Рішення

від 15.01.2019 по справі 910/12634/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2019Справа № 910/12634/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна"

про стягнення 21 599 991,43 грн.

за участю представників:

позивача: Повар О.М.

відповідача: Старик Ю.С., Базя Я.О., Даців С.Я.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" про стягнення 21 599 991, 43 грн. збитків.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що у період з листопада 2014 року по липень 2015 року, зловживаючи монопольним становищем, відповідачем завищено вартість послуг за договором № 02/04.12-ЗП від 27.04.2012, що завдало збитків позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12634/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.10.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.10.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що під час розгляду справи № 910/31905/15 не підтверджено та не спростовано висновки комітету щодо завищення ТОВ "Амік Авіейшен Україна" на 24 відсотки вартості послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден на території Міжнародного аеропорту Харків та Міжнародного аеропорту Одеса .

Для надання можливості позивачу ознайомитися з поданим відповідачем письмовим відзивом, у судовому засіданні з 16.10.2018 до 20.11.2018 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.11.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

У судовому засіданні 20.11.2018 представник відповідача подав письмові заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 20.11.2018 представник відповідача заявив клопотання про зобов'язання здійснити акт звірки взаєморозрахунків.

За результатами розгляду заявленого клопотання, судом відмовлено в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

У судовому засіданні 20.11.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Для надання можливості представнику позивача ознайомитися з поданим відповідачем документами, у судовому засіданні з 20.11.2018 до 18.12.2018 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.12.2018 представник відповідача подав доповнення до заперечень на відповідь на позов та клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів.

У судовому засіданні 18.12.2018 розглянуто подане відповідачем клопотання.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України

у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подане відповідачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону.

Крім того, за приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що справа № 910/12634/18 розглядається з 25.09.2018, а отже встановлення додаткового строку, може призвести до затягування строків судового розгляду та порушення прав інших учасників процесу на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 18.12.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12634/18 до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.01.2019 представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.01.2019 та письмовому відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 15.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Лукойл Авіейшен Україна (після зміни назви - товариство з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна , відповідач у даній справі) 27 квітня 2012 року укладено договір №02/04.12-ЗП, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснювати поставки пального та заправляти ним повітряні судна позивача.

Пунктом 1.2 договору №02/04.12-ЗП від 27.04.2012 (з урахуванням внесених додатковою угодою №1 від 09.11.2012 змін) місцями надання послуг визначено міжнародний аеропорт Харків та міжнародний аеропорт Одеса .

Відповідачем у період часу з січня 2014 року по серпень 2015 року здійснено поставку та заправку пальним авіаційних суден позивача у міжнародних аеропортах Харків та Одеса загальною вартістю 44 999 982,15 грн.

Факт безготівкового перерахування позивачем на користь відповідача 44 999 982,15 грн. в якості попередньої оплати пального для заправки літаків підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Рішенням Антимонопольного комітету України №483-р від 22.09.2015 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу визнано (у тому числі), що відповідач з січня 2014 року по серпень 2015 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у межах територій міжнародних аеропортів Харків та Одеса і в зазначений період часу вчинив порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішення Антимонопольного комітету України №483-р від 22.09.2015 за заявою відповідача у даній справі було предметом судового дослідження (справа №910/31905/15), за результатами якого судами визнано дії та висновки Антимонопольного комітету України правомірними.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача з січня 2014 року по серпень 2015 року та його вина доведена належними доказами.

Протиправність дій відповідача зумовлена допущеними ним порушеннями позитивно-правових приписів пункту 1 частини другої статті 13 та пункту 2 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції (пункт другий резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №483-р від 22.09.2015).

Пунктом першим частини другої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом другим статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Статтею 255 Господарського кодексу України встановлено, що збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 55 Закону України Про захист економічної конкуренції особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими (у тому числі) пунктом 2 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (частина друга статті 55 Закону України Про захист економічної конкуренції ).

Шкодою визначається будь-яке знецінення особистого (немайнового) або майнового блага, що охороняється правом. Поняття шкоди є родовим по відношенню до терміну збитки.

Дотримання принципу повного відшкодування шкоди надає потерпілій особі правову можливість відновити своє попереднє матеріальне становище.

Цей принцип законодавчо закріплений, зокрема, частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У даному випадку протиправність поведінки відповідача полягала у зловживанні своїм монопольним становищем шляхом невиправданого завищення цін на свою продукцію та послуги.

Відповідно, надмірно сплачені позивачем грошові кошти за ці послуги (у порівнянні зі звичайними цінами, які існували б за нормальних конкурентних умов) є прямими збитками, які охоплюються більш широким поняттям шкоди, і знаходяться у прямій причинно-наслідковій залежності від протиправної поведінки відповідача.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 55 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено подвійний розмір компенсування завданої шкоди.

Судом залишено поза увагою доводи відповідача про невизначеність та не знання позивачем свого фактичного становища по відношенню до можливої ситуації за умови відсутності порушення антимонопольного законодавства, оскільки наведені відповідачем тези спростовуються фактом подання позову, що є предметом даного судового дослідження. Крім того, позивач здійснюючи авіаперевезення з територій різних аеропортів (у тому числі і з наведеного у рішенні Антимонопольного комітету України №483-р від 22.09.2015 аеропорту міста Дніпро) володіє реальними цінами на подібні послуги у той же період часу при наявності конкуренції між постачальниками.

Приймаючи остаточне судове рішення у справі №910/31905/15 (Постанова від 05.06.2018) Верховним судом наголошено, що відмовляючи у задоволенні позову (відповідача у даній справі), суди попередніх інстанцій виходили з того, що АМК дійшов обґрунтованого висновку, що за умов існування значної конкуренції на відповідному ринку суб'єкти господарювання не можуть значною мірою підвищувати ціну на кінцевий товар у зв'язку зі збільшенням ризиків господарської діяльності, зокрема валютних коливань, оскільки існує велика вірогідність того, що при значному підвищенні ціни на товар вони втратять частину покупців та свої позиції на відповідному ринку. Зростання вартості послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден на території міжнародного аеропорту Харків та міжнародного аеропорту Одеса починаючи з листопада 2014 року є економічно необґрунтованим; такі дії Позивача були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден у територіальних межах названих міжнародних аеропортів, адже в такому випадку споживач (авіаперевізник) мав би можливість обирати між кількома виконавцями і, в разі ущемлення його інтересів, обрав би іншого виконавця… .

Таким чином, доводи відповідача про те, що судові рішення у справі №910/31905/15 вичерпно не відображають негативні наслідки або інші порушення прав, що стали наслідком протиправної поведінки відповідача, не відповідають дійсності.

Вимушена оплата необґрунтовано завищеної монополістом ціни товару є порушенням права суб'єкта господарської діяльності та одночасно є негативним наслідком зловживання особою своїм монопольним становищем на певному ринку у розумінні статті 29 Господарського кодексу України.

Стосовно доводів відповідача про добровільність оплати рахунків та отримання пального представниками позивача суд не може не погодитись з відповідними висновками Антимонопольного комітету України, наведеними у рішенні №483-р від 22.09.2015, які знайшли відображення у судових рішеннях під час розгляду справи №910/31905/15.

Зокрема, за текстом Постанови Верховного суду від 05.06.2018 у справі №910/31905/15: Територіальні межі ринку АМК визначив відповідно до пункту 6.1 Методики, згідно з яким територіальні межі ринку певного товару (послуги) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (послуг) є неможливим або недоцільним. АМК взято до уваги, що повітряне судно, зважаючи на технічні особливості пересування цього виду транспорту, як правило, може здійснити заправку (дозаправку) авіаційним пальним виключно у межах певного географічного простору - аеропорту, в якому воно перебуває. Для здійснення заправки чи дозаправки повітряного судна в інших аеропортах України за умови, що виліт здійснюється з міжнародного аеропорту Харків чи міжнародного аеропорту Одеса , авіакомпанії необхідно понести додаткові витрати на паливо (на переліт до іншого аеропорту), знос літака, екіпаж, навігацію, аеропортовий збір, наземний збір, витрати на технічне обслуговування. Тобто, авіакомпаніям економічно невигідно здійснювати дозаправку повітряних суден в інших аеропортах при вильоті із зазначених міжнародних аеропортів .

Судом відхилено доводи відповідача про невірне визначення позивачем проміжку часу для вирахування шкоди, з огляду на чітко визначений Антимонопольним комітетом України строк вчинення правопорушень з січня 2014 року по серпень 2015 року.

Суд не може погодитись і з висновком відповідача про недоведеність позивачем розміру завданої йому шкоди.

Виходячи з (наголошеного відповідачем на сторінці восьмій відзиву) критерію доведеності поза розумним сумнівом суд має зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (частина перша статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

У відповідності до визначених статтею 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України повноважень цим державним органом у результаті проведеного розслідування встановлено факт необґрунтованого завищення відповідачем ціни на пальне для внутрішніх авіарейсів на 2% - 56%, для міжнародних - на 27% - 83%. При цьому, завищення у розмірі 2% мало місце лише на території Дніпропетровського аеропорту, де аналогічні послуги надавались іншим суб'єктом господарської діяльності за ціною, що на 50% була нижчою, ніж ціна відповідача.

Крім того, зниження відповідачем вартості пального на 31% та 42% у Харкові і на 29% та 41% в Одесі відповідно для внутрішніх та міжнародних перевезень після отримання попередніх висновків Антимонопольного комітету приблизно окреслює фактичні розміри збитків позивача від необґрунтовано завищення відповідачем цін на пальне.

Виходячи з іншого правового принципу - принципу диспозитивності, суд зазначає, що маючи право на отримання відшкодування у більшому розмірі, носій цього права на власний розсуд може заявляти вимогу про примусовий захист цього права як в цілому так і в його частині, при цьому носій права може перетнути встановлену частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України межу мінімального відшкодування.

Таким чином, є поза розумним сумнівом доведеним факт , що позивач має право на відшкодування збитків у більшому ніж заявленому ним розмірі у 24%.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позовна вимога про стягнення на підставі статті 55 Закону України Про Антимонопольний комітет України 21 599 991,43 грн. майнової шкоди підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.01.2019 представник позивача подав заяву, в якій зазначив про те, що не має об'єктивної можливості надати суду докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та повідомив, що відповідні докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі № 910/12634/18.

За таких підстав, розмір судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, буде встановлено судом на підставі поданих позивачем доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, про що останнім було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" про стягнення 21 599 991,43 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Амік Авіейшен Україна" (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 68, ідентифікаційний код 35031928) на користь приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, 4, ідентифікаційний код 14348681) 21 599 991 (двадцять один мільйон п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 43 коп. - збитків, 323 999 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.01.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк