Постанова

від 14.01.2019 по справі 912/1188/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1188/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2018 (суддя Макаренко Т. В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 (головуючий суддя - Подобєд І. М., судді Орєшкіна Е. В., Широкобокова Л. П.) у справі за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" про стягнення 424830,48 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року Олександрійська міська рада Кіровоградської області (далі - Позивач, Рада) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" (далі - Відповідач) з позовом про зобов'язання відшкодувати заподіяні збитки у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, Куколівське шосе, буд. 5, загальною площею 21951,15 кв.м., у сумі 424830,48 грн. (далі - Земельна ділянка).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме інформаційної довідки від 05.04.2017 № 84253889, Відповідачу на підставі свідоцтва про право власності № 122 від 22.02.2012 належить об'єкт нерухомого майна, а саме комплекс виробничих будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, Куколівське шосе, 5. Земельна ділянка загальною площею 21951,15 кв.м., на якій розташований вказаний об'єкт нерухомості, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради. 24.04.2012 Відповідач звернувся до Позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років Земельної ділянки для будівництва та обслуговування виробничих будівель і споруд, що належать йому на підставі свідоцтва про право власності № 122 від 22.02.2012, а також встановлено шестимісячний строк для оформлення проекту землеустрою. За зверненням Відповідача, рішенням Позивача від 27.09.2013 № 1152 Відповідачу продовжено термін на оформлення проекту землеустрою до 01.10.2013. Однак Відповідач проект землеустрою не оформив та договір оренди не уклав у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який би він міг отримувати, якби його право не було порушене. Несвоєчасне оформлення документів на право користування земельною ділянкою виникло з вини Відповідача внаслідок його бездіяльності, що свідчить про його протиправну поведінку та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та майновою шкодою. Згідно з актом комісії з визначення розміру збитків Олександрійської міської ради, завданих зволіканням землекористувачів з оформленням права на земельній ділянці під об'єктом нерухомого майна, що належить Відповідачу, розмір збитків, заподіяних ним Позивачу у зв'язку з використанням земельної ділянки без належного оформлення документів, які посвідчують право користування цією ділянкою, становить 424830,48 грн. за період з 01.07.2013 по 01.07.2016.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 26.03.2018 Господарський суд Кіровоградської області (суддя Макаренко Т. В.) вирішив позовні вимоги задовольнити, зобов'язати Відповідача відшкодувати заподіяні збитки у вигляді неодержання доходів за час тимчасового невикористання Земельної ділянки у сумі 331 401, 21 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Зазначене рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018.

4. Суди встановили, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 84253889 від 05.04.2017 Відповідачу на підставі свідоцтва про право власності № 122 від 22.02.2012 належить право власності на будівлі та споруди за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, Куколівське шосе, 5. Відповідно до пункту 3 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 11.07.2012 № 660 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (землі промисловості) в оренду" Відповідачу погоджено місце розташування Земельної ділянки площею 21 951,15 кв.м. за адресою: Куколівське шосе, 5 в оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування виробничих будівель та споруд, що належать йому на підставі свідоцтва про право власності від 22.02.2012, виданого на підставі рішення виконавчого комітету міської ради №122 від 16.02.2012, за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення Олександрійської міської ради та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

5. 31.07.2013 Позивач отримав лист вих. № 65 від 23.07.2013, в якому Відповідач просив продовжити термін подання до управління приватизації, оренди майна та землі міської ради проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки до 01.09.2013 року. Рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 27.09.2013 № 1152 "Про продовження терміну на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" продовжено до 01.10.2013 термін на оформлення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду Відповідачу, встановлений рішенням міської ради від 11.07.2012 № 660.

6. Як вбачається з листа Позивача №168/6/06/1 від 16.12.2015, адресованого Відповідачу, проект землеустрою на затвердження подано не було, земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів. Рада просила Відповідача протягом місяця звернутись з заявою про продовження терміну на розробку проекту землеустрою, дооформити землевпорядну документацію для подальшого оформлення договору оренди земельної ділянки.

7. 16.09.2016 за № 163 Олександрійською міською радою Кіровоградської області прийнято рішення "Про зобов'язання звернутись до міської ради для оформлення права користування земельними ділянками", відповідно до якого Позивач вирішив: зобов'язати землекористувачів (у тому числі Відповідача), які використовують земельні ділянки без правовстановлюючих документів (договорів оренди), протягом 2-х місяців звернутися до міської ради для оформлення оренди земельних ділянок під об'єктами нерухомості, які їм належать на праві власності (пункт 1); Управлінню приватизації, оренди майна та землі міської ради підготувати матеріали стосовно розміру збитків, завданих землекористувачами використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів (договорів оренди), та подати їх на розгляд комісії з визначення розміру збитків Олександрійської міської ради, завданих зволіканням землекористувачів оформляти права на земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна приватної власності (пункт 3).

8. Комісією із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлено, що розмір збитків, завданих Позивачу використанням Земельної ділянки без правовстановлюючих документів, за останні 3 роки складає 424 830,48 грн. Акт комісії від 21.07.2016 затверджений рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 594 від 02.09.2016.

9. 11.11.2016 на адресу Відповідача направлено претензію № 146/6/06/2, в якій Позивач повідомив про те, що внаслідок свідомого зволікання з оформлення проекту землеустрою Позивач не має можливості прийняти рішення про надання в оренду Земельної ділянки, а Відповідач продовжує користуватися нею без оформлення правовстановлюючих документів (договору оренди), що унеможливлює нарахування орендної плати і тягне за собою безоплатне (з порушенням вимог статті 206 ЗК України та статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) користування землею і, як наслідок, призводить до порушення прав Позивача на отримання орендної плати за землю. Позивач запропонував вжити заходів для вирішення цього питання в досудовому порядку.

10. На підставі наведених обставин, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того , що Відповідач використовує земельну ділянку з порушенням статей 125, 126 ЗК України, оскільки обов'язок з оформлення користування ділянкою у нього виник з моменту виникнення права власності на нерухомість на ділянці - 22.02.2012, отже зволікання Відповідача щодо оформлення права користування земельною ділянкою слід визнати неправомірною бездіяльністю, яка спричиняє Позивачу збитки. Позивачем нараховані збитки від недоотриманої орендної плати за вказаною земельною ділянкою за період з 01.07.2013 по 01.07.2016 у сумі 424830,78 грн. із застосуванням орендних ставок за користування земельними ділянками на території міста Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради № 1454 від 30.04.2010. Враховуючи встановлений статтею 1 статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) трирічний строк позовної давності, про застосування якої заявив Відповідач, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення збитків частково за період з 21.04.2014 по 01.07.2016 у сумі 331401,21 грн., а в решті позовних вимог відмовили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 10.08.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

12. 06.09.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

13. До спірних правовідносин не може бути застосовано статтю 120 ЗК України через відсутність в таких правовідносинах об'єкта (земельної ділянки) та суб'єктів трансмісії права (попередній користувач чи власник), на яких спрямоване регулювання у зазначеній статті, оскільки об'єкти нерухомості, що перебувають у власності Відповідача, розміщені на землях територіальної громади, що не були передані у власність чи користування.

14. У матеріалах справи відсутні докази того, що за місцем розташування будівель знаходиться сформована земельна ділянка.

15. До спірних правовідносин не може бути застосовано статтю 156 ЗК України, яка передбачає підстави для компенсації шкоди, заподіяної правомірною поведінкою, в той час як оскаржувані рішення мотивовані неправомірністю дій Відповідача.

16. Застосована судами норма статті 157 ЗК України не може бути самостійною підставою для притягнення до відповідальності, оскільки лише передбачає порядок реалізації встановленої державою гарантії у позасудовому порядку.

17. Суди попередніх інстанцій допустили порушення статті 1166 ЦК України, оскільки поведінку Відповідача не можна визнати порушенням обов'язку, який встановлено у статті 120 ЗК України, так само як і 377 ЦК України, оскільки вказані норми не поширюються на спірні правовідносини.

Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

18. З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

19. З огляду на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано Відповідачу у 2012 році, у 2013 році прийнято рішення, яким подовжено термін дії дозволу на розроблення проекту землеустрою, а Відповідач на час звернення з цим позовом (2017 рік) не оформив право користування земельною ділянкою, доводи останнього про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 120 ЗК України помилкові.

20.Відповідач не здійснив дій з оформлення земельної ділянки, хоча саме на нього як землекористувача покладається такий обов'язок. У випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 703/5377/14-ц та постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 922/3804/16. Наведеним спростовуються доводи Скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин статей 156, 157 ЗК України.

21.В діях Відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Позиція Верховного Суду

22.Згідно зі статтею 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

23.Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

24.У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

25.Враховуючи, що, як встановлено судами, рішенням від 11.07.2012 № 660 Рада погодила Відповідачу місце розташування земельної ділянки загальною площею 21951,15 кв.м. відповідно до його заяви, а також встановила шестимісячний строк для оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; рішенням від 27.09.2013 № 1152 за зверненням Відповідача йому продовжено термін оформлення проекту землеустрою до 01.01.2013, однак станом на час звернення до суду з позовом у цій справі та розгляду справи судами, право користування земельною ділянкою Відповідачем не оформлено відповідно до вимог закону, суди попередніх інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку про порушення Відповідачем наведених норм законодавства з огляду на неоформлення ним права користування земельною ділянкою.

26.Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена до стягнення сума є збитками у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

27.Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

28.Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

29. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

30.Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

31.Водночас предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

32.Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

33. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

34. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

35. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

36.Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

37.Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

38.Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

39.За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

40.Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

41.З огляду на викладене Суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

42.Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

43. У цій справі суди встановили, що Відповідач, як власник об'єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже Відповідач без достатньої правової підстави за рахунок Позивача, який є власником земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

44. Разом з цим суди, частково задовольняючи позовні вимоги в цій справі про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, які полягають у неотриманні доходу у вигляді орендної плати, дослідили надані докази, зокрема технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста Олександрії, затверджену рішенням Олександрійської міської ради № 615 від 25.05.2012, акт з визначення та відшкодування збитків від 21.07.2016, протокол № 2 комісії з визначення розмірів збитків, рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 594 від 02.09.2016, перевірили розрахунок та дійшли висновку про його обґрунтованість.

45. За заявою Відповідача суди застосували наслідки спливу строку позовної давності та, врахувавши, що правопорушення є триваючим, дійшли висновку про те, що підставним є стягнення з Відповідача заявленої суми частково за період з 21.04.2014 (оскільки позов надійшов до суду 21.04.2017) по 01.07.2017 у сумі 331 401,21 грн.

46. Враховуючи, що судами досліджені надані учасниками справи докази, надано їм належну оцінку, однак помилково застосовано до спірних правовідносин норми, які регулюють стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у вказаний період, Суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення 331 401,21 грн. за період з 21.04.2014 по 01.07.2017 як безпідставно отриманого майна з мотивів, викладених у цій постанові.

47. За наведених підстав Суд не приймає до уваги доводи Скаржника (пункти 15- 17) про неправильне застосування судами статей 156, 157 ЗК України, які регулюють відшкодування збитків, а також статті 1166 ЦК України.

48. Посилання Скаржника (пункти 13, 17) на порушення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків про наявність підстав для стягнення 331 401,21 грн. безпідставно набутих коштів.

49. Доводи Скаржника (пункт 14) про те, що у матеріалах справи відсутні докази наявності за місцем розташування будівель сформованої земельної ділянки як підстави для скасування оскаржуваних судових рішень Суд відхиляє, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, згідно з встановленими судами обставинами, Відповідачу погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21 951,15 кв.м. відповідно до його заяви.

50. Враховуючи, що всі істотні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені, однак спірні правовідносини кваліфіковані помилково як такі, що виникли із завдання збитків у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що, однак, не призвело до безпідставного стягнення з Відповідача грошових коштів, Суд вважає за необхідне змінити мотивувальну частину прийнятих у справі судових рішень, а також змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: зобов'язати ТОВ "РТ-Груп" відшкодувати Олександрійській міській раді 331 401,21 грн. та судовий збір в сумі 4 971,01 грн.

Судові витрати

51. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку із частковою зміною мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, що не має наслідком фактичну зміну результатів вирішення позовних вимог, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі № 912/1188/17 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2018 в наступній редакції: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Куколівське шосе, буд. 5, і.к. 35767171) відшкодувати Олександрійській міській раді (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Соборний, 59, і.к. 33423535) 331 401,21 грн. та судовий збір в сумі 4 971,01 грн. В решті рішення та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак