Постанова

від 15.01.2019 по справі 826/8031/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8031/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Седика Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АСКАНІЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АСКАНІЯ" (далі - позивач, ТОВ "ТД "АСКАНІЯ") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2018р. № 0510140302.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що податкове повідомлення-рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки підприємством в порушення вимоги підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України не виконано функцію податкового агента щодо нарахування (утримання) та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі направлень від 29.01.2018р. № 947/26-15-14-01-01, № 95/26-15-14-01-01, № 158/26-15-14-06-03, № 157/26-15-14-06-03, № 273/26-15-14-02-03, № 274/26-15-14-03-05, № 411/26-15-14-09 виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 10.01.2018р. № 266, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АСКАНІЯ" (код 38290246), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.06.2012 по 30.09.2017, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатом якої складено акт "Про результати документальної планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АСКАНІЯ" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.06.2012 по 30.09.2017" від 01.03.2018р. № 116/26-15-14-01-0/38290246.

Відповідно до висновків вищезазначеного акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164. п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755- VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого встановлено не сплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18 126,37 гривень.

На підставі акта перевірки від 01.03.2018р. № 116/26-15-14-01-0/38290246 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018р. № 0510140302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 22 657,96 грн. (за податковим зобов'язанням 18126,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4531,59 грн.).

22.03.2018р. позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 07.05.2018р. № 15770/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018р. №0510140302 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до суду для захисту своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Статтею 173 Податкового кодексу України передбачено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 10.04.2013 №403 Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Згідно пунктів 3 - 4 цього Порядку визначено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4 (п. 11).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів (п. 12).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась реалізація рухомого майна (легкового автомобіля) фізичній особі згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15.11.2016р. №8041/2016/189195, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АСКАНІЯ" та фізичною особою ОСОБА_2. Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору ТОВ "Торгівельний дім "АСКАНІЯ" (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_2 (покупцеві) транспортний засіб: марка SKODА RAPID 2013 року випуску, колір БІЛИЙ, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за продавцем 29.10.2013р. підрозділом МВС ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві. Згідно з п. 3.1 вищезазначеного договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 80 100,0 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копію договору та копію накладної на склад № 1-ОЗ від 15.11.2016р. Акт експертної оцінки рухомого майна відсутній, реалізація проводилась по договірній ціні, в сумі 80 100,0 грн.

Разом з тим, контролюючим органом в акті перевірки вказано зведені дані аналізу середньоринкової вартості легкових автомобілів та ціни реалізації їх фізичним особам, згідно яких визначено, що середньоринкова вартість SKODА RAPID, р.н. НОМЕР_2 складає 180802,05 грн. (відхилення від вартості реалізації цього ТЗ становить 100702,05 грн.).

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, відповідачем не підтверджено яким чином він здійснив вказаний аналіз зведених даних, не надано належних та допустимих доказів, зокрема будь-яких джерел інформації, на підставі яких зроблено висновок, що позивачем продано легковий автомобіль нижче середньоринкової вартості.

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

З огляду на те, що відповідачем не зазначено метод визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля реалізованого позивачем фізичній особі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про заниження позивачем податку на доходи внаслідок неоподаткування податком на доходи з фізичних осіб доходу платника податків в сумі 100702,05 грн. від реалізації рухомого майна нижче середньоринкової вартості є необґрунтованими, а визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб є протиправним.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.01.2019 року.