Рішення

від 14.01.2019 по справі 922/2858/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2858/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Харків про стягнення коштів 158 081,63 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, за дов. №08-21/3195/2-18; ОСОБА_1, за дов. №08-21/3484/2-18 від 20.12.18;

відповідача: ОСОБА_3, адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз" про стягнення 158081,63 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1792 га по вул.Культури, 20-Б, 127-А, у м. Харкові. Мотивуючи позов приписами статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 229 Господарського кодексу України, Харківська міська рада зазначала про те, що у зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земель міста Харкова, що є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельні ділянки, та на виконання рішення органу місцевого самоврядування, Департамент земельних відносин здійснив розрахунок розміру переглянутої орендної плати та направив відповідачу пропозицію щодо внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки; відповідач ухилявся від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, внаслідок чого міська рада недоотримала в бюджет дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за період з моменту отримання відповідачем пропозиції про внесення змін до договору до набрання чинності рішенням суду про внесення відповідних змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 922/2858/18 та підготовче засідання призначено на 20.11.2018 о 10:30.

06.11.2018 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.31557), який залучений судом до матеріалів справи.

20.11.2018 у підготовчому засіданні оголошена перерва до 12:30 год. 28.11.2018.

26.11.2018 позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав відповідь на відзив (вх.№33176).

28.11.2018 у зв'язку із неотриманням відповідачем відповіді на відзив у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 12:30 год. 12.12.2018.

Ухвалою, що була занесена до протоколу судового засідання від 12.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018 о 14:30.

26.12.2018 у судовому засіданні була оголошена перерва до 14:10 год. 10.01.19.

10.01.2019 відповідачем до суду надано додаткові пояснення по справі (вх.№602).

10.01.2019 у судовому засіданні була оголошена перерва до 12:00 год. 14.01.19.

У судовому засіданні 14.01.2019 представники позивача повністю підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задовленні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.12.2003 № 276/03 Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам та XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 № 54/04 Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам ТОВ Союз надано в оренду земельну ділянку площею 0,1792 га по вул. Культури, 20-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування кафе строком до 01.01.2029.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ Союз укладено договір оренди землі від 18.11.2004, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 63223/04.

Відповідно до п. 1. договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, вул. Культури, 20-Б.

Земельна ділянка надається в оренду строком до 01.01.2029 року для експлуатації та обслуговування кафе.

Пунктом 5 цього договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3139793 грн.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку становить:

- в рік 125591 грн. 76 коп.;

- в місяць 10465 грн. 98 коп.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення).

Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується

з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням господарського суду харківської області від 13.04.2016 у справі № 922/4857/14 залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016, позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково, винесено зміни до договору оренди землі від 18.11.2004 № 63223/04, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1792 га. по вул. Культури, 20-Б у м. Харкові в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування Відповідачем земельною ділянкою площею 0,1792 га. по вул. Культури, 20-Б у м. Харкові згідно з розрахунком від 30.10.2013 № 315/14 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 311376 грн. 18 коп., або в місяць - 25948 грн. 02 коп.

В зазначеному рішенні суд встановив те, що ТОВ Союз повинно сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою згідно оновленого розрахунку, який базується на новій нормативній грошовій оцінці земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яку введено в дію з 01.01.2014.

Вказане вище рішення господарського суду Харківської області набрало законної сили 14.06.2016.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та направлено на адресу ТОВ Союз проект додаткової угоди до Договору оренди землі від 18.11.2004 № 63223/04 разом із листами - пропозиціями від № 5672/0/225-13 від 18.12.2013 та № 5676/0/225-13 від 18.12.2013. Одержання відповідачем 25.12.2013 проекту додаткової угоди та листів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Крім того, зазначена обставина встановлена рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2016 у справі № 922/4857/14 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, ТОВ Союз вимоги Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проігноровано, протягом встановленого законом строку відповідь на лист-пропозицію до міської ради не направлено, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 18.11.2004№ 63223/04.

Позивач вказує на те, що внаслідок ухилення Відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплачувати змінений розмір орендної плати за землю Харківська міська рада, починаючи з дати отримання ТОВ Союз такої угоди і до набрання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/4857/14 законної сили (до 13.06.2013) недоотримала до місцевого бюджету 158081,63 грн. у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності по вул. Культури, 20-Б що перебуває в оренді відповідача, а тому, має право на його відшкодування у розмірі, визначеному в розділі 3 цієї позовної заяви.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду щодо стягнення недоотриманого доходу, що є різницею між розміром орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою за період з 18.10.2015 по 13.06.2016 (день, що передує даті набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2016 у справі № 922/4857/14).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічні положення містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 2, 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, відноситься до земель комунальної власності, у зв'язку з чим плата за землю у формі орендної плати, згідно з вимогами Податкового кодексу України є податком на майно, який зараховується до місцевого бюджету (п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плані за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подасться у разі затвердження нової нормативної грошовоїоцінки землі.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок відбулась в порядку передбаченим законодавством на підставі рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13.

Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова та наслідки такої зміни передбачено іншим рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013"

Статтею 144 Конституції України та ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 01.08.2018 № 5225/0/225-18 розмір орендної плати за користування відповідачем вищевказаною земельною ділянкою згідно з нормативною грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01.01.2013 складає за 2015 рік - 388908,85 грн. в рік або 32409,07 грн. в місяць та за 2016 рік - 557306,38 грн. в рік або 46442,20 грн. в місяць.

Відповідач з дня набрання чинності рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 мав обов'язок самостійно вжити заходи щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік, та сплачувати оновлений розмір плати за землю, оскільки сплата орендної плати за землю на підставі нормативної грошової оцінки випливає із положень Податкового кодексу України та ст. 11 ЦК України.

Таким чином, наявна вина відповідача у свідомому не вчиненні дій, обов'язок вчинення яких передбачено чинним законодавством.

Харківською міською радою та її виконавчими органами було вжито всіх заходів, необхідних щодо внесення змін до договору оренди та отримання від ТОВ Союз плати за користування земельною ділянкою по вул. Культури, 20-Б у м. Харкові, у розмірі, який базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, а саме - направлення відповідачу листа-пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 18.11.2004 № 63223/04 разом з підписаною з боку Харківської міської ради додатковою угодою.

В порушення зазначених норм, ТОВ Союз не підписало додаткову угоду до договору оренди, відповіді Харківській міській раді не надало, та продовжувало сплачувати плату за землю без урахування нормативної грошової оцінки станом на 2103 рік, хоча повинно було і зобов'язано вчинити дії стосовно її сплати у встановленому законом розмірі.

Вказані обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача, що полягає у свідомому не вчиненні дій обов'язок вчинення яких передбачено чинним законодавством щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1792 га по по вул. Культури, 20-Б у м. Харков у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі. якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

- Протиправної поведінки

- Шкоди;

- Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

- Вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розмір), а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу них суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

З огляду на вищенаведене, відповідач мав усі можливості для своєчасного приведення розміру орендної плати до вимог діючого законодавства та укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, своєчасне неукладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2004 № 63223/04, пов'язане лише з його незгодою щодо необхідності збільшення розміру орендної плати та є бездіяльністю особи у вирішенні питання щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою у відповідність до вимог чинного законодавства, внаслідок чого Харківська міська рада недоотримала кошти в сумі 158081,63 грн.

Більш того, відповідач не надав суду доказів сплати орендної плати за період з 18.10.2015 по 13.06.2016 у розмірі відповідно до нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік, свій контррозрахунок не навів.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що недотримання Харківською міською радою процедури стягненні збитків, передбаченої "Порядком визначення та відшкодування територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. № 130/09, унеможливлює задоволення позову.

З метою посилення контролю за використанням земель, створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення розмірів збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, удосконалення порядку відшкодування збитків, на підставі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківською міською радою на підставі рішення від 24.06.2009 р. № 130/09 було затверджено "Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства".

В межах пункту 5.3 даного положення в якості підстави для стягнення збитків передбачено випадок користування орендарем земельною ділянкою на підставі договору, розмір орендної плати за яким не відповідає вимогам чинного законодавства.

У розділі 6-7 даного Порядку закріплена процедура відповідного відшкодування збитків, яка передбачає:

-необхідність створення комісії по визначенню збитків,

-розгляд останньою матеріалів,

-складання за результатами розгляду акту про визначення збитків,

-направлення акту Департаментом територіального контролю Харківської міської ради суб'єктам з повідомлення про необхідність відшкодування збитків,

-укладення договору про добровільне відшкодування збитків в разі надання стороною згоди на добровільне відшкодування збитків.

В той же час у пункті 7.8 Порядку визначено, що у випадку недосягнення сторонами згоди або неотримання результатів розгляду повідомлення про необхідність відшкодування збитків у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, Департамент територіального контролю Харківської міської ради вживає заходи щодо стягнення завданих територіальній громаді збитків у судовому порядку.

Тобто, визначена Порядком процедура стягнення збитків, є альтернативним позасудовим способом стягнення Харківською міською радою збитків за користування орендарем земельною ділянкою на підставі договору, розмір орендної плати за яким не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист, яке, в свою чергу, не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору викладена також у п. 3.17.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, позивач правомірно скористався конституційним правом на судовий захист та звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, Судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати по сплаті судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Союз (адреса: вул. Культури, 20-Б, м. Харків, 61058, код 22612241) на користь Харківської міської ради (адреса: м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код 04059243) - 158081 грн. 63 коп. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою по вул. Культури, 20-Б м. Харкові та 2393 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Позивач: Харківська міська рада (адреса: м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код 04059243).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Союз (адреса: вул. Культури, 20-Б, м. Харків, 61058, код 22612241).

Повне рішення складено 21.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_4