Постанова

від 15.01.2019 по справі 904/2489/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 року м. Дніпро Справа № 904/2489/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Широбокової Л.П.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "АРТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 р.

(суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повне рішення складено 16.10.2018 р. ) у справі

за позовом: Приватного підприємства "АРТ",

Дніпропетровська область, Петропавліський район, с. Миколаївка

до Комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня"

Дніпропетровської міської ради",

Дніпропетровська область, с. Петропавлівка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю

Медичної компанії "ІРІС" ,

м. Дніпро

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради", в якому просить суд: зобов'язати Комунальний заклад "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради" укласти з Приватним підприємством "АРТ" на узгоджених ними умовах на новий термін договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад, предметом якого є приміщення загальною площею 32,19 квадратних метрів, розташоване в Петропавлівській Центральній районній лікарні Дніпропетровської обласної ради на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі за адресою смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, вулиця Жовтнева, будинок 102. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2018 р. задоволено заяву про зміну предмету позову вих. № б/н від 28.08.2018 р., в якій Позивач просив суд визнати недійсним рішення Комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради" оформлене Протоколом засідання конкурсної комісії по наданню в оренду майна комунальної власності від 13.04.2018 року, про визначення ТОВ "ІРІС" переможцем конкурсу на право оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад у вигляді приміщення загальною площею 32,19 квадратних метрів, розташованого в Петропавлівській Центральній районній лікарні Дніпропетровської обласної ради на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі за адресою смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, вулиця Жовтнева, будинок 102, та змінено предмет позову.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 р. по справі № 904/2489/18 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи Позивача про порушення його права на укладення договору оренди на новий строк під час проведення конкурсу 13.04.2018 р. не знайшли свого підтвердження.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що доводи про невідповідність кількісного складу конкурсної комісії та змісту повідомлення про проведення конкурсу суд не приймає до уваги, оскільки спочатку Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання укласти на узгоджених ними умовах на новий термін договір оренди нерухомого майна, а потім змінив позовні вимоги на визнання недійсним рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається. У додаткових поясненнях Позивач посилається на порушення порядку проведення конкурсу на право оренди комунального майна, що є зміною підстав позову, тому суд не надав оцінки доводам Позивача про порушення у визначенні складу конкурсної комісії та відомостей, які повинно містити оголошення про конкурс, порушення порядку отримання висновку про можливість оренди майна, як такі що не були заявлені в обґрунтування позову до зміни його предмету.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 03.10.2018 р. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи ( правомірність проведення відповідачем конкурсу на право оренди комунального майна ); не доведені обставини, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими ( повідомлення відповідачем про намір використовувати орендоване майно для власних потреб ); висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи ( переважне право реалізуєш шляхом участі в конкурсі, а у Позивача відсутнє право на укладання договору на новий строк поза конкурсом); порушені норми процесуального права ( ст. ст. 46, 236, 237 ГПК У країн та неправильно застосовані норми матеріального права ( незастосування ст. 283 України, статей 759, 760, 764, 777 ЦК України ).

При цьому Скаржник зазначає, що судом не застосовано норми права, на які посилався Позивач в обґрунтування своїх вимог, та не зазначено мотивів такого незастосування, а також не досліджено, чи свідчать обставини справи про наявність саме такого випадку передачі комунального майна поза конкурсом, передбаченого законодавством.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не вмотивовано висновок про те, що посилання Позивача на порушення порядку проведення конкурсу є зміною підстав позову. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що первісною обставиною, на якій ґрунтувались вимоги Позивача, зазначено серед інших факт проведення Відповідачем конкурсу на право оренди приміщення з порушеннями прав Позивача.

Скаржник наголошує на тому, що протягом дії Договору його умови Позивачем не порушувались. Письмових попереджень Позивача про намір використовувати майно для власних потреб у встановлений Законом Про оренду державного та комунального майна строк (не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору) Відповідачем не здійснювалось. Були виконані всі формальні передумови процедури узгодження умов договору оренди майна на новий термін. Проте, Відповідач не здійснивши жодних дій, направлених на узгодження з Позивачем умов Договору оренди Майна на новий термін, оголосив конкурс, чим порушив переважне право Позивача на укладення такого договору.

Від Комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Комунальний заклад посилається на те, що прийнявши участь у конкурсі на право оренди майна, ПП АРТ використало своє право на рівних умовах досягти перемоги, але програвши конкурс та не оспоривши його результат, визнало його правильність. Після закінчення строку дії договору оренди та проведення конкурсу, Позивач продовжує на безпідставних умовах використовувати площу у власних цілях та продовжує господарську діяльність.

Крім того, у відзиві Відповідач вказує на те, що ПП АРТ звернулося не з пропозицією подовжити діючий Договір на нових умовах та на новий термін, або з пропозицією скористатися своїм переважним правом, а лише з проханням надати в оренду взагалі невизначене нежитлове приміщення площею 32,19 кв. м. за юридичною адресою: КЗ Петропавлівська ЦРЛ ДОР . Загальна площа всіх приміщень лікарні становить близько 12 000 кв. м. і про які саме приміщення йдеться мова в листі не визначено. Проте, адміністрація лікарні своїм листом № 377 від 21.03.2018 р. ( який Позивач нібито не отримав ) наголошувало про дотримання Положення при передачі в оренду комунальної власності.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 р. по справі № 904/2489/18 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Медична компанія ІРІС (далі - Товариство) посилається на те, що за результатами конкурсу, враховуючи повноту подання документів, у відповідності до умов конкурсу, пропозиціюрозміру місячної орендної плати, що є основним критерієм, кращі умови подальшої експлуатації об'єкта, в тому числі відшкодування, визначено переможцем Товариство. На сьогоднішній день договір вже підписаний Товариством та Комунальним закладом Петропавлівська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради та погоджений Дніпропетровською обласною радою, що підтверджується протоколом сесії Дніпропетровської обласної ради. З моменту погодження Дніпропетровською обласною радою Товариство має повне право зайняти вищевказане приміщення згідно договору.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П., відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 18.12.2018 р.

18.12.2018 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Дніпропетровському апеляційному господарському суді, у зв`язку з відрядженням члена колегії - судді Широбокової Л.П. розгляд справи № 904/2489/18 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2018 р., у зв'язку із усуненням обставин, пов'язаних із відрядженням члена колегії - судді Широбокової Л.П. та неможливістю проведення судового засідання 18.12.2018 р., розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "АРТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 р. у справі № 904/2489/18 призначено в судове засідання на 15.01.2019 р.

Учасники провадження у справі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 15.01.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.05.2015 р. між Комунальним закладом "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради" ( Орендодавець ) та Приватним підприємством "АРТ" ( Орендар ) було укладено Договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад № 1, відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015 р. № 651-31/11 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, для обладнання під аптечний пункт з метою реалізації медикаментів населенню ( п. 1.1. договору ).

Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 32,19 кв. м., розташоване за адресою смт. Петропавлівка, вул. Жовтнева, 102, Петропавлівська ЦРЛ ДОР на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі.

Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 27.05.2015 р. до 27.04.2018 р.

П. 12.2. договору сторони встановили, що після закінчення терміну дії цього договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

12.02.2018 р. Приватне підприємство "АРТ" листом № 11 повідомило Орендодавця про намір і надалі користуватися об'єктом оренди.

Листом від 13.02.2018 р. Комунальний заклад "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради" повідомив Орендаря про сплив 27.04.2018 р. строку договору та про порядок отримання цього майна у подальшу оренду.

Приватне підприємство "АРТ" листом № 11 від 12.03.2018 р. звернулося до Комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради" з проханням надати в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Миру, 102, площею 32,19 кв.м. для розміщення аптечного пункту № 1.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності , їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закону України „Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним для даних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п.1 ст. 141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 6 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Положення про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, затверджено Дніпропетровською обласною радою 27.12.2011 р. (надалі - Положення).

Відповідно до п. 4.6. Положення, на підставі рішення обласної ради про передачу в оренду майна що є спільною власністю територіальних громад, селищ, міст Дніпропетровської області, уповноваженими особами орендодавця та орендаря підписується договір оренди, а за фактом передачі об'єкта оренди - акт приймання-передачі.

При цьому дане Положення не надає Орендодавцеві права на власний розсуд відмовитись від укладення договору оренди за результатами конкурсу із його переможцем.

П. 1.7 Положення передбачено, що передача в оренду комунального майна здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законодавством.

В обласній газеті "Зоря" від 28.03.2018 р. № 13 було розміщено оголошення про проведення конкурсу стосовно надання в оренду приміщення.

До участі у конкурсі, пакет документів надали два учасники: ПП "АРТ" та ТОВ МК "ІРІС".

13.04.2018 р. о 10.00 відбулося засідання конкурсної комісії з питань надання в оренду майна комунальної власності з оформленням протоколу.

Відповідно до п. 3.7. Положення, основним критерієм визначення переможця є максимальний розмір орендної плати, при обов'язковому забезпеченні виконання інших умов конкурсу.

За результатами конкурсу, враховуючи повноту подання документів, у відповідності до умов конкурсу, пропозицію розміру місячної орендної плати, кращі умови подальшої експлуатації об'єкта, в тому числі відшкодування, шляхом голосування, визначено переможцем ТОВ МК "ІРІС".

Господарським судом встановлено, що листами № 574 від 30.04.2018 р., № 600 від 08.05.2018 р., № 612 від 16.05.2018 р., Відповідач пропонував Позивачеві звільнити орендовану площу на підставі закінчення терміну дії договору.

Місцевим господарським судом також було встановлено, що на час розгляду справи, договір оренди між ТОВ МК "ІРІС" та КЗ "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" підписано та знаходиться на погодженні в Дніпропетровській обласній раді. З моменту погодження Дніпропетровською обласною радою ТОВ МК "ІРІС" має право зайняти вищевказане приміщення згідно договору.

Як зазначалося раніше з посиланням на умови пунктів 12.2 та 12.3 Договору, а також на те, що праву Позивача кореспондує обов'язок Відповідача до проведення конкурсу продовжити Договір оренди Майна на новий термін після узгодження його умов шляхом укладення договору на новий термін, Приватне підприємство "АРТ", звернувшись до господарського суду з позовними вимогами про зобов'язання Відповідача укласти з ним на узгоджених умовах на новий термін договір оренди нерухомого майна, під час розгляду спору в суді першої інстанції змінило предмет позову і вже просило суд визнати недійсним рішення Відповідача оформлене Протоколом засідання конкурсної комісії про визначення ТОВ "ІРІС" переможцем конкурсу на право оренди нерухомого майна.

Спір у справі стосується відносин Позивача та Відповідача, що виникли з Договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад № 1 від 27.05.2015 р.

Предметом спору є питання наявності підстав для визнання недійсним рішення Комунального закладу "Петропавлівська центральна районна лікарня" Дніпропетровської міської ради" оформлене Протоколом засідання конкурсної комісії по наданню в оренду майна комунальної власності від 13.04.2018 р., про визначення ТОВ "ІРІС" переможцем конкурсу на право оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад у вигляді приміщення загальною площею 32,19 квадратних метрів, розташованого в Петропавлівській Центральній районній лікарні Дніпропетровської обласної ради на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі за адресою смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, вулиця Жовтнева, будинок 102.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 2 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором ( ч. 1 ст. 763 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За висновком суду першої інстанції, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що Орендодавець неодноразово звертався до Орендодаря з заявами про припинення строку дії договору оренди нерухомого майна, але останній продовжував користуватися цим майном.

Посилання Скаржника на порушення його переважного права на укладення договору на новий строк спростовується тим, що зі змісту ст. ст. 759, 763, 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує Орендодавець. Положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 777 ЦК України передбачають можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий термін перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Такі висновки щодо застосування норм права робить у своїй постанові від 25.10.2018 р. у справі № 914/17/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд за змістом п. 12.2., 12.3 договору, Орендар не має права на автоматичну пролонгацію договору. Його переважне право реалізується шляхом участі в конкурсі та за умови, що його пропозиція повністю відповідає пропозиції іншого учасника конкурсу, конкурсна комісія має визначити переможцем орендаря, що добросовісно виконував свої обов'язки за договором, термін дії якого закінчився. Так саме, у Позивача відсутнє право на укладання договору на новий строк поза конкурсом. Реалізуюче своє право на участь в конкурсі Позивач подав свою конкурсну пропозицію в строки визначені в оголошенні про проведення такого конкурсу, про що було зазначено раніше, його пропозиція була розглянута, але вона не була кращою або рівною з пропозицією ТОВ "Іріс", яке визнано переможцем конкурсу.

За таких обставин, як слушно зауважив господарський суд доводи Позивача про порушення його права на укладення договору оренди на новий строк під час проведення конкурсу 13.04.2018 р. не знайшли свого підтвердження.

Доводи про невідповідність кількісного складу конкурсної комісії та змісту повідомлення про проведення конкурсу, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на ч. 3 ст. 46 ГПК України, відповідно до умов якої, Позивач до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Посилання Позивача у додаткових поясненнях на порушення порядку проведення конкурсу на право оренди комунального майна, є зміною підстав позову, а одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, про що і зазначив господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні.

Аналіз змісту додаткових пояснень на порушення порядку проведення конкурсу на право оренди комунального майна, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх змінених позовних вимог, дає підстави колегії суддів апеляційного суду вважає, що наведене не є доповнення новими обставинами підстав позову, а є їх зміною.

Так, за змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес Позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Тому з урахуванням наведених законодавчих приписів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду попередньої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За вказаних обставин, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 р. у справі № 904/2489/18 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АРТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 р. у справі № 904/2489/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.01.2019 р.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова