного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради та отримані повноваження здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль на території Чорноморської громади; в п.4 Декларації (інформація про відповідальну особу - інженера технічного нагляду ) некоректно зазначена дата укладання договору - 22.12.2005 рік, проте будівництво здійснювалось у 2015 році; в п. 22 Декларації (кошти пайової участі ) зазначена підстава для звільнення від сплати за пайову участь п.4 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що не відповідає збудованому об'єкту.

Вважаючи реєстрацію ОСОБА_5 спірної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25.12.2015 року №ОД14215382365 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29457893 від 28.04.2016 року протиправними, позивач, як спадкоємець померлого власника , звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідачів.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх не обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, вирішуючи по суті спір між сторонами, суд 1-ї інстанції виходив з того, що даний спір, пов'язаний з визнанням протиправними та скасуванням реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації №ОД142153582365 від 25.12.2015р. та рішення приватного нотаріуса Овідіопольського РНО Могили М.М. від 28.04.2016 року (індексний номер 29457893 ) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 913316251108 ), підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04 і №29465/04 ) зазначено, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76 ). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із даним позовом ), завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами 1-ї і 2-ї інстанцій ), справою адміністративної юрисдикції визнає публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини 1 статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із даним позовом ), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАСУ ).

Відповідно ж до ч.1 ст.19 чинного КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 цієї статті ).

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України ).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер ) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад і участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень ще не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.

Таким чином, далеко не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Приватноправові ж відносини, в свою чергу, вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Так, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до приписів ст.16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦКУ ).

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Так, як вбачається матеріалів справи та змісту самої позовної заяви, позивач ОСОБА_6, вважаючи себе спадкоємцем померлого власника спірного нерухомого майна та відповідно належним його власником і землекористувачем спірної земельної ділянки, фактично оскаржує незаконну реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації №ОД142153582365 від 25.12.2015р. та рішення приватного нотаріуса Овідіопольського РНО Могили М.М. від 28.04.2016 року, на підставі якого відповідач ОСОБА_5 набула право власності на збудоване нею за спірною адресою нерухоме майно. Запис про таке право внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після чого, в подальшому, 3-ми особами по справі це майно було придбано і останні, в свою чергу, набули на нього право власності.

Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора (як суб'єкта владних повноважень ), яке, як зазначає позивач, було прийнято внаслідок допущення Інспекцією ДАБК протиправної бездіяльності, пов'язаної з незаконною реєстрацією спірної декларації, у відповідача, а потім і у третіх осіб (з якими у позивача, в свою чергу, існують інші цивільні спори ), виникло речове право на нерухоме майно, чим, в свою чергу, порушено і його права, як землекористувача та власника частини цих будівель.

Отже, на думку судової колегії, даний спір, пов'язаний із оскарженням реєстрації декларації про готовність спірного об'єкта нерухомого майна до експлуатації та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності цього об'єкта, має приватноправовий характер і стосується виключно приватноправових відносин, оскільки позивач, в даному випадку, фактично оскаржує незаконність набуття іншими особами права власності на об'єкти нерухомого майна, т.б. цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а отже, відповідно, останній підлягає розгляду виключно за правилами ЦПК України, а не в порядку адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що окружний суд своєю ухвалою від 19.04.2018 року з аналогічних підстав закрив провадження у даній справі в частині інших позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Савран О.І. від 31.05.2016р., а ці позовні вимоги (які зараз розглядаються ) чомусь вирішив розглянути по суті.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

При цьому, одночасно необхідно вказати й про те, що аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права було неодноразово висловлено як Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24.01.2017р. (у справі №815/6165/14 ), так і Верхом судом, зокрема, в своїх постановах від 11.09.2018р. (у справі №819/1534/15 ) і від 04.09.2018р. (у справі №823/2042/16 ), а також підтримано і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 23.05.2018р. (у справі №802/233/16-а ), від 27.06.2018р. (у справі №814/104/17 ), від 22.08.2018р. (у справі №815/1568/16 ) та від 20.09.2018р. (у справі №813/1076/17 ).

Також, судова колегія звертає увагу й на те, що рішення про закриття провадження у справі не обмежує сторони у реалізації захисту свого речового права в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.319 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити ці апеляційні скарги, скасувати оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 25.11.2017р. про скасування реєстрації місця проживання позивачів, закрити провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст.ст.19,238,239,310,319,321,325,328,329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили Марини Михайлівни та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі №815/4107/17 за позовом ОСОБА_6 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили Марини Михайлівни та 3-х осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління Державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації від 25.12.2015р. №ОД142153582365 про готовність об'єкта до експлуатації та визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора №29457893 від 28.04.2016р. (номер запису про право власності: 14360367, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 913316251108 ) - закрити.

Роз 'яснити позивачу право на звернення із аналогічним позовом до загального суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 29.12.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук