Постанова

від 16.01.2019 по справі 905/494/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа № 905/494/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф., суддя Пушай В.І.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 908 від 06.01.2000; договір про надання правової допомоги б/н від 10.12.18; ордер серія ХВ № 000012 від 10.12.18; дов. б/н від 07.12.18

відповідача - ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1594 від 04.01.17; ордер на надання правової допомоги ПТ 003948 від 12.12.18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 товариства Комерційний банк Приватбанк, м. Київ, (вх. № 626Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 (повний текст складено та підписано 27.06.2018 у м. Харкові) у справі № 905/494/18

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ, м. Донецьк,

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, м. Київ,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ, м. Донецьк, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк, м. Київ (найменування у подальшому змінене на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк, м. Київ), про визнання права власності на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д , приміщення 1, прибудова літ.А1-1, загальною площею 58,3 кв.м.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2018 у справі №905/494/18 позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (83009, Донецька область, м. Донецьк, вул.Новоросійська, буд.9, код ЄДРПОУ 36559000) право власності на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д , приміщення 1, прибудова літ.А1-1, загальною площею 58,3 кв. м. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (83009, Донецька область, м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд.9, код ЄДРПОУ 36559000) судовий збір у розмірі 6272,35 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 у справі №905/494/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень ст.ст. 15, 16, 316, 317, 328, 392 ЦК України до спірних правовідносин та порушення ст.ст. 4, 20, 86 ГПК України, помилкове застосування правових висновків, викладених в постанові ВСУ від 04.04.2011 у справі № 13-18гс111 та не враховано зміни внесені у Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. На переконання апелянта, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:

- хибним є висновок суду про те, що право власності на спірний об'єкт при його відчуженні не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, апелянт зазначає про відсутність відомостей про видачу позивачу правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності, оскільки таке свідоцтво позивачу не видавалося при державній реєстрації права власності, тому, вважає, що в силу абз. 2 п. 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, право власності позивача підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже застосування положення ст. 392 ЦК України, на думку апелянта, в даному випадку є помилковим;

- судом не встановлено, а з матеріалів справи не вбачається обставин, за яких відповідач не визнає чи має сумнів щодо належності позивачу спірного нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає або зумовлює неможливість реалізації права власності, а також відсутності у позивача змоги реалізації своїх прав, зокрема, на вчинення правочину щодо його відчуження за відсутності оригіналу договору купівлі-продажу або наявності перешкод у цьому;

- судом не враховано, що позов не містить вимоги до відповідача, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є неналежним відповідачем і, відповідно, з останнього безпідставно стягнуто судові витрати;

- позивачем не доведено факту втрати правовстановлюючих документів, оскільки неможливість повернення документів обумовлена відсутністю можливості доступу до місця зберігання таких документів, тому застосування положення ст. 392 ЦК України до даних правовідносин є помилковим;

- відсутні докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача та наявність спору між сторонами у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно також не підтверджено.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 для розгляду справи №905/494/18 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з метою усунення скаржником впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали встановлених недоліків, а саме з метою сплати судового збору в розмірі 9408,51 грн. та надання до суду оригіналу платіжного доручення.

Після усунення відповідачем вищевказаних недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 905/494/18 та зобов'язано позивача у строк до 23.11.2018 включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

На поштову адресу суду 15.11.2018 (згідно штампу канцелярії, наявному на першому аркуші документа) від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Прогрес РЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого позивач просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке прийнято судом з метою захисту права власності позивача, посилаючись зокрема на те, що позивачу, як власнику об'єкта нерухомого майна, набутого на підставі договору купівлі-продажу для вчинення правочину, необхідно мати документ про право власності, згідно переліку, наведеному в абзаці 1 п.п. 1.2 гл. 2 Порядку, оскільки вказаний скаржником правовий режим підтвердження права власності не розповсюджується на документ, яким підтверджується право власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Позивач вважає, що в разі втрати оригінального примірника документа про право власності, за умов відсутності наявності втраченого документа або можливості отримання його дубліката, у відповідності до ст. 392 ЦК України, він має право на позов про визнання права власності.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст. 267 ГПК України, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 призначено розгляд справи №905/494/18 на 12.12.2018 о 12:00 год.

У зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді (доповідача) Зубченко І.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018, для подальшого розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Радіонова О.О., суддя Чернота Л.Ф.

В судовому засіданні 12.12.2018 оголошено перерву до 09.01.2019 о 10:00 год.

У зв'язку з відпусткою судді Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019, для подальшого розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Гребенюк Н.В., суддя суддя Чернота Л.Ф., суддя Пушай В.І.

В судовому засіданні 09.01.2019 оголошено перерву до 16.01.2019 о 10:30 год.

Представник відповідача ОСОБА_3 товариства Комерційний банк Приватбанк в судовому засіданні 16.01.2019 підтримує апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ в судовому засіданні 16.01.2019 підтримує відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом першої інстанції 26.01.2011 між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (далі - покупець) та ОСОБА_5 (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (далі - договір купівлі - продажу), за умовами п.1.1 якого представник продавця передає у власність покупцю нежиле приміщення №1, загальною площею 58,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д , а покупець приймає вказане майно і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.1.2 договору відчужується із прибудови літ. А1-1 нежиле приміщення №1, загальною площею 58,3 кв.м, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Міським комунальним підприємством Маріупольське бюро технічної інвентаризації за №28260885 від 07.12.2010. (реєстраційний номер об'єкту: 20050520, номер запису 2314 в книзі 4).

Вказаний договір купівлі - продажу підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печаткою позивача, посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №197.

Відповідні відомості про об'єкт нерухомого майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 2445821, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 154113614123, що підтверджується витягом №9235433 від 11.09.2013р.

18.04.2014 між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк в особі Регіональної філії Донецьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №DNH2LON01389/D11, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п.7 договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Полімер Трейдінг (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

Відповідно до п.7 вказаного договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та позичальником зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 16.01.2011р. за реєстровим номером №197, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 26.01.2011р., номер правочину: 4313926 і зареєстрованого Міським комунальним підприємством Маріупольське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером: 20050520, номер запису: 20050520, номер запису: 2314, в книзі: 4, про що надано витяг про державну реєстрацію прав за №28963770, на нежитлове приміщення та надається в іпотеку згідно відомостей, викладених у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 11.09.2013р., індексний номер витягу 9235433, номер запису про право власності 2445821, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 154113614123, нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 58,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Термін дії договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього (п.29 договору №DNH2LON01389/D11 від 18.04.2014р.).

Зазначений договір іпотеки підписано уповноваженими представниками іпотекодавця та банку, скріплено печатками сторін, посвідчено та накладено заборону відчуження зазначеного у вказаному правочині нерухомого майна до виконання, припинення чи розірвання договору іпотеки, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №№1359, 1360, в реєстрі для заборон за №21.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 на виконання умов укладеного іпотекодержателем та іпотекодавцем правочину, позивач передав відповідачу відповідно до акту приймання-передачі № DNH2LON01389/DІ1 оригінали наступних документів:

- договір купівлі-продажу від 26.01.2011 нежилого приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д , який посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №197 (2 арк.);

- витяг №9535626 від 26.01.2011 з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору купівлі-продажу від 26.01.2011 нежилого приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д (1 арк.);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії №005977, індексний номер 9235433 від 11.09.2013р. на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д (1 арк.);

- технічний паспорт Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації від 29.07.2005р. на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д (6 арк.).

У подальшому, з огляду на те, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Полімер Трейдінг (позичальник) виконані всі зобов'язання за кредитним договором №DNH2LON01389 від 11.07.2012, у відповідності до абз.3 ст.17 Закону України Про іпотеку , договір іпотеки №DNH2LON01389/D11 від 18.04.2014, укладений між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ та Публічним акціонерним товариством комерційного банку Приватбанк , є таким, що припинив свою дію, про що листом б/н від 03.03.2017 банк повідомив приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та просив останнього зняти заборону відчуження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинити іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д .

Листами № 08/17 від 08.06.2017, №09-08/17 від 09.08.2017 ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ зверталось до банку із вимогою щодо повернення оригіналів примірників правовстановлюючих документів, які були передані Публічному акціонерному товариству комерційному банку Приватбанк за актом приймання-передачі №DNH2LON01389/DІ1 від 25.04.2014.

У відповідь на вищезазначене звернення, банк повідомив позивача, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території місцезнаходження Регіональної філії Донецьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , останній припинив свою діяльність у м. Донецьк та не мав можливості для вивезення документів на підконтрольну українській владі територію, з огляду на що, повернення витребуваних ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ правовстановлюючих документів не вбачається можливим.

На запит позивача щодо отримання документів, що підтверджують право власності на об'єкти нерухомості Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ , що приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_6 була припинена на підставі наказу №115/2 від 16.05.2013 Головного управління юстиції у Донецькій області; архів нотаріальних документів вказаного приватного нотаріуса за 2005-2013 роки залишився у приміщенні Донецького обласного державного нотаріального архіву у м. Донецьку, доступ до якого на теперішній час відсутній у зв'язку із захопленням представниками незаконних озброєних формувань, з огляду на що, отримання дублікатів договорів купівлі-продажу не представляється можливим (лист №4-16-402 від 13.07.2017).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, виходячи з вищевикладених встановлених обставин, положень ст. ст. 15, 16, 317, 392 ЦК України, ст. 4, 20 ГК України, в обґрунтування правомірності звернення позивача до суду з даним позовом зазначив про те, що передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.

Разом з цим, на підставі п. 1.2 гл. 2 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, суд першої інстанції вважав, що єдиним документом, (при вчиненні нотаріального правочину), який підтверджує право власності позивача на зазначений об'єкт нерухомості, є договір купівлі-продажу нежилого приміщення або його дублікат, враховуючи, що право власності на об'єкт нерухомості позивач набув на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення та право власності на вказаний об'єкт, при його відчуженні, не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, приймаючи до уваги, що передання оригіналів примірників правовстановлюючих документів здійснювалось на виконання умов вищевказаного договору іпотеки, з огляду на припинення дії договору іпотеки №DNH2LON01389/D11 від 18.04.2014 у зв'язку із виконанням забезпеченого іпотекою кредитного договору №DNH2LON01389 від 11.07.2012, враховуючи зміст листа №20.1.0.0.0/7-20170814/1936 від 14.08.2017 Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , суд першої інстанції погодився з позицією позивача та дійшов висновку про те, що оригінали правовстановлюючих документі на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д , приміщення 1, прибудова літ.А1-1, загальною площею 58,3 кв. м, є такими, що були втрачені відповідачем.

На підставі викладеного, суд першої інстанції визнав позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання права власності на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д , приміщення 1, прибудова літ.А1-1, загальною площею 58,3 кв. м, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених субєктивних прав є звернення до суду.

Обов«язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Зі змісту ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача субєктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Предметом даного господарського спору є позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ , м. Донецьк про визнання права власності на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д , приміщення 1, прибудова літ.А1-1, загальною площею 58,3 кв.м. на підставі п. 2 ст. 16 ЦК України та згідно ст. 392 ЦК України, які обґрунтовані втратою відповідачем внаслідок дії та бездіяльності представників ПАТ Приватбанк документів, що підтверджують право власності позивача на об'єкти нерухомості, та необхідністю в отриманні повторного документа - дубліката для нотаріального вчинення правочинів з вказаним нерухомим майном, незважаючи на наявність реєстрації вищевказаного об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки реєстрація права власності проводилась на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.01.2011, посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №197.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Варто зазначити про те, що в разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб'єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв'язку з відсутністю у нього відповідного документа, про що також звернуто увагу Верховного Суду України (ОСОБА_2 деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ; визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України).

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не ставить під сумнів наявність права власника на означене нерухоме майно, не вбачається наявності факту відмови, невизнання або його оспорювання, за відсутності оригіналу правовстановлюючого документа на підтвердження такого права. Позов також не містить жодної вимоги до АТ КБ ПриватБанк .

Відомості про об'єкт нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 2445821, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 154113614123, що підтверджується витягом № 9235433 від 11.09.2013 року, тобто по теперішній час вказане нерухоме майно обліковується на балансі позивача. Іпотека припинена, заборона відчуження скасована, про що внесені відповідні записи, будь-які обмеження відсутні.

Крім того, позивачем не доведено, що правовстановлюючі документи саме втрачені, оскільки неможливість повернення документів обумовлена не їх втратою, а відсутністю можливості доступу до місця зберігання таких документів в зв'язку з певними об'єктивними причинами, які не залежать від відповідача, про що банк повідомив позивача відповідним листом. Так, згідно з Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально - економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" банком повністю припинені проведення всіх фінансових операцій на цих територіях у тому числі закрито всі відділення. Банк припинив провадити свою діяльність у м. Донецьк, у зв'язку з початком проведення антитерористичної операції. Як наслідок, банк не мав можливості для вивезення власного майна та документів з зони АТО на підконтрольну територію.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного іпотекодержателем та іпотекодавцем правочину, позивач передав відповідачу відповідно до акту приймання-передачі № DNH2LON01389/DІ1 оригінали наступних документів (а.с. 53, т. 1):

- договір купівлі-продажу від 26.01.2011 нежилого приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д , який посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №197 (2 арк.);

- витяг №9535626 від 26.01.2011 з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору купівлі-продажу від 26.01.2011 нежилого приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д (1 арк.);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії №005977, індексний номер 9235433 від 11.09.2013р. на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100 - д (1 арк.);

- технічний паспорт Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації від 29.07.2005р. на нежиле приміщення за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд.100- д (6 арк.).

Як вбачається з вищевказаного акту, оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що належить позивачу, до установи банку не передавався, що також не заперечує позивач.

Згідно п.1 ч.І ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, обєкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав, відомості та електронні копії документів. поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на поставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

За приписом ч.5 ст. 12 Закону, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Факт скасування в реєстрі відомостей про зареєстроване право власності ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС РЛ на спірне нерухоме майно з матеріалів справи не вбачається.

Главою 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачений перелік документів, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна. Так, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на не майно, не подаються (п. 1.1 Порядку). Підпункт 1.1 пункту 1 глави 2 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 235/5 від 27.01.2016

За умовами п.1.2 Порядку право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних боргів і аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (події); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, шо посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, (абз. 2 п.1.2 Порядку).

Позивачем належним чином не доведено, чому право власності на вказаний об'єкт, при його відчуженні, не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як це передбачено абз. 2 п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, та чому єдиним документом, який підтверджує право власності позивача на зазначений об'єкт нерухомості, є договір купівлі-продажу нежилого приміщення або його дублікат.

Посилання позивача на зміст судового рішення господарського суду Луганської області від 26.12.2017 у справі № 913/828/17 про визнання права власності на нерухоме майно в зв'язку зі втратою документа про право власності, яке набуло законної сили 19.01.2018, колегія суддів відхиляє, оскільки в справі № 913/828/17 позивач набув право власності на обєкт нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 04.04.2011 в справі № 3-18гс111 є непереконливим, оскільки, правова позиція, викладена у вказаній постанові, стосується правових підстав визнання права державної власності на спірне майно. Тобто обставини, які формували зміст правовідносин і вплинули на застосування норм права в справі № 3-18гс111 та у справі, яка розглядається, не є подібними. Відтак висновки щодо застосування норм ст. 392 ЦК України не можуть бути застосовані при розгляді справи № 905/494/18.

Колегія суддів зазначає, що в контексті ст. 392 ЦК України необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Проте, обставин, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності ОСОБА_4 обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ спірного нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, у тому числі вільно розпоряджатися нерухомим майном, а також відсутності у позивача змоги реалізації своїх прав, зокрема у вчиненні правочину щодо його відчуження за відсутності оригіналу договору купівлі-продажу, або наявності перешкод у цьому, позивачем не доведено, матеріали справи не містять і таких обставин судом першої інстанції не встановлено.

Будь-які докази звернення до відповідача, за наслідками якого можуть мати місце перелічені обставини, суду не представлено. До того ж, не встановлено наявності сумнівів або створення можливості реалізації позивачем свого права власності через відсутність правовстановлюючих документів.

Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності ОСОБА_4 обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ спірного нерухомого майна, а також наявність спору між сторонами у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно не підтверджено, позивачем не доведено, що правовстановлюючі документи саме втрачені, оскільки неможливість повернення документів обумовлена не їх втратою, а відсутністю можливості доступу до місця зберігання таких документів в зв'язку з певними об'єктивними причинами, тому відсутні підстави для застосування положення ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 у справі № 905/494/18 винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що згідно зі ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-279, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_3 товариства Комерційний банк «Приватбанк» , м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 у справі № 905/494/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 у справі № 905/494/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (83009, Донецька область, м.Донецьк, вул.Новоросійська, буд.9, код ЄДРПОУ 36559000) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 9 408,51 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст складено 21.01.2019 року.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота

Суддя В.І. Пушай