Ухвала

від 17.01.2019 по справі 18/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 18/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.01.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Попович Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області б/н від 02.01.2019 (вх.№421/19 від 08.01.2019)

у справі

за позовом: Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" (правонаступник: ОСОБА_1)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Поп'юка Віктора Ярославовича

про стягнення заборгованості в сумі 19067 грн 93 коп.

за участю:

від МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області: Саміляк О. М. - державний виконавець,

від скаржника: Тихончук Л. Х. - адвокат,

ВСТАНОВИВ: рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2007 позов ІФФ ТзОВ "Літа Холдинг" задоволено та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Поп'юка Віктора Ярославовича в користь ІФФ ТзОВ "Літа Холдинг" 19067 грн 93 коп., 190 грн 67 коп. - державного мита та 118 грн 00 коп. - витрат за надані інформаційно-технічні послуги.

На виконання рішення видано наказ № 6841 від 11.07.2007.

Ухвалою суду від 20.10.2015 замінено у виконавчому провадженні ВП№ 18711980 сторону виконавчого провадження іншим стягувачем, а саме: первісного стягувача - Івано-Франківську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" на нового стягувача - ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 30.05.2017 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Визнано поновленим з поважних причин строк на звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, яка полягає у нездійсненні всіх необхідних процесуальних дій щодо заміни сторони виконавчого провадження а саме: первісного стягувача - ІФФ ТзОВ "Літа Холдинг" на нового стягувача - ОСОБА_1. Зобов'язано державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області замінити сторону виконавчого провадження № 18711980 по виконанню судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області за № 6841 від 11.07.2007.

08.01.2019 до суду від ОСОБА_1 (правонаступник ТзОВ "Літа Холдинг" згідно Договору відступлення права вимоги від 08.09.2015) надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області б/н від 02.01.2019 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, яка полягає у нездійсненні всіх необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні №18711980 на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 6841 від 11.07.2007;

- зобов'язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Саміляк Оксану Миколаївну усунути порушення в частині бездіяльності в даному виконавчому провадженні;

- зобов'язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Саміляк Оксану Миколаївну вжити всіх заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" по стягненню заборгованості з боржника (накласти арешт на майно боржника в т.ч. грошові кошти, звернутись до суду зі зверненням стосовно заборони виїзду за кордон боржника і т.д.);

- судові витрати, які будуть заявлені скаржником при розгляді даної скарги до ст. 344 ГПК України покласти на орган державної виконавчої служби.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 справу № 18/94 та скаргу передано на розгляд судді Стефанів Т. В.

Ухвалою суду від 09.01.2019 розгляд скарги призначено на 15.01.2019. Зобов'язано Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області подати суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП № 18711980 для огляду в судовому засіданні та належним чином завірені копії - для приєднання до матеріалів справи та письмові пояснення (заперечення) на скаргу.

Ухвалою суду від 10.01.2019 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції б/н від 10.01.2019 (вх. № 474/19 від 10.01.2019) відмовлено, у зв'язку з відсутністю можливості забронювати зал Господарського суду Рівненської області для його проведення.

15.01.2019 до суду, електронною поштою з ЕЦП, від ОСОБА_1 надійшло клопотання № 3/1401 від 14.01.2019 (вх. № 626/19) про відкладення розгляду скарги та забезпечення проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції.

15.01.2019 до суду від Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області надійшли копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи (супровідний лист № 1458 від 25.01.2019, вх. № 638/19).

Ухвалою суду від 15.01.2019, що занесена до протоколу судового засідання від 15.01.2019, розгляд скарги відкладено на 17.01.2019.

Ухвалою суду від 15.01.2019 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції № 3/1401 від 14.01.2019 (вх. № 626/19 від 15.01.2019) задоволено, постановлено судове засідання у справі, призначене на 17.01.2019 о 10:00 год. провести з використанням системи відеоконференцзв'язку.

15.01.2019 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про судові витрати у справі № 1/1401 від 14.01.2019 (вх. № 673/19), в якій останній повідомляє суду, що в процесі підготовки поданої скарги останній поніс ряд витрат на правничу допомогу (6881 грн 40 коп.) та просить врахувати даний факт при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

17.01.2019, в судовому засіданні, представником Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області подано письмові пояснення щодо скарги (заперечення на скаргу) №5698 від 16.01.2019 (вх. № 878/19) з додатками.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу в повному обсязі. При цьому вказав на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області при виконанні рішення суду у даній справі. Представник скаржника наголосив на тому, рішення суду не виконується більше 10 років, а органом виконавчої служби не вчинено комплексу дій, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження" для його виконання.

Крім того, представник скаржника просив задоволити заяву про судові витрати у справі № 1/1401 від 14.01.2019 (вх. № 673/19) та стягнути з Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6881 грн 40 коп.

В судовому засіданні представник відділу ДВС щодо скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі, при цьому вказав, що ним вчинено ряд дій для виконання судового рішення у даній справі, а саме: направлено запити до ПФУ, ДФС, Регіонального центру МВС, Управління держпраці та головне управління Держземагентства, винесено постанову про арешт майна боржника, сформовано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження, здійснено вихід виконавця до місця проживання (реєстрації) боржника.

Представник відповідача (боржника) в судові засідання не з'являвся, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання останній повідомлений належним чином, ухвалою, яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією на його адресу.

При цьому судом враховується, що неявка учасників справи та інших осіб (стягувача, боржника) не є перешкодою для розгляду скарги (ч.2 ст.342 ГПК України).

Розглянувши матеріали скарги на бездіяльність Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, заслухавши представників скаржника та органу державної виконавчої служби, суд встановив наступне.

Постановою відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 12.07.2007 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №6841, виданого Господарським судом Івано-Франківської області 11.07.2007 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Поп'юка Віктора Ярославовича в користь ІФФ ТзОВ "Літа Холдинг" 19376 грн 60 коп. заборгованості.

Постановою відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції АА № 5483609 від 06.08.2007 накладено арешт на все майно, що належить Поп'юку Віктору Ярославовичу в межах суми 19376 грн 60 коп.

Постановою Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 16.06.2017 замінено сторону виконавчого провадження ТзОВ "Літа Холдинг" на ОСОБА_1, про що повідомлено боржника листом № 8773-8774 від 16.06.2017.

Як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем впродовж 2017 року сформовано запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, як наслідок отримано відповідні Інформаційні довідки № 91858684 від 13.07.2017 (нерухоме майно) та № 52829062 від 13.07.2017 (рухоме майно).

Державний виконавець звертався до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з листом №22891 від 05.11.2018 про надання інформації про те, чи сплачує податок та чи отримує дохід боржник, а також до боржника з викликом №44289 від 06.11.2018, в якому зобов'язав останнього з'явитися до виконавця щодо сплати боргу за виконавчим документом або надати підтверджуючі документи про його сплату.

13.11.2018 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Саміляк О. М. здійснено виїзд до місця проживання ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що двері квартири зачинено, тому його майновий стан не вдалося перевірити, про що складено відповідний акт державного виконавця від 13.11.2018.

13.11.2018 державним виконавцем сформовано запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, як наслідок отримано Інформаційну довідку за № 145073246.

Державним виконавцем вчинено ряд запитів, зокрема:

- до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи (запит № 47127644 від 12.11.2018), отримано відповідь про відсутність інформації по запиту №1044391590 від 12.11.2018);

- до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії (запит № 47127643 від 12.11.2018), отримано відповідь про відсутність інформації по запиту №1044387693 від 12.11.2018);

- до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб (запит № 47127648 від 12.11.2018), отримано відповідь про відсутність інформації стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку ДРФО №1044436929 від 13.11.2018);

- до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями (запит № 47127647 від 12.11.2018), отримано відповідь про те, що інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила № 1044457028 від 13.11.2018).

Державним виконавцем з'ясовано питання щодо суми виплачених доходів боржника з 01.01.2015 по 30.06.2018. Лист Головного управління ДФС в Івано-Франківській області вх.№23660 від 30.11.2018 вказує на відсутність таких доходів у боржника.

Матеріали справи містять відповіді ДВС на запити ОСОБА_1 про хід виконавчого провадження (листи ДВС: № 10682 від 13.07.2017, № 19217 від 06.09.2017, № 04-В16/02-19/№192487 від 08.10.2017, № 56983 від 23.10.2018, з доказами їх направлення стягувачу).

Суд вважає доводи скаржника обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч. ч. 1-4 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

У ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи, господарським судом встановлено, що у встановлений ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем порушений обов'язок перевірки щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника не рідше одного разу на три місяці.

Згідно з п. п. 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 №512/5, запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Івано-Франківської області № 6841 від 11.07.2007 впродовж 11,5 років перебуває на виконанні у держаній виконавчій службі. Впродовж цього часу державним виконавцем не вжито виконавчих заходів комплексно. Так, мають місце випадки вчинення поодиноких виконавчих дій, однак, їх вчиненню, як свідчать матеріали виконавчого провадження, зумовлювали запити скаржника.

Жодного разу, за період більше десяти років, державним виконавцем: не з'ясовувалось питання наявності у боржника земельної ділянки; не вжито заходів стосовно звернення до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням; не підтверджено факту отримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Державний виконавець безуспішно викликав боржника до ДВС з приводу виконавчого документа, що перебуває у виконавчому провадженні, однак не скористався можливістю звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Відсутні також докази щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника чи застосовування під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомки, відеозапису.

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, враховуючи, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій вчасно та періодично , щодо виконання рішення суду у даній справі, суд дійшов висновку про задоволення даної скарги.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч. ч. 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Господарський суд вважає, що встановлена судом бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 6841 від 11.07.2007 у даній справі порушує права стягувача на виконання рішення суду, яке гарантоване йому Конституцією України.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, скаржник просить суд покласти на Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом скарги в сумі 6881 грн 40 коп.

Відповідно до ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 019 від 15.09.2018, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Тихончук Лесею Хотіївною, акт наданих послуг від 14.01.2019, в якому вказано обсяг та перелік наданих послуг адвокатом за договором, загальна вартість яких складає 6881 грн 40 коп. та квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 14.01.2019 про оплату наданих адвокатських послуг за договором № 019 від 15.09.2018 на загальну суму 6881 грн 40 коп.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Таким чином понесені скаржником (стягувачем) витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в сумі заявленій скаржником.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області б/н від 02.01.2019 (вх. № 421/19 від 08.01.2019) задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, яка полягає у нездійсненні всіх необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні № 18711980 на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 6441 від 11.07.2007.

Зобов'язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області вжити всіх заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 18711980 на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 6441 від 11.07.2007.

Стягнути з Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 35021710) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2) - 6881 грн 40 коп. (шість тисяч вісімсот вісімдесят одну грн. 40 коп.) - судових витрат.

Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та у строк визначений статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 21.01.2019.

Суддя Т. В. Стефанів