Ухвала

від 21.01.2019 по справі 925/1272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

          "21" січня 2019 р.           Справа № 925/1272/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В., розглянувши справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

“Іскра”, с. Байбузи, Черкаський район, Черкаська область

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

про           визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди

укладеною

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра” до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договору оренди землі від 01 серпня 2013 року поновленим та додаткової угоди укладеною в редакції викладеній позивачем, з підстав визначених ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 січня 2019 року.

Проте підготовче засідання призначене на 15 січня 2019 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі на лікарняному.

10 січня 2019 року від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача 1 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Також від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області:

розпоряджатися земельною ділянкою площею 10,1776 га кадастровий номер 7124980500:02:003:0249 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (передавати земельну ділянку у власність або у користування для всіх потреб) або її (земельної ділянки) частиною;

здійснювати поділ чи об'єднання земельної ділянки площею 10,1776 га кадастровий номер 7124980500:02:003:0249 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Також позивач просив суд заборонити Державним кадастровим реєстраторам Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснювати:

поділ або об'єднання земельної ділянки площею 10,1776 га кадастровий номер 7124980500:02:003:0249 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту;

скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 10,1776 га кадастровий номер 7124980500:02:003:0249 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та скасування її кадастрового номера в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що територіальними органами Держгеокадастру систематично вчиняються протиправні дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких поновлено договори оренди у судовому порядку або стосовно яких триває судовий спір.

Так, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядник земельної ділянки з огляду на зміст ст. 122 Земельного кодексу України, при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі, має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження частин вказаної ділянки третім особам, і вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, вказані дії можуть призвести до виникнення майбутніх спорів щодо визнання наказів Головного управління Держтеокадастру у Черкаській області недійсними, що підтверджується судовою практикою (№912/1198/16 та похідні справи №912/629/17, №912/630/17, №912/2528/17, а також справи №912/3635/17, №912/417/18, №912/1616/18).

Також позивач вказував, що в провадженні господарського суду Черкаської області перебувають справи №925/1274/18, №925/1273/18, №925/1264/18 за аналогічними позовами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра” до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договорів оренди землі від 01 серпня 2013 року поновленими, а додаткових угод - укладеними (щодо земельних ділянок площею 36,1016 кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, площею 35,9772 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0224 та площею 15,9205 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0222).

Наразі вищевказані земельні ділянки як об'єкти оренди за договорами оренди землі від 01 серпня 2013 року цілісним масивом не існують, оскільки після відкриття судом проваджень у справах вони поділені орендодавцем.

Зокрема, з інформаційного сайту Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що станом на 05 грудня 2018 року земельна ділянка площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 існувала цілісним масивом.

Однак на даний час відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 відсутні, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти (дата оновлення 01 січня 2019 року).

Таким чином, земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором оренди землі від 01 серпня 2013 року цілісним масивом площею 36,1016 га на даний час не існує. Замість неї сформовано окремі земельні ділянки з власними кадастровими номерами: 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га.

Державна реєстрація набуття речового права на новостворені земельні ділянки не здійснювалася.

Цими діями відповідач створив собі можливість безперешкодно розпорядитися спірною земельною ділянкою, а позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Також позивач зазначав, що з січня 2016 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру започаткувала практику оприлюднення 100% рішень, що приймаються її територіальними органами щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок.

На сайті Держгеокадастру (http://lаnd.gov.uа) міститься покрокова інструкція як ознайомитися з прийнятими наказами.

За змістом інструкції: “Інформація про земельні ділянки, щодо яких наявні відомості про розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, відображені на карті сірим та зеленим кольорами. Сірим кольором відображено земельні ділянки с/г призначення державної власності, щодо яких фізичними або юридичними особами подано клопотання про передачу у власність або користування таких земельних ділянок. Зеленим кольором відображено земельні ділянки с/г призначення, які було передано у власність або користування фізичним або юридичним особам.

Вказані вище земельні ділянки, утворені за рахунок поділу земельної ділянки площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 не позначені сірим чи зеленим кольором, а мають синій колір як і всі інші земельні ділянки.

Зазначені обставини є свідченням того, що відповідач приховує інформацію про прийняті рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками з метою унеможливити виконання рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Пунктом 114 даного Порядку встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок.

Пунктом 136 Порядку передбачено, що відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором, зокрема, дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер (п. 29 Порядку).

Таким чином, після скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 (як об'єкта права), що є предметом спору у справі №925/1274/18, заявник позбавлений можливості зареєструвати право оренди на цю ділянку на підставі рішення суду, що унеможливить його виконання.

Відтак, порушене право сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра” знову потребуватиме захисту шляхом подання позову до осіб, яким ймовірно буде передано право на частини поділеної земельної ділянки.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В заяві про забезпечення позову позивач лише посилається на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження вказаних доводів належними доказами.

Отже, позивач достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам та не надав належних доказів намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на новостворені земельні ділянки іншим особам під час розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що підстав для задоволення заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра” про забезпечення позову немає.

Також 14 січня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про визнання причин пропуску подання відзиву на позов поважними, а також надано відзив.

Розглянувши клопотання відповідача про визнання причин пропуску подання відзиву на позов поважними, судом встановлено наступне:

В обґрунтування поданого клопотання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вказувало, що представник управління з 29 грудня 2018 року по 11 січня 2019 року перебував на лікарняному, про що надано відповідний доказ.

Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року строк для подання відзиву на позов було встановлено до 09 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно ч.3 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином суд вважає, що строк для подання відзиву відповідачем було пропущено з поважних причин, а тому відзив судом приймається до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст.177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Отже, суд вважає також за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 120, 136, 140, ч. 3 ст. 177, ст. ст. 182, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.          Продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

2.          Підготовче засідання призначити на 10 год. 30 хв. 14 лютого 2019 року.

3.          Засідання суду відбудеться в приміщенні господарського суду Черкаської області за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, каб. 221, тел. канцелярії суду (0472) 31-21-49.

4.          Визнати поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк.

5.          Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 01 лютого 2019 року.

6.          Встановити відповідачу строк для подання заперечення на відповідь до 12 лютого 2019 року.

7.          Заяву позивача про забезпечення позову залишити без задоволення.

8.          Копію ухвали надіслати сторонам.

          Суддя А.В.Васянович