Рішення

від 10.01.2019 по справі 909/1172/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.01.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1172/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід-Р", вул. Котляревського, 10, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77200; представник позивача ОСОБА_1, вул.Кобилянської, 32/1, м.Івано-Франківськ, 76019,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Route Invest", Kadaka tee 7, Mustamae linnaosa, Tallinn, Harju maakond, 12915, REG № 12551484 VAT № EE101678386

про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування в розмірі 4350,00 євро, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 138 468,30 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 342,23 євро, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 10 893,79 грн.

за участю:

від позивача: представники не з'явилися

від відповідача: представники не з'явилися

установив: 13 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Р" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Route Invest" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування в розмірі 4350,00 євро, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 138 468,30 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 342,23 євро, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 10 893,79 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань на підставі Договору транспортного експедирування №1 від 19.05.2015 року, в частині здійснення розрахунків за надані транспортно-експедиторські послуги, внаслідок чого, неоплаченою залишилась їх вартість в сумі 4 350, 00 Євро.

Ухвалою від 15 грудня 2017 року Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Скапровська І.М.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 20 липня 2018 року суд(суддя Фанда О.М.), на підставі Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2018 року, та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.07.2018 року , прийняв справу до розгляду та призначив підготовче засідання на 07.08.2018.

В ході провадження у справі суд ухвалою від 07.08.2018 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.01.2019 (о 10:00 год).

Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника позивача на ухвалі суду від 07.08.18. Окрім того, 10.01.2019 року позивачем через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано клопотання про відшкодування судових витрат, понесені із перекладом процесуальних документів (вх.№416/19 від 10.01.19).

Відповідач своїм правом на участь повноважного представника в судовому розгляді не скористався, відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки в судове засідання не повідомив.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, судом враховано положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 зазначеної Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні обставини справи.

19 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Солід-Р" (по договору - перевізник/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Route Invest" ( по договору - Клієнт/по справі - відповідач) укладено Договір транспортного експедирування №1 від 19.05.2015.

Відповідно до умов вказаного Договору, перевізник зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг пов'язаних із перевезенням вантажів (п.1.1.Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено строки, місце, умови, ціна та інші суттєві умови кожного конкретного перевезення зазначаються в Заявах перевізнику, які є невід'ємними частинами Договору. Заявка перевізнику узгоджується і підписується сторонами за кожне окреме перевезення. Заявку перевізнику оформляється відповідно зі встановленою і наперед узгодженою формою і є невід'ємною частиною Договору транспортного експедирування. Заявка перевізнику скріплюється печаткою клієнта.

Згідно п.п.5.1-5.3 розрахунки за послуги, надані перевізником, проводяться безпосередньо між клієнтом і перевізником - в розмірах, на умовах і строки, узгодженими сторонами в Заявах експедитору, які є невід'ємними частинами договору. Загальну суму договірної ціни транспортно-експедиційних послуг складають витрати, необхідні для організації і виконання перевезення та оплата послуг перевізника. При цьому в кожному окремому випадку погодження умов заявки сторонами узгоджуються сумарна ціна договору транспортно-експедиційних послуг (без її підрозділи на складові), оплата вартості кожного перевезення здійснюється у валюті клієнта в безготівковій формі в банк і на рахунок зазначений в договорі.

На виконання умов вказаного Договору та Заявок позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 4 350,00Євро, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами приймання-виконання робіт:

- заявку на перевезення № А182-05/06/2017 від 05.06.2017 на суму 870,00Євро;

- заявку на перевезення №А187-08/06/2017 від 19.06.2017 на суму 870,00Євро;

- заявку на перевезення № А 194-03/07/2017 від 03.07.2017 на суму 870,00Євро;

- заявку на перевезення №А201-18/07/2017 від 18.07.2017 на суму 870,00Євро;

- заявку на перевезення №А200-18/07/2017 від 18.07.2017 на суму 870,00Євро.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що розрахунки за послуги представлені перевізником проводяться безпосередньо між клієнтом та перевізником в розмірах, на умовах та в строки, узгоджені сторонами в заявках експедитору, що являється невід'ємним додатком до діючого договору.

Термін оплати послуг перевезення по кожній заявці складає 30 днів з дня надання оригіналів CMG зі штампом, підписом отримувача і рахунку на оплату послуг.

Після виконання вказаних заявок позивачем надіслано відповідачу рекомендованими листами оригінали CMG за підписом отримувача вантажу та рахунки на оплату послуг перевезення:

- рахунок №80 від 15.06.2017 року та рахунок №84 від 22.06.2017 - отримано відповідачем 28.06.2017 року;

- рахунок №92 від 10.07.2017 - отримано відповідачем 25.07.2017 року;

- рахунок №101 від 31.07.2017 та рахунок №102 від 31.07.2017 року - отримано відповідачем 14.08.2017 року.

Претензійним листом №7 від 31 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

Гарантійним листом №1 від 02.08.2017 року відповідач гарантував оплату вищевказаних рахунків та підтвердив факт їх отримання. Проте, станом на 11.12.2017 року так і не виконав взятих на себе зобов'язань.

Однак, відповідач вказані кошти не сплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 4 350,00 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2017 року становить 138 468 грн 30к. - вартості наданих послуг транспортно - експедиторського обслуговування, а також 10 893,79 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність":

транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

За змістом ст.316 Господарського кодексу та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналіз матеріалів справи та вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що укладений між сторонами у справі договір є договором транспортного експедирування, відтак до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст.931 Цивільного кодексу України).

В силу ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору, замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг по кожній Заявці шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом тридцяти робочих днів з дня надання оригіналів CMG зі штампом, підписом отримувача вантажу та рахунки на оплату послуг перевезення.

Розділами 3, 4 спірного договору сторони визначили права та обов'язки замовника та виконавця, зокрема, обов'язок клієнта виконати всі розрахунки у повному обсязі та у строки, передбачені договором (п.4.11 договору).

Судом встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, відтак позовні вимоги в частині стягнення 4 350, 00 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.12.2017 року становить 138 468 грн 30к. - вартості наданих послуг транспортно - експедиторського обслуговування є обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.8. Договору cторонами узгоджено, що за прострочення строків оплати транспортно-експедиційних послуг клієнт сплачує перевізнику штраф, розрахований виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, суми боргу та кількості днів прострочення оплати послуг.

З урахуванням вказаних вище умов договору позивач заявив до стягнення 10 893 грн. 79к. грн. пені за неналежне його виконання., а відповідно до поданого позивачем розрахунку сума пені складає - 10 914 грн 23к.

Судом перевірено розрахунок пені, поданий позивачем та встановлено, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення у позовній заяві, однак з огляду на заявлений позивачем до стягнення розмір пені, суд задовольняє його в сумі заявленій позивачем до стягнення у позовній заяві.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, своїми правами, наданими йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то слід зазначити наступне.

Згідно до ч. 1. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням, в тому числі перекладачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач клопотав про стягнення з відповідача витрат, пов'язані із перекладом процесуальних документів в розмірі 9 710,00 грн.

Частиною 2 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перекладач отримує винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, що не входить до їхніх службових обов'язків.

Розмір витрат оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Вказані витрати мають бути співмірними із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом , витраченим ним на виконання робіт.

В обґрунтування стягнення зазначених витрат позивачем надано розрахунок понесених витрат, пов'язаних із перекладом на естонську та російську мови процесуальних документів у справі,а саме квитанції №060801 від 09.01.2018 року та №24012928 від 18.09.2018 року, що підтверджують розмір витрат.

За наведеного, суд дійшов висновку, що розмір судових витрат, пов'язаних із перекладом процесуальних документів в сумі 9710 грн 00к. є співрозмірним та документально підтвердженими.

Оскільки судом позов задоволено, витрати пов'язані із перекладом процесуальних документів підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 599, 611, 614, 625-629, 929, 931, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 216, 230, 231, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-79, 86, 123, 127, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід-Р" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Route Invest" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування в розмірі 4350,00 євро, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 138 468 грн 30 к., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 342,23 євро, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 10 893 грн 79 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Route Invest" (Kadaka tee 7, Mustamae linnaosa, Tallinn, Harju maakond, 12915, REG № 12551484 VAT № EE101678386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід-Р" (вул. Котляревського, 10, м. Болехів, Івано-Франківська область, код 37756266) - 4350,00 євро (чотири тисячі триста п'ятдесят євро) згідно офіційного курсу НБУ, станом на 11.12.2017р. становить 138 468 грн 30 к. (сто тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень тридцять копійок), 10 893 грн 79 к (десять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні сімдесят дев'ять копійки) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 9 710 грн 00к (дев'ять тисяч сімсот десять гривень) судових витрат, пов'язані із перекладом процесуальних документів та 2 240 грн 43к. (дві тисячі двісті сорок гривень) сорок три копійки - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення рішення.

Повне рішення складено 21.01.2019

Суддя Фанда О. М.